Погрози, атаки, знищення редакцій — як Росія атакує українські медіа з прифронтових регіонів

Від початку війни проти України у 2014 році Росія арештовує, погрожує та вбиває журналістів. З початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року загинув щонайменше 91 медійник, а 32 журналісти перебувають у полоні. 

Українські медіа зазнають DDoS-атак, погроз у соцмережах, а також нападів на офіси та інфраструктуру зв’язку. Регіональні медіа в Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій та Херсонській областях особливо під загрозою, оскільки вони працюють на територіях, які Росія намагається окупувати вже зараз.

Свідомі поговорили з представниками українських регіональних медіа про те, як Росія атакує та переслідує їх всюди, де може, і як вони намагаються із цим боротись, найчастіше — наодинці.

Прослухати матеріал:

У грудні 2022 року Радіо «Накипіло» вийшли на FM-частоти в Харкові, заглушивши цим російську пропагандистську станцію «ЖиZнь». Головний редактор Радіо «Накипіло» Євген Стрельцов розповідає, що це була одна з цілей команди.

«Вони розповідали про те, що України не існує, що українське військо має здаватися. Це була одна з наших цілей. Ми своїм сигналом їх витіснили. Російські пропагандисти відтоді почали слідкувати за тим, що ми робимо, закликали в соцмережах військові підрозділи російської армії глушити нас якимось чином. І ще, серед усього, вони називали нас “людожерським радіо”», — говорить Євген про роботу російських пропагандистів, скеровану на Радіо «Накипіло».

Росіяни також влаштовують DDoS-атаки (атаки за допомогою великої кількості запитів на сервер сайту з метою зробити його недоступним для користувачів — ред.) на сайт Радіо «Накипіло». Євген говорить, що сервери сайту за кордоном, тому його не вдавалось ще «покласти». Але це псує статистику на самому сайті.

Ба більше, Росія активно застосовує тактику double tap по всій Україні, і на Харківщині теж. Вони повторно завдають ударів по місцю «прильоту», щоб поранити та вбити рятувальників, поліціянтів і медиків, які приїжджають туди. Так  росіяни намагаються знищити тих, хто прибув рятувати людей і збирати інформацію про російські воєнні злочини. Журналісти теж можуть потрапити під double tap, коли працюють на місці. Так колега Євгена Стрельцова, журналіст Медіагрупи «Накипіло» Віктор Пічугін, у квітні отримав контузію від повторного удару по житловій забудові в Харкові. Він приїхав на місце удару, де вже були медики та рятувальники. Тоді загинули четверо людей, 12 — отримали поранення. 

«Росіяни люблять використовувати цю тактику на Харківщині, — говорить Євген про ризики для журналістів від регулярних російських обстрілів у прифронтових регіонах. — Віктор лікувався після атаки, зараз його стан кращий».

Євген також розповідає історію своїх колег з радіо «Слобожанське ФM». Під час окупації Великого Бурлука Куп’янського району росіяни вкрали обладнання радіо, а разом із ним — і доступ до частоти, фірмові заставки радіо. Зараз вони використовують отримані доступи для поширення своєї пропаганди під брендом «Слобожанського ФМ». Редакція звернулась до правоохоронців, але відновити доступи до частот не змогла.

Михайло Зубаренко, директор радіостанції «Слобожанське ФМ», говорить, що після деокупації Харківщини у 2022 році радіо змогло повернутись в етер у Балаклії, Барвінковому, Змієві та Близнюках. Щоб перекрити фейкове віщання російських пропагандистів на частоті, яка належала «Слобожанському ФМ», радіостанція звернулась до Нацради за отриманням тимчасового дозволу на нове віщання. Дозвіл вони отримали — і зараз ведуть мовлення на новій частоті в Харкові.   

Попри це, регіональні медіа залишаються сам на сам із Росією. Росіяни атакують і переслідують українських журналістів, збирають про них дані. Євген Стрельцов вважає, що першочергово необхідний розголос.

«Треба говорити на всіх майданчиках про ці терористичні методи Росії проти журналістів, проти медіа. Це інформаційна боротьба. Спротив все ще існує в регіонах, для росіян важливо нас атакувати. Тому вони використовують будь-які способи пропаганди і фейків, щоб на свою сторону притягнути хоч якусь кількість населення прифронтових територій, або навіть окупованих. От я вам приклад наведу щодо радіомовлення. Так, ситуація з радіостанціями покращилась. Зараз у Харківському регіоні заглушили сигнали російських пропагандистських станцій, але ще в кінці 2023 року можна було чути понад десять російських станцій», — говорить він про важливість підтримки регіональних медіа як спільнотою, так і державою.       

«Вільне радіо» — це незалежне регіональне медіа Донеччини, яке працювало в Бахмуті з 2017 року. У серпні 2022 року російські військові зруйнували офіс радіостанції у Бахмуті. Атака була навмисною.

