Скринінг на рак простати: кому слід обов‘язково обстежитись

Уявіть собі: інформаційна кампанія з піклування про своє здоров’я подіяла, і ви пішли робити всі скринінги та аналізи, які рекомендують. І тут, як Пилип із конопель, звістка: «Можливо, у вас рак… Але це неточно. Зробімо біопсію, подивимося, що до чого». Шок? Розпач? У разі скринінгу на виявлення раку простати таке цілком можливо. Та це не означає, що всі скринінги — це марнування часу, нервів і грошей.

Скринінг на рак простати — питання неоднозначне. У Британії не рекомендують робити тотальний скринінг усім чоловікам. У США говорять про скринінг для чоловіків лише з груп ризику, якщо пацієнт дав інформовану згоду і свідомий щодо усіх обмежень і наслідків.

Чому так? З одного боку, знаємо, наскільки важливо вчасно виявляти пухлини. Скринінг на рак простати дає змогу вчасно виявити хворобу та вжити відповідних заходів. Це зменшує кількість випадків раку з метастазами приблизно на 30 %.

З іншого боку, рак простати переважно прогресує повільно, і не є причиною передчасної смерті. Водночас додаткова діагностика і тривога, що її супроводжує, псують якість життя. 

Як знайти баланс між діагностикою та невтручанням — розповідає біологиня та медична журналістка Дарка Озерна.

Простата — це частина чоловічої репродуктивної системи. Ця залоза утворює сім’яну рідину, у якій рухаються сперматозоїди, потрібну для ерекції пеніса. Також функціонує як перемикач між еякуляцією та сечовипусканням — завдяки простаті не можна впісятися під час еякуляції.

Простата може бути збільшеною — так звана аденома (доброякісна пухлина, що не дає метастазів). Залоза може бути тимчасово запаленою — тоді говорять про простатит. Якщо вона має ознаки злоякісного росту — тоді діагностують рак простати.

Наразі єдиний маркер для скринінгу — це сироватковий антиген простати, PSA (prostate serum antigen). Для його визначення беруть зразок крові з вени.

Якщо його рівень у сироватці перевищує допустимі в нормі значення, можуть призначити біопсію, тобто взяття голкою матеріалу простати. Ця операція відбувається з використанням ультрасонографії.

Ці методи не є достатньо специфічними та чутливими, себто дають як хибно позитивні, так і хибно негативні результати. Можна не ідентифікувати пухлину, або ж можна запідозрити рак, коли його і близько немає. І це проблема.

Рівень PSA зростає, якщо напередодні була еякуляція, багато годин сидіння чи велопрогулянка. Також якщо в чоловіка наявне запалення простати, він вживає певні медикаменти, напередодні мав урологічні втручання тощо. Водночас рівень специфічного антигену PSA може знизитися внаслідок приймання певних ліків чи рослинних препаратів — це призведе до хибно негативних результатів.

Тож PSA не є специфічним маркером пухлинного росту простати — але іншого маркеру наразі немає.

Якщо рівень зависокий, лікар/ка може призначити повторні аналізи на рівень PSA, аби виключити випадкові коливання рівня. А також провести пальцеве ректальне дослідження, призначити магнітно-резонансну томографію та біопсію.

Біопсія також може не виявити пухлинного росту в простаті. Водночас інколи може призвести до запалення, та й самі лише підозри на рак істотно впливають на психологічний добробут.

Саме тому скринінг на виявлення раку простати слід проводити тільки тоді, коли потрібен пацієнту із високою ймовірністю, а пацієнт ознайомлених з усіма обмеженнями цього методу дослідження. 

Служба здоров’я Великої Британії застерігає, що ожиріння чи надлишкова вага (індекс маси тіла понад 25 кг/м2) також є фактором ризику. Таким людям лікар/ка може порадити пройти скринінгове обстеження.

Решті воно радше не потрібне, аніж навпаки.

Вік початку скринінгу коливається. Зазвичай це 40-45 років для чоловіків із високим ризиком та 55 та старше — для решти. Після 70 років проводити скринінг наразі вважають недоцільним.

У разі підозри чи навіть діагностики раку простати можуть рекомендувати уважне спостереження, а не радикальну простатектомію (повне видалення залози). Чому? Цей тип пухлин розвивається повільно й може не стати причиною смерті чоловіка. А от видалення простати з високою ймовірністю може спричинити нетримання сечі, еректильну дисфункцію чи навіть смерть під час операції.

Статистика в Україні свідчить, що чоловіки рідше звертаються до лікарів. А якщо звертаються, то не дотримуються рекомендацій. Вірогідно, що делікатна тема, як проблемна ерекція, сечовипускання, закрепи, біль у простаті — може залишатися без лікарської уваги й допомоги, «бо соромно». 

Ми не можемо сказати, що скринінг на рак простати потрібен усім без винятку й точно врятує багато життів — кожному слід приймати інформоване зважене рішення разом із лікарем/кою. Та ми точно знаємо, що чоловіче здоров’я потребує уваги, а всі теми в обговоренні з лікарем/кою є зручними й не соромними. І багато неприємностей «нижче за пояса» можна виправити та не допустити.