«Перше, що відбувається, — починаєш шалено цінувати час». Як пацієнти з раком передміхурової залози переживають свою хворобу

«Перше, що відбувається, — починаєш шалено цінувати час». Як пацієнти з раком передміхурової залози переживають свою хворобу

Рак простати — одна з найпоширеніших онкологічних хвороб у світі. За даними Всесвітньої організації здоров’я він входить до п’ятірки найпоширеніших онкологічних хвороб у світі: понад 1.4 мільйона людей хворіють на нього. Група ризику — чоловіки від 65 років. 

Кількість випадків захворювання зростає здебільшого через те, що чоловіки запізно звертаються до медиків за допомогою та рідше проходять огляди у лікарів. Діагноз також може викликати емоційні переживання, такі як страх і невпевненість.  

Про досвід діагностики та лікування й життя з раком передміхурової залози Свідомим розповідає фінансист, підприємець і людина з історією раку Микола Дрозд.

Матеріал створено у партнерстві з фондом підтримки дорослих онкопацієнтів «Inspiration family». 

Прослухати матеріал:

Від фізичного болю до діагностики — майже рік

Це був карантин, 2020 рік. Весна, було багато роботи вдома в саду, й після фізичного навантаження я почав відчувати біль у паху. Спочатку епізодично, тому я сподівався, що біль пройде сам, і до лікаря я не звертався. Думаю, ми, чоловіки, ще не любимо лікарів.

У жовтні, після мого 42-го дня народження, дружина записала мене до лікаря, щоб перевіритись на простатит. Лікар-уролог також призначив аналіз ПСА (простато-специфічний антиген загальний — ред.), щоб виключити ймовірну онкологію. Але ПСА зашкалював. Лікарі призначили біопсію, а я почав шукати інформацію і почав розуміти, що легко це не закінчиться.

За результатами аналізів, це була онкологія. Остаточний діагноз поставили наприкінці 2020 року.

Процес лікування та відновлення

Діагностував мене лікар-онкохірург Марк Вікарчук із «Добробуту». Він дуже уважно до мене відносився, заспокоював, надав всю необхідну інформацію, а також сказав, що не варто їхати за кордон оперуватись, а можна це зробити в Україні. Хоча я розглядав і таку можливість.

Ми разом обрали хірурга та дату операції. Вже у січні мене оперував Стаховський Олександр — чудовий український онкохірург із Національного інституту раку.

Було морально важко чекати на операцію.  Ти не лікуєшся, ти знаєш що в тебе халепа, але тут нічого не можеш вдіяти. Тут ще ковід, і ти не знаєш, чи ти попадеш на операцію, чи ти не захворієш ковідом. Мій батько теж потрапив у лікарню і мав операцію тоді, коли і я. Я телефонував прямо з палати, допомагав домовитися, щоб його поклали теж на лікування.

Операція тривала сім годин, а потім у реанімації, коли я прокинувся, то зрозумів — я не можу підвестись. Взагалі. Це нереально. У фільмах показують, що супергерої лежать кілька років у відключці, а потім самі знімають трубки, все вимикають і потім ідуть відстрілюються від злочинців. А я от не можу встати після семи годин операції.

Довелося заново вчитися ходити, ставати на ноги, але в цілому виписали мене досить швидко.

Та потім я знову опинився на операційному столі — загострилась інша хронічна патологія не зв'язана з онкологією. Але там операція пройшла простіше, і навіть ще в лікарні, коли я був прив’язаний до ліжка цими трубками, я вирішував питання у податковій.

Променева терапія пройшла нормально, весь період — це 33 сеанси. Після неї призначили гормональну, і тут з’явились невеликі проблеми. Організм виробляє резистентність до неї, також запалився ще один лімфовузол. Тому буду робити ще одну операцію, цього разу радіохірургічну. Хоч у ремісію я все ще не вийшов, але в будь-якому випадку буду боротися до останнього.

