«У будинку збереглася частина стін, але їх торкаєшся, а вони завалюються»: як росіяни зруйнували будинок Олександри в Чернігові

Родина Олександри Корецької залишилась без даху над головою внаслідок падіння російського літака у Чернігові. Будинок та ще п'ять сусідських згоріли. 

«Ми з чоловіком тільки вийшли на пенсію. До цього працювали й жили у Славутичі, але на вихідні приїздили до Чернігова. Мріяли, що остаточно переїдемо у наш дім, де жили діти й онука. Але не судилося», — каже Олександра Корецька.

Вранці 24 лютого 2022 року подружжю подзвонила донька і сказала, що у Чернігові стріляють. Цілий день вони ховалися у гаражі, який був на цокольному поверсі. Зігрівали там 96-річного дідуся, який все одно мерз. Ніч провели в домі, а наступного дня батьки приїхали забрати рідних. До Славутича поїхала донька з онукою, син не хотів залишати дім.  

А вже 5 березня родина дізналася про пожежу після падіння ворожого літака, який віз на борту шість 500-кілограмових некерованих авіабомб. 

«Син розповідав, що був у кімнаті, яка межувала з кухнею. Почув наростаючий рев. Потім удар, від якого він просто впав. Усе це відбувалось протягом 3-5 секунд. Літак вдарив по дому, зніс крилом кут кухні та врізався у землю прямо на подвір'ї сусідів», — каже жінка.

У цей час в домі перебувало ще кілька людей — дитяча лікарка, бо в її оселі вже не було світла та газу, знайома сина з трьома дітьми і його друг. Коли сталася трагедія й зайнялася пожежа — усі вибігли до магазину через дорогу. 

«Вони дрижали й дивилися, як палають домівки. Син розповідав, що з'явився другий літак, який летів низько й робив кілька заходів», — говорить співрозмовниця.

Після події син жив під домом на цокольному поверсі. Там був гараж з оглядовою ямою, а звідти вхід у невеликий льох — настелив собі пінопласту й ховався від обстрілів. «Це було жахливо. Я не могла стримати сліз, коли побачила, в яких умовах він тут сидів», — каже Олександра Корецька.

Коли українські військові звільнили Чернігівщину від росіян, Олександра разом з чоловіком, донькою та онукою повернулися додому й почали розгрібати завали.   

«Весною та влітку приходили з родичами, виносили купи сміття, — каже вона. — У будинку збереглася частина стін, але їх торкаєшся, а вони завалюються. Вигоріло все дотла. Чоловік розбирав завали і знайшов на кухні гриль вцілілий. Я не могла повірити! Ще знайшли улюблену каструльку — таки криву, бо на неї впала плита перекриття. А ще — годинник, який показував час падіння літака. Усе це залишили».

«Спочатку думали, що будемо жити на цокольному поверсі. Але пішли дощі — все протікає», — розповідає жінка.

Нині родина винаймає житло, але постійно приходить на подвір'я дому розгрібати сміття й шукати вцілілу цеглу, з якої зробить нові стіни. Онука Олекса мріє, що в домі знов буде дитяча кімната з іграшками, а у дворі — батут і басейн. 

«У мене тут грядка полуниці та помідорів, і ми часто приходимо сюди з онукою. Роботи вистачає, все треба розгрібати. Не знаєш, за що хапатися. У нас з чоловіком мінімальна пенсія. Купи будматеріали і сиди голодним», — каже жінка.

На платформі «Свій дім» можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є анкета https://bit.ly/sviydim