«Росіяни окремо звітували про те, що знищили місцеву радіостанцію, і тепер не буде тут де розказувати про проукраїнські рухи», — говорить шеф-редактора «Вільного радіо» Анна Сердюк.

Росіяни всіма силами намагаються завдати шкоди сайту «Вільного радіо» і вдаються до різних методів. 

«Вони посилались на нас як на джерело в окремих матеріалах. А в інших давали пропаганду. Нам доводилось відмовлятись від цих посилань у Google, тільки щоб нас не видавало поруч із російською пропагандою. Вони так ще й намагались підтвердити свою брехню, показували, що посилаються на легітимні джерела», — розповідає Анна про методи, до яких вдаються росіяни для підваження роботи медіа.

Боти і просто невдоволені люди спамлять у коментарях під відео в TikTok акаунта «Вільного радіо». Анна говорить, що все через роботу алгоритмів цієї соцмережі.

«Там видає відео за географічним принципом. І відповідно в наших коментарях дуже багато і росіян, і з окупації людей. Не знаю, який відсоток ботів, думаю, що певен є, але є люди, які просто щиро прийшли вилити туди свою злість, своє невдоволення і знайти когось для биття, щоб визначити своє існування», — розповідає вона.

Та головною проблемою для «Вільного радіо» залишається заглушення росіянами FM-частот. Вони руйнують інфраструктуру в Донецькій області, тому радіо все важче пробитись як на окуповані, так і на прифронтові території.

Радіозв’язок — це останнє джерело, доступне людям на тимчасово окупованих територіях, розповідає Анна Сердюк. Росіяни руйнують вишки мобільного зв’язку та знищують інфраструктуру для інтернету. Заглушивши сигнал радіо, замінивши його на власне мовлення, росіяни починають транслювати свою пропаганду на тимчасово окупованих територіях. І маніпулюють українцями, які залишились там у небезпеці.

«В Авдіївці заглушили всі радіостанції, а потім ті, хто ховав дітей до останнього, вже коли виїхали на територію Росії, їхнім же журналістам розповідали, що “а ми ж чули, що там дітей на органи віддають, тому ми їх поліціянтам не віддали” — це вплив так само радіо, бо ті люди зловили той сигнал, який там був», — розповідає Анна про те, як Росія використовує радіо для пропаганди і залякування українців на окупованих та прифронтових територіях.

Анна говорить, що аби «Вільне радіо» могло з цим боротись, держава має вкладатись в інфраструктуру для частот, а також спростити радіостанціям отримання ліцензій.

«На жаль, відновлення радіовишок не в пріоритеті. Я знаю про розповіді з того ж Херсона, що для того, щоб відновити там українське мовлення, знадобилося більш ніж пів року після деокупації. На Харківщині з цим велика проблема. Також можна давати ліцензії до моменту деокупації. Бо ми не можемо зайти й почати мовлення без ліцензії. Наприклад, вишка є, вона ціла, але ми не можемо нічого зробити без ліцензії. Процедура в нас передбачає конкурс», — пояснює шеф-редакторка вимоги до держави, які накопичились у медійників «Вільного радіо».

Зараз «Вільне радіо» має дві свої частоти. Одна — з Бахмута, друга — з Гірника. На 91.5 FM наразі мовлення немає, адже вишка в випаленому місті теж не встояла. На 106.0 FM триває робота: там є ретрансляція «Українського радіо», випуски проєкту «Донбас Реалії» та окремий унікальний контент команди «Вільного радіо». Журналісти «Вільного радіо» ризикують собою, адже в росіян точно є дані на всіх них, вважає Анна.  

«Вільне радіо» були у свій час єдиною локальною радіостанцією в Бахмуті. На Донеччині українських радіостанцій було до десяти, говорить Анна. Все тому, що навіть після початку війни у 2014 році Україна не додавала вишок для поширення сигналу на Донеччині. 

20 серпня 2023 року росіяни взяли в полон Георгія Левченка у тимчасово окупованому Мелітополі. Він був адміністратором Telegram-каналів «РІА-Мелітополь». У жовтні росіяни опублікували відео про Левченка на пропагандистському медіа «Россия 1», у якому повідомили, що його звинувачують у «публічних закликах до терактів». Левченку загрожувало до 20 років позбавлення волі. Станом на липень 2024 року він досі перебуває у полоні.

Представник «РІА-Мелітополь» («РІА-Південь») Денис (імʼя змінене за бажанням медійника — ред.) розповідає про викрадення Георгія Левченка та втрату медійного Telegram-каналу.

«Лише через місяць росіяни опублікували відео з нашим Георгієм, тоді ми вирішили розповісти, як спецслужби РФ насправді отримали доступ до Telegram-каналу. Вони просто вкрали людину, вкрали його телефон і увійшли в адмінку нашого каналу “РІА-Мелітополь”, вкрали і канал, і Telegram-чат. Ми змушені були створити новий канал. Напередодні створили нове лого і назву — “РІА-Південь”», —  Денис пояснює, як редакція реагувала на викрадення адміністратора і Telegram-каналу.

