Російський вплив на події Революції Гідності: факти, докази та покарання

21 листопада 2013 року в Україні почався Євромайдан. Він став відповіддю на рішення влади зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Протести набули більших масштабів після розгону 30 листопада і тривали до лютого 2014 року. Силовики кілька разів намагалися розігнати учасників протестів.

За даними Генпрокуратури та МВС, під час Революції гідності 107 людей загинули, ще 2,5 тисячі — постраждали. Більшість загинули в лютому 2014 року. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати Небесною сотнею.

Євромайдан став не лише боротьбою за європейське майбутнє, а й протестом проти корупції, насильства з боку влади та узурпації державних інституцій. Свідомі розповідають про Революцію Гідності, розслідування справ Майдану та російський слід в подіях. 

Послухати матеріал:

​​18 листопада 2013 року ЄС не ухвалив остаточного рішення щодо підписання Угоди про асоціацію з Україною. 21 листопада уряд Азарова оголосив про припинення підготовки до її укладення. Це рішення, ухвалене після зустрічі Януковича з Путіним у Сочі, викликало обурення суспільства.

Того ж дня журналіст Мустафа Найєм закликав людей виходити на протест. Увечері на Майдані Незалежності зібралося близько 1,5 тисячі осіб. За кілька днів акції поширилися по всій Україні, а 24 листопада в Києві відбувся перший багатотисячний мітинг з вимогою відставки уряду.

28-29 листопада на саміті у Вільнюсі угоду з ЄС так і не підписали. У відповідь протестувальники оголосили про безстрокову акцію. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників, побивши десятки студентів. Це спровокувало нову хвилю протестів, а 1 грудня в центрі Києва відбувся протест, на який вийшли до 500 тисяч людей.

Разом з тим акції протесту відбулися в багатьох містах країни. Наймасовіший протест був у Львові — близько 40 тисяч осіб. У Луцьку протестували понад восьми тисяч, у Тернополі — понад п’ять тисяч, у Чернівцях — близько п’яти тисяч. Акції також відбулися у Рівному, Харкові, Дніпрі, Хмельницькому, Одесі, Вінниці, Ужгороді, Кропивницькому, Донецьку, Луганську та Житомирі. 

Протягом грудня-січня влада намагалася придушити протест, ухваливши так звані «диктаторські закони». 19 січня на вулиці Грушевського розпочалося силове протистояння, що призвело до перших смертей. 

22 січня загинули Сергій Нігоян, Михайло Жизневський і Роман Сеник зі Львівщини, який отримав важкі поранення і помер у лікарні 25 січня. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів'янина Юрія Вербицького. 23 і 24 січня протести поширилися по всій Україні.

Упродовж 18 лютого в ході зіткнень протестувальників відтіснили до Майдану, понад 20 людей загинули від вогнепальної зброї. 19 лютого демонстранти утримували позиції на Майдані, тоді як силовики почали підготовку до «антитерористичної операції».

Тим часом переговори лідерів опозиції з президентом Януковичем не дали результатів. 20 лютого протестувальники зайняли Український Дім, Жовтневий палац і відтіснити силовиків до урядового кварталу. Разом з тим, на дахах будівель навколо Майдану розташувалися снайпери, які відкрили прицільний вогонь по майданівцях. Проти активістів діяли не тільки силовики, а й спеціально набрані бандити — «тітушки». 

21 лютого Парламент абсолютною більшістю голосів (386) ухвалив відновлення дії окремих положень Конституції України 2004 року та закон про амністію для учасників протестів. Також імплементував положення Конвенції ООН проти корупції. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням втік до Росії.

Тоді народні депутати 328 голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України» та призначили вибори на 25 травня 2014 року.

За даними Адвокатської дорадчої групи, до якої входять адвокати захисники потерпілих під час подій Революції гідності, наразі є понад 200 кримінальних проваджень на різних стадіях розгляду. 

Обвинуваченими та підозрюваними є майже 300 осіб, серед яких і експрезидент Віктор Янукович, колишні міністри та судді, експрацівники роти спеціального призначення ПМОП «Беркут».

