Як говорити зі звільненими з полону?
21 вересня Україна звільнила 215 військових, які захищали Маріуполь, з російського полону. Бійці та бійчині перебували у полоні з травня, невідомо у яких умовах. Станіслав Асєєв, який перебував у полоні на тимчасово окупованій Донеччині з 2017 до 2019, зазначив, що звільнені захисники психологічно виглядають, як ті, «кого заводили в камери Ізоляції тільки-но після катувань». До того ж, у російському полоні досі перебувають інші українські військові, які чекають на свій обмін.
Свідомі запитали у керівниці громадської організації «Блакитний птах» і психологині Ганни Мокроусової, як говорити з полоненими та тими, хто повернувся з полону, та як підтримати їхні родини.
Як говорити з людиною, яка повернулася з полону?
У полоні немає контролю над своїм життям, а тортури позбавляють людину довіри до людства. Після повернення важливо допомогти людині повернути довіру до соціуму і відчуття контролю над своїм життям.
«Допомогу людям, які повернулися з полону, на перших етапах психологи називають супроводом. Завдання соціуму — супроводжувати. Тому потрібно пропонувати допомогу, але не робити все за них», — розповідає психологиня.
Не розпитувати, не перебивати, зберігати здоровий рівень емпатії, не реагувати занадто емоційно. Важливо давати адекватну оцінку: «це жахливо», а не «який жах, це неможливо витримати!».
Звільнення з полону — це теж стресова реакція. У звільненого багато емоцій, і буває важко аналізувати інформацію. Варто дати людині час оговтатися.
Запитувати краще не лише про досвід полону, а й ставити особисті запитання. Для звільненого важливіше розповісти про свою сім’ю, ніж про катування. «Не варто робити акценти на конкретних видах злочинів. Не буває більш страшних і менш страшних тортур. Людина боролася на кожному кроці. Коли виділяємо будь-який вид злочину, як нібито “цікавіший” над іншим — знецінюємо досвід», — каже психологиня.
Спілкування з полоненими, якщо є така можливість
Найважливіше — не зашкодити. Варто про це пам’ятати, що швидше за все, росіяни прослуховують телефонні дзвінки.
«Потрібно бути відвертими і говорити правду. Щоб інформація збігалась зі словами людини, яка в полоні. Інакше це може наражати її на небезпеку. Краще говорити про те, що дає сили триматися. Не варто розповідати про зневіру», — зазначає Ганна Мокроусова.
Росіяни розказують полоненим, що вони нікому непотрібні, намагаються зламати віру. Людям у полоні важливо говорити, що вони є в списках, обмін відбудеться, і зараз робиться все можливе, щоб їх визволити.
«Наше завдання — допомогти людям вірити. Віра — це найважливіше, що допомагає вижити. Потрібно дати зрозуміти, що на волі за них борються і чекають», — наголошує керівниця «Блакитного птаха».
Мокроусова додає, що військовослужбовцям/-ицям у полоні важливо почути, що їхні сім’ї в безпеці. Якщо ж родина перебуває на тимчасово окупованій території чи в зоні бойових дій, краще уникнути розмов про це.
Як підтримати родину полонених?
Пропонувати допомогу чи вислуховувати важливо на постійній основі. Люди втомлюються, і через це родини полонених чи зниклих безвісти почувають себе соціально ізольованими. Не хочуть обтяжувати і залишаються самі зі своїм горем. Інколи через сильний біль члени сім’ї віддаляються одне від одного.
Якщо в родині є діти, можна запропонувати піклуватися про них, наприклад відвести дітей в парк.
«Варто розуміти, що коли родина чекає, їм не до державних свят чи днів народження дітей», — додає Мокроусова.
Важливо показувати свою готовність бути поряд, але в жодному разі не заспокоювати і не обіцяти те, що від вас не залежить.
Як поводитися родині, куди повернувся звільнений з полону?
Найперше необхідно потурбуватися про логістичні питання.«Скласти маршрут, як вам зустрітися. Дізнатися, який у звільненого/-ої план лікування. Пам’ятати, що ці декілька днів — важливі для адаптації», — ділиться Ганна Мокроусова.Варто пам’ятати, що у звільненого/-ої може бути емоційне перевантаження і деякий час вони можуть не відчувати близькості із сім’єю. Ганна додає: «Не треба вимагати, щоб людина була такою, як до полону».
Часто люди, які повернулися з полону, далі називають себе полоненими. Так влаштована травматична пам’ять, тому звільнений може говорити про те, що з ним сталося, у теперішньому часі.
«Слід допомогти повернути різницю минулого і теперішнього. Коли людина каже “полонений”, казати “військовий, звільнений”. Потрібен час, щоб вона внутрішньо відчула, що звільнена», — зазначає психологиня.
Звільнений може уникати компаній, але важливо, щоб хтось був поряд. Але не намагатися всіляко оберігати і боятися щось сказати не так. Варто ставитися до людей, які пережили полон, як до людей, які це витримали і зараз на волі.
Патронатна служба Азову «Янголи Азову» в день звільнення 215 полонених з російського полону також поділилася рекомендаціями щодо комунікації:
- не потрібно вважати, що всі бійці та бійчині хочуть виговоритися та поділитися, що відбувалося в полоні;
- варто очікувати на різну поведінку, у тому числі і негативну та ставитись до цього з розумінням і повагою;
- при спілкуванні не вдавати, ніби нічого не сталося, але й не допитувати щодо деталей;
- основна мета — відновити відчуття контролю над власним життям.