Після того, як росіяни вкрали канал, вони видалили з нього всю українську інформацію і почали публікувати свою пропаганду. 

«Вони намагались ввести в оману наших читачів, але їм ніхто не повірив. Наразі в їхньому викраденому Telegram-каналі “РИА-Мелитополь” всього, здається, п’ять тисяч підписників, не більше», — говорить Денис. 

Та люди почули заклик медіа і масово відписувались від вкраденого Росією каналу. До викрадення канал налічував 79 тисяч підписників. У липні 2024 року на нього були підписані всього чотири тисячі користувачів.

Росіяни погрожують медійникам українського «РІА-Мелітополь» («РІА-Південь»). Вони надсилають листи на електронну пошту видання, російські боти і тролі спамлять у коментарях в соцмережах медіа. Денис розповідає, що в ситуацію навіть втручалась Служба безпеки України.

«Росіяни надсилають погрози: якщо ми будемо надалі продовжувати діяльність,  то на нас чекає довічне ув'язнення, нас всіх знайдуть тощо. Такий моральний тиск на команду. Одного з коментаторів, завдяки Службі безпеки України, вдалося вивести на чисту воду, і цей коментатор виявився мешканцем Дніпра, і він працював на Росію, був ботом на декількох українських ресурсах. І публікував такі коментарі на завдання з Росії. Він погрожував нашим журналістам, закликав людей на окупованих територіях до співпраці з Росією, прославляв Росію», — каже Денис.

У квітні 2024 року російські пропагандистські канали опублікували в Telegram повідомлення до журналістів «РІА-Мелітополь» («РІА-Південь») з вимогою здатись. Особливо вони натякали на тих, хто ще залишився в тимчасово окупованому Мелітополі. Російські пропагандисти закликали журналістів «вийти на центральну площу Мелітополя і здатись», на заміну «обіцяли» роботу в російських медіа і «достойну» зарплатню.

Такі погрози у пропагандистських Telegram-каналах з’являються регулярно. 

«Це було і після “прильотів” по аеродрому (8 липня 2024 року Сили Оборони України знищили літаки та гелікоптери на аеродромі біля Мелітополя — ред.), де перебувала військова техніка російської авіації. У Мелітополі люди почали пересилати повідомлення про “прильоти”. І відразу в чаті і в Telegram-каналах з'явились повідомлення, що відкривається полювання на адмінів українського “РІА-Мелітополь”. Бо “гауляйтер” Мелітополя Галина Данильченко (СБУ повідомила про підозру в держзраді ексдепутатці Мелітопольської міськради у 2022 році — ред.) та інші “чиновники” скаржаться російським пропагандистам на їхніх пропагандистських програмах на радіо та на телебаченні на журналістів “РІА-Мелітополь”, що вони заважають працювати. “От написали про нас щось там погане, на нас чекає покарання за законами України”, такі безглузді коментарі», — розповідає Денис про російську пропаганду проти «РІА-Мелітополь» («РІА-Південь»).

Окрім інформаційних атак, росіяни атакують журналістів видання ракетами. Так у квітні 2024 року російська армія ракетним ударом пошкодила гуманітарний хаб внутрішньо переміщених осіб. Редакція «РІА-Мелітополь» («РІА-Південь») використовувала одну з кімнат як тимчасовий офіс.

«Наша кімната теж постраждала. Вікна вибиті, стеля обвалилась, обладнання частково пошкоджено. Ми переїхали з того моменту, не вказую адресу задля безпеки колективу», — говорить Денис про ракетний удар.

Медійники намагаються протистояти інформаційним атакам та погрозам, та росіяни діють швидко. А СБУ досить довго розслідує погрози від анонімних Telegram-каналів та акаунтів. Журналісти медіа досі в полоні, і Росія їх не віддає, адже вважає їх «злочинцями» і «терористами». Окрім Георгія Левченка, росіяни утримують у полоні журналістку «РІА-Мелітополь» Анастасію Глуховську, а також членкиню Національної спілки журналістів України Ірину Левченко та її чоловіка Олександра.

«У росіян є списки журналістів з регіональних медіа. Коли вони окуповують територію, вони приходять по них. Ми навіть не знаємо, де зараз Георгій, Анастасія, Ірина. Ірина в полоні понад рік. Дуже важливо, щоб журналістів звільняли, так само як і військовополонених. Вони цивільні, їх не вважають комбатантами. Цивільних звільняють дуже рідко. Це головна проблема, з якою ми звернулись би до держави», — говорить Денис про основну проблему для медійників з прифронтових регіонів.

Регіональним медіа довіряють, першочергово — люди з тимчасово окупованих територій. Ці медіа готові допомогти державі в інформаційній боротьбі проти російської пропаганди. Та в них є потреби, перш за все — у підтримці роботи.