За даними ДБР колишні високопосадовці обвинувачуються в організації вбивств 67 громадян, спричиненні тілесних ушкоджень 887 особам з 18 по 20 лютого 2014 року. 

Від 2014 року, за даними ОГП, суди ухвалили обвинувальні вироки щодо 76 осіб, 26 з яких засуджені до позбавлення волі з реальним відбуванням покарання. 68 вироків набрали законної сили. Але за словами адвокатки потерпілих у справах Майдану, Оксани Михалевич, більшість вироків у цих справах хоч є обвинувальними, але обвинувачені звільнені від покарання через сплив строків давності притягнення до відповідальності.

На виступі 9 лютого 2023 року Путін сказав: «Ми не розпочинали жодних бойових дій, ми намагаємося їх закінчити. Ці бойові дії розпочали націоналісти в Україні та ті, хто їх підтримував у 2014 році, коли було здійснено державний переворот. З цього все почалося. Після цього відбулися події у Криму та на Донбасі». 

Отже, один з російських наративів про Майдан побудований на такій тезі: протистояння стало причиною «громадянської війни», від якої Україну нібито мала захистити Росія. Така тактика направлена на те, щоб зобразити тимчасову окупацію України не як акт агресії та насилля, а як «вимушений крок».

Однак ще за рік до нападу на Україну, у 2013 році, російським військовим представили концепцію гібридної війни. «Акцент використовуваних методів протистояння зміщується в бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів, що реалізуються із залученням протестного потенціалу населення», — йшлося в статті за підписом начальника Генштабу ЗС Росії Валерія Герасимова.

За словами доктора соціологічних наук Олександра Стегнія, Росія намагається спаплюжити образ Майдану, просуваючи наратив, що в Україні нібито стався державний переворот. 

«З часом і навіть зараз є і буде багато спроб з боку РФ спаплюжити Майдан. Йдеться про наратив, що це був начебто державний переворот. Як сказав Янукович "мене ніхто не скинув, я сам поїхав, тому що була небезпека для життя". Важливо, аби зараз молодим поколінням пояснили, що це був не державний переворот, а масовий соціальний протест. Й важливо показати, що при всій масовості протесту в Києві був порядок та організація», — зазначив соціолог.

Російська пропаганда згадує, що на Майдані брала участь «третя сила» — снайпери, які стріляли як в протестувальників, так і в поліціянтів. Вона звинувачує «грузинських снайперів Саакашвілі», які діяли нібито на замовлення Парубія, Парасюка та Пашинського.

З 2016 року у Святошинському районному суді Києва за звинуваченням у вбивстві майданівців судили п’ятьох ексберкутівців так званої «чорної роти»: Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олега Янішевського, Сергія Тамтуру й Олександра Маринченка. У жовтні 2023 року суд виправдав Сергія Тамтуру. Олександра Маринченка засудили на п’ять років, які він уже відбув, перебуваючи у СІЗО. Ще трьох обвинувачених судили заочно: Павло Аброськін та Сергій Зінченко отримали по 15 років (за вбивство протестувальників на вулиці Інститутській), Олег Янішевський, який був заступником командира полку – довічне.

Останніх ще до вироку випустили з-під варти та обміняли на українських полонених наприкінці 2019-го.

Упродовж років адвокати колишніх міліціонерів намагалися переконати присяжних, що людей на Майдані вбили не беркутівці, а «третя сила» ― невідомі снайпери, які стріляли з готелю «Україна». Спершу захист беркутівців стверджував, що снайперів контролювала тогочасна опозиція, але у 2017 році вийшов італійський псевдодокументальний фільм «Україна. Приховані істини». У ньому йшлося саме про «грузинських снайперів», які нібито стріляли й у майданівців, й у «Беркут».

Натомість за результатами низки судово-медичних і балістичних експертиз у різних кримінальних провадженнях не вдалося підтвердити існування «снайперів». Немає жодного майданівця чи беркутівця, убитого чи пораненого з готелю «Україна», заявив прокурор у справі Ігор Зємсков.

