«Я нанюхав, що ти набздюхав!»: рецензія-розбір «Marvel»-блокбастеру «Дедпул і Росомаха»

24 липня в українських кінотеатрах стартували покази нового супергеройського «Marvel»-блокбастеру «Дедпул і Росомаха» («Deadpool & Wolverine») — завершальної (але навряд чи останньої) частини трилогії-дедпуліади про пришелепкуватого і спотвореного мутагеном найманця-вбивцю Вейда Вілсона (Раян Рейнольдс), який ніколи не закриває рота і який — єдиний у кіностримінговсесвіті «Marvel»! — розуміє своє коміксове походження та кінематографічну природу. Після двох вкрай успішних фільмів про Дедпула,є 2016 і 2018 років третя частина затрималась у виробництві через цілу низку причин: коронавірусну пандемію, залученість Рейнольдса в інших проєктах, пошуки нового режисера франшизи, поглинання студією «Disney» студії «20th Century Fox» (бо саме «Фокси» володіли правами на таких «Marvel»-персонажів, як Дедпул і «Люди Ікс»), etc. Тим не менш, після подолання чисельних перешкод Рейнольдс отримав від «Disney» зелене світло на «Marvel»-стрічку з віковим рейтингом R («18+»), а також зумів залучити до зйомок свого давнього приятеля Г'ю Джекмана у ролі (не)канонічного Росомахи. Як результат — амбітний фільм кошторисом у 250 000 000 доларів із зухвалим статусом «найочікуванішого камбеку в історії супергероїки» та «єдиної кінопрем’єри від “Marvel Studios” у 2024 році». Якою вийшла ця стрічка, як змінюється на наших очах всесвіт «Marvel» і що вирізняє дедпуліаду серед інших супергеройських фільмів (без жодного спойлеру!) — читайте в рецензії.

Першим ділом — великий вступ, який прямо стосується «Дедпула і Росомахи». Історія кінематографічного (а тепер вже й стримінгового) всесвіту «Marvel» — це історія гігантської корпоративної франшизи з усіма витікаючими з цього перевагами і недоліками. Вражаючий масштаб фільмів «Marvel», єдина структура мультивсесвіту франшизи, спілкування з фанатами, докорінна зміна світового кінематографу, «золотий» стандарт супергероїки, неймовірні касові збори й карколомні провали, одночасне ускладнення і спрощення процесів кіновиробництва — що тільки не випадало на долю «Marvel Studios», починаючи з прем'єри дебютної «Залізної людини» у 2008 році, першого офіційного «Marvel»-блокбастеру, створеного під наглядом всемогутнього продюсера-керівника Кевіна Файгі! Не секрет, що останніми роками індустрія кіносупергероїки (як «Marvel» від «Disney», так і «DC» від «Warner Brothers») переживає складні часи — глядачі все частіше констатують зміну своїх смаків, а також погіршення якості супергеройських стрічок (до речі, не виключено, що це взаємопов'язані речі). Регрес став настільки очевидним, що кіностудії, які спеціалізуються на супергеройських фільмах, офіційно взяли паузу, щоб суттєво змінити підходи до виробництва блокбастерів, заснованих на коміксових персонажах. У світі «DC» саме зараз відбувається повне перезавантаження під наглядом Джеймса Ґанна і Пітера Сафрана — перша ластівка «нової хвилі», «Супермен», обіцяна глядачам у 2025 році. У світі «Marvel» так само намічається революція — представники «Disney» вже запевнили глядачів у тому, що вони «відмовляються від традиційно великої кількості контенту заради більш якісних продуктів». І от власне «Дедпул і Росомаха» — єдиний, перепрошую, «Marvel»-фільм у 2024 році, а також перша стрічка «Marvel»-всесвіту з рейтингом «R»! — це якраз своєрідний місток між старим і новим «Marvel»-кіно, це спроба переосмислити себе й чесно поговорити з аудиторією.

