«Україна 2030». Українське економічне диво та що йому загрожує
Україна переживає економічне диво. Попри повномасштабну війну, проблеми з енергетикою, неможливість повноцінно імпортувати та експортувати товари, рівень життя не падає кардинально. В окремих випадках цей рівень зростає.
Водночас бюджет недоотримує кошти, а країна очікує значного скорочення міжнародної допомоги. Україні необхідно готуватись до погіршення економічного становища.
Свідомі спільно з YouTube-проєктом «Україна 2030» розповідають про стан та виклики української економіки сьогодні та в майбутньому.
Стан економіки сьогодні
Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії Україна втратила до 150 млрд доларів в інфраструктурі. Подібне падіння за 2.5 року може дорівнювати 70% ВВП всієї країни за рік. Наслідки є катастрофічними як для ситуації сьогодні, так і в майбутньому. Постраждали житлова інфраструктура, виробництва та склади, які є важливою частиною економічного розвитку. На додачу до цього, знищена велика частина транспортної інфраструктури. Це значно гірше, адже саме логістика має ефект мультиплікатора для будь-якої економічної діяльності.
Водночас самі українці не відчули настільки катастрофічного падіння рівня життя, який відповідав би чистим економічним цифрам руйнувань. Ба більше, велика частка населення живе в кращих умовах ніж до війни через збільшення заробітних плат у країні.
Я просто пам'ятаю другий чи третій місяць війни. У мене був дзвінок з декількома депутатами та міністрами. Ми цілком серйозно обговорювали, як платити людям продуктовими наборами за їх роботу. Ми думали, що ситуація буде настільки погана. Зараз знайдіть на зарплату у десять тисяч гривень когось у Києві або в регіоні попрацювати. Це буде, м'яко говорячи, важко. І ще раз, у нас економічно значно краща ситуація, ніж могла бути. Але це не означає, що треба розслабитись і чекати, поки буде далі так щастити,
— ділиться нардеп Ярослав Железняк.
Цього досягнули значним чином через підтримку наших західних партнерів.
«Такого ніколи не було в історії людства, щоб країна жила так добре під час повномасштабної війни. Наше життя зараз виглядає економічним дивом повністю завдяки західній підтримці, тим грошам, які вливаються. У нас соціальні стандарти не знижувалися з початку війни. У нас магазини заповнені продуктами, а люди ці продукти купують. І доходи населення зростають. Тобто зарплати зростають. Такого ніколи не було. Нема жодного дефіциту, падіння доходів… Парадокс: люди витрачають гроші й бідкаються. Все погано, майбутнього нема, і йдуть купувати машини. Так, гривня впала. Але це не можна порівняти з тим, куда вона могла б падати. У нас інфляція мінімальна, смішна. Навіть для України довоєнного рівня. Останні цифри — 3% інфляції за рік», — ділиться інвестиційний банкір та фінансовий експерт Сергій Фурса.
Україна отримала можливість не переводити економіку на «військові рейки», хоча це складно реалізувати в сучасній формі економіки. Життя в Україні зазнало більшої централізації з боку уряду, що природно для держави у стані війни. Втім, Україна зберігає значну частку економічної та політичної свободи громадян, бізнесу й представників місцевої влади. Це дарує можливість українцям не відчувати тих наслідків війни, якими вони могли насправді бути.
«Ми, як громадяни, отримуємо зарплату, кидаємо шматок нашої зарплати на картку волонтеру. Волонтер їде, купує машину в Польщі та приганяє в Україну. Це все ринок. Виходить, що ми живемо в такій країні, де можемо вільно перекидати кошти, працювати й щось робити. А уявіть собі інший сценарій. Я зараз намалюю доволі страшний сценарій справжньої військової економіки. Це коли держава бере все у свої руки та говорить: “Знаєте що? Ми у вас конфіскуємо ваші авто. У нас зараз війна, нас не хвилює. Всі здайте авто свої і йдіть на завод патрони робити. Ось це — справжня страшна військова економіка. Ми вже 2.5 року живемо в країні справжньої війни, і все одно у нас є відносна свобода», — ділиться соціолог та ректор Київської школи економіки Тимофій Брік.
