Як німесулід здобув «популярність» та чи дійсно ібупрофен допомагає «не так добре»

Суперечки та плутанина навколо продажу ліків за рецептом викрили один цікавий нюанс: багато українців/ок використовують препарати з діючою речовиною німесулід як звичайне знеболювальне та жарознижувальне. Проте вона є доволі токсичною, а в деяких країнах препарати з німесулідом є забороненими. 

Що не так із німесулідом та як допомогти собі без шкоди?

Це нестероїдний протизапальний препарат, який часто використовують як сильний знеболювальний та жарознижувальний засіб.

У тих країнах, де його дозволено продавати, засіб призначають при сильних менструальних болях, остеоартриті, а також у ветеринарній медицині. Натомість США заборонили препарат із безпекових міркувань.

В Європі ставлення до препарату м’якше. За результатами безпекового звіту Європейського агентства з лікарських засобів (EMA), переваги німесуліду при гострих станах перевищують ризики. Проте експерти радять обмежити використовувати препарат лише при нападах гострого болю та болісних місячних.

У 2007 році правила використання німесуліду оновили. Це було пов’язано з випадком в Ірландії, коли препарат настільки вразив печінку пацієнта, що виникла потреба в трансплантації. Тоді ввели певні застереження щодо приймання — зокрема для тих, хто має проблеми з печінкою.

В останніх рекомендаціях EMA також зазначено: німесулід не варто призначати та використовувати для лікування остеоартриту.

Щоб гамувати біль та/або знизити температуру, передусім радять приймати парацетамол та ібупрофен. Дослідження EMA показують, що всі три препарати мають однаковий рівень ефективності як знеболювальні та протизапальні. 

То чому ж саме німесулід викликає такий ажіотаж? Тут може бути кілька причин.

«Виробник одного з брендів вкладався в рекламу та роботу з профільними спільнотами — і цей препарат стали призначати частіше. А далі свою справу зробило сарафанне радіо», — зазначає фармацевт Андрій Чимбар.

З іншого боку, злий жарт зіграло елементарне незнання, як правильно розраховувати дозу ібупрофену.

«У випадку з ібупрофеном важливо дотримуватися правильного співвідношення разової дози препарату та маси тіла людини. І тут також міг включитись маркетинг, зокрема реклама пігулок саме в дозуванні 200 мг. Ось люди й купують його, не враховуючи такий нюанс, як маса тіла людини. Адже дози 200 мг може бути не достатньо», — пояснює фармацевт.

Фармацевт додає, що одночасно на ринку з’явились і пігулки по 400 мг — деякі виробники додають у такому випадку слово «форте». Проте їх людина не бачила по телевізору або бачила менше.

«І ось тут свою роль зіграли фармацевти. Хтось просто давав препарат за запитом. Інші рекомендували взяти ібупрофен у подвійній дозі, бо це доза для дорослої людини. Але! Такий препарат коштує майже вдвічі дорожче! “Навіщо платити більше”, — відповідав собі клієнт та купував недостатнє дозування. Десь так виник міт “ваш ібупрофен зовсім не допомагає”», — каже Андрій Чимбар.

Фармацевт наголошує, що в інструкції до препарату з дозуванням у 200 мг написано: «по 1–2 пігулці за приймання». 

Фармацевт рекомендує розраховувати разову дозу для дорослих так само, як для дітей: масу тіла помножити на 20–30 мг ібупрофену, а отримане значення поділити на три, тобто рекомендовану кратність добового прийому. Проте разова доза без консультації з лікарем/кою не повинна перевищувати 600 мг.

Є також одноразова доза ібупрофену у 800 мг. Проте Андрій Чимбар зазначає, що високе дозування має рецептурний статус і рекомендоване передусім для лікування хронічних запальних захворювань.