Земсков додав, що слідство провело понад сто секторальних експертиз, аби визначити, звідки саме стріляли по майданівцях. І жодна експертиза не вказала на готель «Україна».

«Ці експертизи показали, що сектор, з якого вели вогонь по протестувальниках, — це верхня частина вулиці Інститутської. Немає жодної експертизи, яка б підтверджувала, що з готелю «Україна» вбили чи поранили хоч одного учасника Майдану», — переконує Земсков.

За вчинення цих злочинів восени 2023 року до суду скерували обвинувальні акти щодо ще 11 міліціонерів роти спеціального призначення ПМОП «Беркут». А в січні 2024 року — щодо ще дев’ятьох.

Під час президентства Януковича керівні посади у силових відомствах України обійняли люди, які нині переховуються в Росії. Наприклад, керівником СБУ на початку 2013 року став громадянин Росії Якименко, який втік до РФ у 2014 році та керував окупаційною спецслужбою на Херсонщині під час повномасштабної війни у 2022 році. 

СБУ звинувачує Якименка в організації катувань українських громадян в Херсоні. Працюючи на ФСБ, ексголова СБУ став керівником окупаційної «державної служби безпеки у Херсонській області». Окрім того, попередник Якименка на посаді керівника СБУ у 2012–2013 рр. Ігор Калінін також втік до Росії. 

24 грудня 2012 року на посаду міністра оборони призначили Павла Лебедєва. 21 лютого, ще до своєї відставки, він залишив Київ. Уже за місяць, 18 березня, Павло Лебедєв був у Кремлі під час зборів з нагоди «приєднання» Криму, а у 2015 році увійшов до правління Російського союзу промисловців та підприємців. 

Також з березня 2014 року в Росії перебуває колишній заступник Секретаря РНБО України Володимир Сівкович, якого Державне бюро розслідувань (ДБР) звинувачує в організації розгону мітингу біля стели Незалежності в ніч на 30 листопада. «За його безпосередньої участі відбулася організація побиття учасників однієї з перших акцій протесту молоді за євроінтеграційний курс нашої держави. Наразі він є одним з очільників антиукраїнського руху, створеного спецслужбами РФ», — повідомляє ДБР. 

Проте після втечі в Росію, за інформацією ДБР, Сівкович, працюючи на ФСБ, «координував роботу з українською частиною угруповання, яка збирала та передавала представникам РФ відомості, що становлять державну таємницю, а також намагалася впливати на кадрові рішення в органах безпеки України». 

Загалом, ДБР заявляло, що ідентифікувало понад 20 «беркутівців», які сьогодні воюють проти України з боку Росії.

Окрім того, 12 квітня група бойовиків під керівництвом росіянина Стрєлкова-Гіркіна захопила Слов’янський міський відділ МВС. Схожим чином на Донеччині та Луганщині гібридно окуповували й інші міста. «Якби наш загін не прийшов на Донбас та не став би ядром спротиву, ядром “російської весни”, то, ймовірно, “російська весна” була б задавлена в зародку», — сказав пізніше Гіркін, підтверджуючи роль росіян.

Однак, говорячи про насильство на Майдані, російська пропаганда замовчує факти побиття євромайданівців «тітушками» з антимайдану, яке відбувалося за підтримки правоохоронців 18-го лютого в Маріїнському парку.   

У 2014 році Путін розповів своє бачення майбутніх подій, за яким виходить, що Янукович злякався переслідування і попросився в Росію. «Не приховуватиму, ми допомогли йому перебратися до Криму і він там ще перебував протягом кількох днів… Так, скажу відверто, він попросив вивезти його до Росії, що ми й зробили».

Революція Гідності стала символом боротьби за свободу, гідність та європейське майбутнє. Однак, попри численні розслідування, значна частина винних у розстрілах протестувальників уникнула покарання, а деякі з них переховуються в Росії або воюють проти України.