Рятує нашу економіку не лише західна підтримка. Бізнес, що далі сплачує податки, зарплати та закриває десятки соціальних питань, не дав впасти рівню життя українців настільки драматично.
«Перші декілька місяців війни можна було не платити податки. Бізнес, що я називаю героїчним, він сказав: “Ні, ми будемо платити податки”. Платили наперед, і по податках зійшлося те, що й у мирний час [на початку повномасштабного вторгнення — ред.]», — ділиться Ярослав Железняк.
Для того, щоб підтримати український бізнес, необхідно споживати товари вітчизняного виробництва.
Якщо ви зараз підете купляти китайський електромобіль, ви не дуже підтримуєте українську економіку. Або дорогий преміумімпорт. Це зараз недоречно. Але можна пити каву в кав’ярнях, ходити по ресторанах, купляти продукти, що виготовлені в Україні або продаються українцями. Так ви споживаєте, користуєтесь сервісами й підтримуєте економіку,
— говорить Сергій Фурса.
Страждання бюджету
Водночас значна частка великого бізнесу в Україні ухиляється від оподаткування. Самі ж бюджетні кошти не завжди доцільно використовуються. Все це створює значний бюджетний дефіцит у країні. Це є прямою загрозою для виживання України, оскільки всі податкові надходження зараз ідуть на армію. Всі видатки уряду на соціальну сферу та його діяльність покриваються західними партнерами.
Значна частка великих бізнесів, які і є основними платниками податків зі сфери підприємництва, ухиляються від оподаткування через зарплати в конвертах, наймання ФОПів з меншою податковою ставкою замість співробітників по контрактах тощо. Особливим представником у цій сфері є гральний бізнес.
«Мене особливо бісить, коли деякі компанії, які сильно ухиляються від оподаткування, рекламують, як вони купили десять пікапів для армії. Ви вкрали на мільярди, щодо деяких гральних бізнесів, а рекламуєтесь аж на цілих десять мільйонів. Різниця — це 990 мільйонів гривень, які ви вкрали в армії. І те ж саме стосується чиновників, які зараз крадуть з бюджету. На податках, на цих нелегальних ринках кришують контрабанду, таке інше. Це все крадуть в армії. Це точно такі ж самі яйця по 17 або зимова форма, просто в менш цікавій маркетинговій формі», — говорить Железняк.
Внаслідок багатьох факторів в Україні виник бюджетний дефіцит розміром у 800 мільярдів гривень на оборону. Ярослав Железняк зазначає, що витрати на оборону складуть у цьому році 2.2-2.4 трлн. гривень. У бюджеті закладені 1.6 трлн. Саме тому Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №11416д, який передбачає підвищення податків на 58 млрд грн в цьому році та 137 млрд грн у наступному. Це рішення є невиправданим, стверджує народний депутат.
«24 мільярди — нелегальний тютюн. Нелегальний алкоголь — десь 7-10 мільярдів. Нелегальне паливо — десь приблизно десять мільярдів. Гральний бізнес — десять мільярдів. Митниця, я думаю, що 50 мільярдів зверху можна спокійно, це щоб по-скромному. Енергоатом, інші державні підприємства, всі ті закупівлі, про які ви можете читати різні дивні відгуки, дурні ремонти, які зараз не потрібні в містах. Проблема в нас з тим, що є бізнеси, які чесно платять податки. А є — які умовно переоформлюють всіх своїх людей на ФОПи, є ті, які переоформлюють на мінімалки… Ще раз, при всій повазі, але знайти внутрішню можливість закрити частково діру, відповідно, не підіймати так податки можливо».
Майбутнє української економіки
На Україну не чекає крах економіки в повоєнній відбудові. Подібне не може відбутись у тих умовах, в яких уже опинилась наша держава. Навпаки — Україна буде активно готуватись до відновлення та зростання ВВП, що впав внаслідок воєнних дій.
Це, до речі, популярний міф, що після війни буде бідність. Цей міф має коріння в тому, що після попередніх воєн була бідність, бо під час воєн була шалена бідність. І вона просто продовжувалася після. У нас його активно розповсюджують, зокрема й росіяни. Нема жодної причини для такого міфу. Економісти МВФ вказують, що як тільки війна закінчується — відразу йде прискорене зростання. І це дуже логічно, тому що після війни починаються інвестиції,
— каже Сергій Фурса.