Життя з раком

Перше, що відбувається, — починаєш шалено цінувати час. Прийшла в голову ідея піднятись на Говерлу — це вже хочеться зробити зараз і сьогодні. Відкладати не можна, треба поспішати жити.

У нас із дружиною був невеликий бізнес — магазин жіночого одягу. На період карантину бізнес практично зупинився. Треба було якось виживати, тому у вільний час я вивчав мову програмування. Коли дізнався про діагноз і запланував операцію, то за місяць до неї написав додаток на Android, бо хотів залишити по собі хоч щось. Для мене це було справою життя.

Дружина Анна дуже підтримувала мене. Також наша донька, батьки, рідний брат були поруч, підтримали фінансово теж — це давало мені сили жити і боротись. 

Така хвороба поляризує ставлення до тебе. Були і ті друзі, чи вже не друзі, які просто зникли з мого життя і почали мене ігнорувати. Залишилися тільки найкращі люди поряд. Є такий момент, що суспільство хоче втекти від чужих проблем. Я думаю, це виправдання таким вчинкам.

Після повномасштабного вторгнення ми з родиною поїхали з Києва в село, де народилась моя мати. Перебуваючи там, я замислився: «Тут земля, і от вона пропадає, треба з цим щось робити». Ми з дружиною вирішили ризикнути і створити равликову ферму. В кінці літа ми вже знайшли партнерів, закупили необхідне обладнання і почали їх розводити. Під час блекаутів було важко, я їздив в село і давав їм світло за допомогою генератора, самостійно це робив. Була і є для цього мотивація.

Попри хворобу, хочеться продовжувати жити. Розвивати ферму, можливо створити цілий готельний комплекс. Хочеться поїздити побачити світ, вести активний спосіб життя. Це я можу сказати й іншим людям із раком простати: завантажте себе на період лікування якоюсь справою. Це відволікає та мотивує жити далі. Ви маєте  право жити своє життя, розпоряджатися, як вважаєте за потрібне. Те, що надумали, — спробувати реалізувати,  бо другого шансу не буде.

Як виявити рак передміхурової залози

Відсутність культури планових медичних обстежень серед чоловіків є одним із факторів, який негативно впливає на вчасне діагностування раку. Про це свідчать результати дослідження, що провела громадська організація «Global Medical Knowledge Alliance» у співпраці з фондом підтримки дорослих онкопацієнтів «Inspiration Family» та Національним інститутом раку.

Анна Узлова, директорка та співзасновниця фонду підтримки дорослих онкопацієнтів «Inspiration family» говорить у коментарі Свідомим, що майже кожен третій новий випадок раку простати виявляється абсолютно випадково. 

«Зі слів онкологів, із якими ми регулярно спілкуємось, захворювання прогресує повільно, симптоми з’являються вже на пізніх стадіях. На 4 стадії пухлина метастазує в інші органи. Якщо захворювання виявляють на ранніх етапах, то прогноз результатів лікування сприятливий. Тоді як пухлини 3-4 стадії вимагають невідкладного лікування та погіршують прогнози. Тому чоловікам варто проявляти ініціативу в піклуванні про своє здоровʼя. Щоб своєчасно виявити рак, їм варто з 50 років планово відвідувати уролога раз на рік», — пояснює вона розвиток цієї хвороби у пацієнтів.

Також, за її словами, хворобу можуть діагностувати у чоловіків, які молодші за 50 років, у випадках, коли є спадкова генетична схильність, тобто в сімʼї вже хворіли на цей вид раку.

Для отримання безоплатних послуг пацієнти мають підписати декларацію з сімейним лікарем. Він же скерує на консультацію до уролога та може видати направлення на аналіз ПСА, який входить до пакета медичних послуг із надання амбулаторної медичної допомоги. Консультація уролога теж безоплатна за умови підписання лікарнею договору із Національною службою здоров’я.

