Порушення сну у ветеранів/ок — що робити та коли звертатись до фахівця/чині

Експерт: психотерапевт, військовий психолог Олексій Карачинський 

Мозок людини має два режими — режим безпеки та небезпеки. Коли ми перебуваємо у режимі безпеки, маємо можливість нормально засинати. В іншому разі здоровий сон неможливий — тіло буде мобілізованим, готовим чинити опір, раптом щось станеться, та діяти.

Ветерани довго перебувають в ситуації небезпеки, звикають до цієї ситуації. В армії є система чергувань («я передаю відповідальність за свій сон іншій людині»). Якщо людина вміє передавати цю відповідальність, то є імовірність, що зможе нормально спати як у тилу, так і на передовій. Якщо ні (через недовіру або установку «я маю все контролювати») — нормального сну не буде.

Така ж ситуація, коли людина довго перебуває на лінії зіткнення — постійно під вогнем. Організм за певний час звикає до такого режиму. Потім ветеран/ка повертаються, проте їм непросто адаптуватися до цивільних умов. Вони постійно відчувають себе внутрішньо мобілізованими, особливо, коли є спогади, які травмують, та тривога щодо обстрілу.

Коли подаємо будь-які сигнали небезпеки в мозок (спогади, думки про небезпеку), тіло мобілізується, тривога не дає можливості спати.

Фізіологічні аспекти відіграють не менш ключову роль — контузії, травми голови. Коли ветеран(к)и повертаються, довгий час перебувають у стані мобілізації — замкнуті, натягнені як пружина. «Десь є небезпека» — вміння перемикати мозок з режиму небезпеки в режим безпеки — одне з ключових умінь.

Важливо розуміти, що мозок людини не відрізняє уяви від реальності. Тобто уявімо, що ветеран/ки проходять реабілітацію за кордоном, але регулярно згадують та читають контент про війну (спогади, новини, відео). У такому разі їхній сон навряд буде здоровим. І навпаки — коли згадуємо щось приємне або, наприклад, мріємо, — це сигнал безпеки для мозку.

Регулярне приймання енергетиків і препаратів — за такої ситуації людина перестає адекватно відчувати власне тіло. Багато хто може згадати: коли хочеться спати, але переборюєш це відчуття. Коли ж лягаєш спати за графіком, не можеш заснути. Як це працює? Коли мозок і весь організм давав сигнал про необхідність сну, ми проігнорували. Наступні рази ця система не спрацьовує. Таким чином діють помічні препарати та енергетики — вони збивають внутрішній годинник і відчуття власних потреб.

Важливо оточувати себе картинками безпеки — чимось, що пов’язане зі спокоєм. Також можна перед сном робити невеличкі фізичні вправи.

Підкласти, наприклад, під тіло маленький м’ячик так, щоб відчувати одночасно і приємні, і некомфортні відчуття в м’язах. Спробувати сконцентруватися на відчуттях у тілі. Або, наприклад, ставити м’ячик-стрибунець під ногу і намагатися відрізняти відчуття саме в області контакту — у стопі.

Це можуть бути будь-які тілесні практики. Головна задача — відчути тіло і перевести увагу з картинок/спогадів небезпеки на щось інше. Також важливо проходити психотерапію.

Так, це одні з основних симптомів ПТСР. Звісно, їх набагато більше. Проте в такому разі не варто робити самодіагностику, а одразу йти до спеціаліста\ки. Не варто пробувати впоратись із проблемою через снодійні. Це лише погіршить стан і ускладнить подальшу роботу й реабілітацію.

Це може бути ознакою всіх розладів, які пов’язані з тривожністю, зокрема депресії та біполярного розладу. Якщо розлад сну триває понад тиждень, потрібно звертатись до спеціаліста/ки, які зможуть поставити конкретний діагноз і призначити ефективну терапію.

Навряд. Тригерити може все, що пов’язано з ситуаціями, які нанесли травму. Наприклад, людина засинає з думками про сон на лінії фронту — виникає відчуття незахищеності — чітка асоціація з небезпекою — порушення сну.

Якщо турбують регулярні кошмари або не можете заснути кілька діб, варто звернутись до фахівця/чині. Порушення сну не завжди мають психологічне підґрунтя. Тому спочатку треба виключити фізіологічні причини порушення, проконсультувавшись у сімейного/ї лікаря/ки. Якщо фізіологічно все в нормі, але проблеми зі сном заважають нормально жити, варто знайти психотерапевта/ку.