Треки, які ви могли пропустити у червні: підбірка від СЛУХ

Щомісяця медіа про музику та культуру «СЛУХ» шукає треки, які не опинилися в хіт-парадах та пройшли повз слухачів. Разом з ними публікуємо добірку пісень, які ви могли пропустити. 

Легке, літнє R’n’B про подружні суперечки у колаборації To Eternity i Tember Blanche. Даніїл Отуоньє тут наче виступає посередником між двома половинками, над чим іронізує обкладинка пісні.

Київський гурт Komisiia випустив легку, танцювальну попкомпозицію з фанковими мотивами. Дуже приємний літній трек із мрійливим вокалом.

Київський гурт Schmalgauzen уже завоював популярність у TikTok та регулярно дає успішні концерти, насичені вишуканими театральними перфомансами. Це серйозне поповнення у ніші українського дарк-кабаре — лише послухайте їхні «Сірі туфлі», що аж киплять естетикою 1920-х.

Пісня така ж легка, як і літній вітер: приємний, танцювальний і веселий інді-поп про надокучливих символів літа — комарів. Дивний вибір теми для пісні, але з реалізацію свого задуму Мія Рамарі справилася чудово: у результаті маємо теплий, позитивний і добрий трек. 

Творче воззʼєднання подружжя Карунів після довгої перерви Валерії у діяльності проєкту вийшло надзвичайно чуттєвим і яскравим. «Стан» оповідає історію пари, якій довелося переживати розлуку в стосунках. Пісня чудово передає полярність почуттів та емоцій, які можуть відчувати закохані за допомогою вокалу і зміни настрою та темпу музики.

Кислотний брейкбіт під віртуозний «шрединг» на саксофоні, пристрасний Андрій Бармалій у кліпі, що танцює майже як сам Том Йорк — чого ще треба для щастя його шанувальникам?

Маргарита Райська виграла конкурс від Гая Чемберса, автора хітів Роббі Вільямса, і записала спільно з продюсером трек у Лондоні. Це драматична композиція під фортепіано, кліп до якої присвячено працівникам ДСНС, що рятують українців після обстрілів російськими терористами.

Go_A повертаються з новим містичним треком, в основі якого лежать українські легенди та міти про русалок. Гурт не зраджує свого стилю, але так само продовжує майстерно вплітати етномотиви в сучасне електронне звучання. Екзотичний кліп із містичними образами Катерини Павленко навіює атмосферу українського язичництва.

Степан Бурбан показав слухачам мрійливу пісню про пошук внутрішньої гармонії. Тут виконавець поєднує і тужливий спів, і спокійну реп-читку. Сама пісня викликає почуття затишку і приємної ностальгії. 

У кліпі ж музикант наче розривається між своїми різними «Я»: є безтурботний Степан, а є серйозний і дорослий пан Бурбан.

Коли Secret Avenue випустили у березні першу українськомовну пісню «Коло за колом», нам повіяло від неї холодними вайбами останньої електронної платівки «Скрябіна» — «Стриптиз» (2001). Тепер Антон Прібиткін презентував нуарний кліп, де з’являється у вишуканому костюмі й співає моторошну колискову загиблим українським військовим. 

«Загреб» вирішили запросити до запису свого альбому представників молодої української сцени. Цим пояснюється і назва лонгплею, адже гурту дійсно вдалося зібрати спільноту цікавих і молодих українських виконавців. Зокрема в записі взяли участь drimandr, SadSvit, sucilna_nevdacha.exe та інші. Завдяки такому різноманіттю серед артистів «Спільнота» має багатоформатне звучання.

Автори вірусної «Сіґеле-міґеле» пропонують свої версії кількох пісень Володимира Івасюка для документального фільму «Феномен Івасюка» Віталія Гордієнка(«Загін Кіноманів»). Мініальбом і правда має відтінок саундтрековості, хоча разом із тим тут є уже впізнавана енергетика NAZVA.

Саундпродюсер і музикант Ігор Кириленко випустив чи не найяскравіший електронний альбом цього року. Differences — це сім треків з енергійними електронними пасажами, в яких ховається велика доза сентиментальності. На них Hidden Element за допомогою синтезаторів розказав власні історії про кохання, сімʼю, друзів і розлуку.

Грандіозний півторагодинний альбом, який аж тріщить по-хорошому крінжовим гумором від Clonnex. Його метаіронічна уява не має меж: він бере відомі усім образи («Живчик», Мавка, «Пузата хата», лічилка «Еники-беники», чупакабра) й у неповторному стилі запаковує це у типово реперські треки про секс і наркотики. 

Потенціал KHAYAT дозволив би йому випустити хороший, цікавий альбом, сповнений сучасних попхітів. Натомість відчувається, ніби творчо Андрій застряг десь у 2010 році: лірично і музично реліз не пропонує слухачам нічого, що б вони вже не чули від того ж Макса Барських, наприклад.