Економіст пояснює, що будь-яке економічне зростання — результат інвестицій. Проте саме із цим виникають проблеми. Під час війни бізнес не активно інвестує, а іноземних інвестицій взагалі нема.
«Ті, хто замкнений в Україні, якщо є гроші, щось буде інвестувати, але обмежено. Тому що існують ризики, бо може прилетіти російська ракета, бо невизначеність шалена. А після війни починається інвестування, це й призводить до економічного зростання. Плюс, війна — це дуже дорого. Саме тому під час війни ми потребуємо дуже багато грошей ззовні. Як тільки війна закінчиться, нам вже так багато грошей не буде потрібно», — ділиться Сергій Фурса.
Україна стикнеться з десятками викликів, серед яких усі називають верховенство права, полегшення бюрократичних процедур, реформи судової та правозахисної систем, а також депопуляцію. Оптимістичним є варіант повернення половини населення, що виїхало під час повномасштабної війни, назад в Україну. Втім, він видається малоймовірним. Сама кількість населення не зможе зрости через уже присутні в Україні проблеми з народжуваністю. Про це Свідомі разом з проєктом «Україна 2030» писали раніше в матеріалі: «Україна 2030». Українське суспільство сьогодні та в майбутньому.
У такій ситуації держава буде змушена залучати іммігрантів з Центральної Азії та інших азійських країн, борючись за них з іншими, більш розвиненими державами Заходу. Також українцям буде необхідно прийняти мігрантів у своє майбутнє суспільство. Українці повинні відмовитись від концепту моноетнічної та монорелігійної країни майбутнього, стверджує Сергій Фурса.
Також наша держава змушена задуматись про більші інвестиції в освіту, науку та індустрії, що стануть основою майбутньої української економіки. Військово-промисловий комплекс не буде здатним породити економічне зростання, якщо не зможе застосовувати дрони, ракети, РЕБ та інші винаходи в цивільних цілях. Війна створює нові можливості, втім сама війна бути вигідною не може. Секторами ж відновлення стане енергетика, агро, послуги та інші.
Ми маємо бути більш вигідними гравцями для всього глобального світу. Що треба зараз глобальному світу? Треба відповіді на складні запитання: кліматичні зміни — це складне питання. Що ми будемо їсти і яка буде енергетика через десять років? Питання енергетики зараз надзвичайно важливе для всього світу: що Австралії, що Німеччини, що Нікарагуа. Якщо ми будемо інвестувати в чисту енергетику, інновації, вироблення зерна й торгівлю зерном, то це буде відповідь за запити, які є у світі на наступні 10-15 років. Більшість експертів погоджуються, що пріоритетними будуть агро, енергетика, логістика, безпека та інновації. Ці пʼять індустрій — про них говорять у будь-якому сценарії. Чи перемога завтра, чи через десять років, ці індустрії дуже пріоритетні,
— вказує Тимофій Брік.
Також Україна отримала шанс стати частиною низки блоків. Якщо наша держава стане частиною ЄС, це допоможе залучити мільярди інвестицій в інфраструктуру та економіку загалом. Україна обмінюватиме частину свого національного економічного суверенітету на економічне зростання. Це не означає перехід на євро в найближчі роки, втім така перспектива залишається з усіма своїми перевагами та недоліками.
Беручи все це до уваги, українці не мають очікувати економічного буму та прориву держави. Наша економіка сильно постраждала, це не дозволить випередити більшість європейських країн чи різко підняти рівень життя.
«Ми говоримо не про дива, а про те, що реальність не така погана, як українці собі звикли уявляти. Перспективи кращі, ніж були до повномасштабного вторгнення з точки зору економіки, євроінтеграції, інвестицій. Але очікувати, що станеться диво… Такого не буває. Ви не можете перескочити з пʼятого класу й потрапити в 11. Так не працює. Тому ми займаємо певну нішу й будемо її займати», — додає економіст.
Повний випуск проєкту «Україна 2030. Економіка» дивіться на YouTube.