Для діалогу з фанатами студія «Marvel» не просто так обрала Дедпула, бо саме цей персонаж володіє по-справжньому ексклюзивною супергеройською силою — можливістю напряму розмовляти з глядачами кінотеатрів, згадуючи «Disney», «20th Century Fox», Кевіна Файґі, Стена Лі, попкорн, комікси, etc. Дедпул констатує супергеройські кліше, він висміює жадібність студійних босів, він оберігає масовку прямо під час бойових сцен, він обговорює комп'ютерні спецефекти — все це робить Дедпула найбільш демократичним «Marvel»-персонажем з усіх, що і дозволяє йому виступати таким собі «народним рупором», тобто озвучувати поширені фанатсько-глядацькі думки про те, в якому стані перебуває «Marvel»-індустрія і чого їй бракує. Ігноруючи супергеройську серйозність і пафосність, відмовляючись від обов'язків і статусу Капітана Америки чи Капітанки Марвел, Дедпул, будучи трікстером-хуліганом, має змогу налагоджувати живий діалог між світом «Marvel» і його аудиторією. Він говорить те, що говоримо ми, глядачі, один одному — і в цьому прихована найбільша цінність «Дедпула і Росомахи». Нарешті «Marvel» свідомо відмовилась від концепції «банальної підліткової супергероїки» та спустилась до людей, покинувши вежу зі слонової кістки — схоже, прийшов час для реальних змін. І це дуже добре.

Так, незадоволені критики закидають «Дедпулу і Росомасі» звинувачення у примітивному сюжеті та експлуатації відомих персонажів, але все це — лише поверхневі ознаки дороговартісного мейнстримного фільму. «Marvel»-кіно — не артхаус. І «Marvel»-кіно ніколи не відмовиться від фан-сервісу. Дивно критикувати за це розважальні супергеройські блокбастери, які буквально побудовані на непорушних правилах індустрії, таких як: «Кожен має зрозуміти сюжет» чи «Кожен має порадіти поверненню на великий екран супергероя з минулого». Це — база для «Marvel», і вона незмінна. Очікувати від «Людини-Павука» щось на кшталт «Бетмена», а від «Вічних» щось типу «Джокера» — безглуздо, тому що ці «Marvel»-стрічки створені за інакшими принципами, вони мають іншу мету.

Отже, істинна сутність «Дедпула і Росомахи» — саме в метакоментарях головного героя, в спробі «Marvel Studios», жодним чином не зраджуючи собі, подивитись на себе під інакшим кутом, послати «20th Century Fox» «на хр*н» прямо на камеру (саме цим і займається Дедпул у стрічці). Як і «Барбі», «Дедпул 3» — це метамодерновий фільм-рефлексія, це аналіз індустрії, її впливу на глядачів, її, знову ж таки, переваг і недоліків. Та хіба ми отримували щось подібне від «Marvel»-блокбастерів останнім часом? Звісно ж, ні. І саме цей аспект «Дедпула і Росомахи» і робить його, на мою думку, найкращим фільмом «Marvel» за останні п’ять років. Душа радіє, коли Дедпул у черговий раз коментує події на екрані — це дозволяє глядачу по-справжньому розслабитись і банально порадіти кривавій битві між, скажімо, Росомахою і Шаблезубом [це не спойлер! Це показували в трейлері! Я можу це довести! У мене є запис!]. Глядач відчуває спорідненість з Дедпулом, який — наводжу прямі цитати з фільму — говорить, що «мультивсесвіт — це відстій» або ж, що йому «прикро, що в «Marvel» не найкращі часи». Глядачі сміються й аплодують Дедпулу, тому що він — народний засланець до кіновсесвіту «Marvel», своя людина серед героїв, які переважно втратили реалістичні людські риси. Я й сам щиро сміявся над деякими жартами Дедпула, чого зі мною на «Marvel»-стрічках вже давненько не було. І все це — безумовно, крок уперед у порівнянні з тим, що ми бачили раніше.

«Дедпул і Росомаха» — чесний супергеройський блокбастер, в якому рефлексія і розвага стоять на першому місці. Але і сам по собі цей фільм — у переважній більшості епізодів — дієвий. Г'ю Джекман — що, між іншим, дуже рідко трапляється в розважальному супергеройському кіно — реально видає якісну драматичну акторську гру, яка пробирає тебе до адамантієвих кісток і запевняє в своїй справжності. У «Дедпулі 3» Росомасі відведено декілька сцен, в яких він глибоко розкривається перед глядачами: кричить, майже плаче, злиться на себе й оточуючих, шукає відповіді, біжить від правди. І його дружньо-ворожі стосунки з Дедпулом — все ж таки, це справжнє кохання — ще одна знахідка цього фільму, підтвердження життєздатності цієї стрічки.