Як людині з раком простати підтримати себе та як допомагає підтримка близьких

Антон Покалюхін, психолог, співзасновник Української психоонкологічної асоціації, у коментарі Свідомим говорить, що після отримання діагнозу в людини може бути емоційна буря, тому важливо заспокоїти себе, заземлитись і перечекати. Для цього необхідно пройти через простий алгоритм дій: помітити свій стан, цю «емоційну бурю». Порухати тілом, змінити позу, відчути торкання стоп до підлоги, сісти на стільці. Звернути увагу на світ: побачити предмети, почути звуки, взяти щось у руки, просто сфокусуватись.

«Це не зупинить емоційну бурю, але допоможе вам протриматись до того моменту, коли вона стишиться. Просто повторюйте ці кроки раз за разом, фокусуйтесь на навколишньому світі та чекайте. Коли емоції трохи вляжуться, ви зможете діяти більше виважено та ефективно», — пояснює психолог. 

Під час лікування важливо мати лікаря, якому можна довіритись. Треба з ним спілкуватись, також лікар має надавати вам повну інформацію, нічого не приховувати. 

«Дуже важливо не забувати про базові навички турботи про себе: повноцінне харчування, сон, фізична активність (за вашими можливостями) — ці начебто банальні речі суттєво впливають на нашу здатність впоратись зі стресом»,

— говорить Антон Покалюхін.

Підтримка близьких теж важлива для онкопацієнта. За словами Антона Покалюхіна, надзвичайно корисно мати когось поруч. У першу чергу це родина, друзі. Також можна доєднатися до Facebook-групи «Inspiration family. Все про рак» або піти на групу підтримки, або напряму до психолога за професійною консультацією.

Дружина онкопацієнта Миколи Дрозда Анна підтримувала його з моменту отримання діагнозу. Вона розповіла Свідомим, що після того, як дізналась діагноз свого чоловіка, спочатку не зрозуміла що це стосується саме його та їхньої сім’ї, але потім зібралась.

«Було таке твердження: “Ніхто не помре”. Це точно. Потім почали вже шукати, дзвонити за телефонами, до кого можна звернутися, де можна пройти ці обстеження. Ну і почали вже працювати в цьому напрямку, щоб досягти результату», — говорить Анна Дрозд.

Самій Анні допомагало триматись те, що чоловік не здавався і боровся за життя. Також хвороба вплинула на їхні стосунки.

«Ми, мабуть, більше один одному довіряємо, ми просто більше дружимо, більше спілкуємося. Ми стали більш вимогливі один до одного, не даємо один одному розслабитися. Тобто він мене по роботі стимулює, я його намагаюсь якось теж стимулювати, може інколи навіть посміююсь над ним, щоб він не розкисався, щоб не було “я от такий бідний-нещасний-хворий”», — говорить вона. 

Психолог Антон Покалюхін говорить, що близькі можуть підтримати людину з раком простати насамперед ндивідуально, без шаблонного спілкування та щиро.

«Не використовувати поширені стереотипні слова для заспокоєння, на кшталт “Все буде добре”, “Тримайся” та іншого. Найкраще, про що ви можете сказати, — це про власні почуття щодо цієї ситуації. Будьте щирими та покажіть приклад ділення: “Мені також страшно, але я буду поруч з тобою, і разом ми пройдемо через це”», — пояснює психолог.

Також важливо слідкувати за станом як і онкопацієнта, так і своїм. Не давати собі вигоріти, турбуватись про ментальне здоров’я — як і своє, так і свого близького з раком.

«Рак — це випробування не тільки для пацієнта, але й для його близьких. Вони стикаються з власними викликами, частина з яких є спільною з пацієнтом, а частина — унікальна», — пояснює Антон Покалюхін. 

У рамках проєкту «Робимо рак зрозумілим» Фонд підтримки дорослих онкопацієнтів «Inspiration family» опублікував на своєму YouTube-каналі серію канцеросвітніх вебінарів. Клінічні онкологи, променевий терапевт і хірург розповідають про діагностику та лікування раку простати. Також на каналі можна переглянути інтервʼю з онкопацієнтами, які розповідають про  власний досвід лікування від цього виду раку.