Сім'я: конспект четвертого епізоду «Пізнай QIRIM»
Питання сім'ї є наскрізним у кримськотатарській та українській культурах. Два народи, які століттями хотіла знищити імперська машина через депортації, геноциди, етнічні чистки, тепер відновлюють тяглість свого роду. І що, як не сім'я, є рушієм цього відновлення?
У четвертому епізоді подкасту «Пізнай QIRIM» ми розвіємо стереотипи, які сформувались навколо цієї теми, адже й досі є викривлений погляд на роль жінки в суспільстві чи на виховання дітей.
Стереотипи про жінку та кримськотатарську сімʼю
Найпоширеніший стереотип такий, що кримськотатарські жінки начебто не мають права голосу в сім'ї. «Це взагалі не про нас», — каже Наджіє Аметова.
Зазвичай кримські татарки — це дуже мудрі жінки. І є частина з них, які голосні, а частина — це сірі кардинали.
Це може виглядати досить традиційно. Але рішення врешті ухвалює саме жінка. Воно може артикулюватися формально її чоловіком, але проговорювати та вести цей рух буде саме дружина.
Насильство у кримськотатарських родинах можливе, як і в будь-яких інших сім’ях, але ця тема, на жаль, здебільшого табуйована, як і в українській культурі.
Шлюб у кримськотатарській культурі
Кримськотатарські жінки не так часто виходять заміж за когось іншої національності. Питання змішаних шлюбів — це одне з дуже гострих питань у кримськотатарській спільноті, бо це питання народу, який хоче зберегтися. І через це виникають в дискурсі формальні рамки, про які говорять. І які іноді не можуть зрозуміти ті, хто не є кримськими татарами, тому що ми зараз живемо в глобалізованому світі.
«Але це дійсно серйозне питання для тих, для кого доля народу важлива. Тому що нас дуже мало. Нас стає все менше. Крім того, ми зараз, зокрема, з 2014, далі з 2022 року всі розкидані навіть не просто по Україні, а по різних куточках вже планети», — каже Наджіє.
Народившись у сімʼї, де усі кримські татари, дитина чітко розумітиме свою ідентичність: «Людина буде абсолютно точно відчувати себе кримським татарином, кримською татаркою».
Погляди на шлюб в українських родинах
Немає єдиного правила, усе залежить від тяглості родини. Співведуча подкасту Анастасія Бакуліна розповідає про знайому, яка одружилась із чоловіком Сум і не взяла його прізвище, бо воно зросійщене, а її дідусь був воїном УПА.
«Наприклад, в моїй родині, — каже Анастасія, — немає такого поняття, як тяглість. У мене прізвище, по-перше, Бакуліна, а по-друге, немає таких традицій. Тобто, немає чогось, що б з покоління в покоління передавалося: ні традицій, ні певних речей, Якби в мене була така сім'я, або якщо в мене буде така можливість, якщо я зайду в сім'ю чоловіка, де буде вже така тяглість традиції, то я теж буду зберігати цю тяглість. Бо це прекрасна річ, насправді».
Принципи та компроміси сімейного життя
Важливою для сімейного життя є й релігія. Мисткиня Ельзара Галімова, згадує таку історію: «…з жахом розповідали про одного дідуся, дружина якого була слов’янкою, і вона взяла і врешті поховала його в труні. Але кримські татари не ховають людей в труні. Він, однак, казав їй, що його треба поховати за мусульманськими традиціями».
Однак є й спільні риси в обох культурах — українській і кримськотатарській — певний консерватизм. Так, наприклад, на Галичині дівчатам завжди говорять, що до шлюбу не може бути інтимних стосунків, бо тебе тоді начебто ніхто заміж не візьме.
Фемінізм у кримськотатарській культурі
Якщо говорити про кримськотатарську історію, то у першому Курултаї була жінка — Шефіка Гаспрали (Гаспринська), донька Ісмаїла Гаспринського, одного з головних просвітників кримськотатарського народу.
Дружина Гаспринського була з заможної родини, і саме вона економічно допомагала існуванню газети «Терджиман» (перша в історії кримськотатарська газета, що виходила з 1883 по 1918 роки — ред.), що означає «Перекладач».
Багато жінок було і серед дисидентів та активістів руху опору.