Музика, яку ви могли пропустити: добірка від «СЛУХ»

Щомісяця медіа про музику та культуру «СЛУХ» шукає альбоми, пісні та кліпи, які не опинилися у хіт-парадах і пройшли повз слухачів. Разом із ними публікуємо добірку української музики, яку ви маєте почути. 

Alice Change (Тетяна Коноваленко) нарешті випустила рок-альбом, і його весь можна брати саундтреком для напруженого фільму про нещасливі стосунки. Щирі тексти, вивертання душі, діалоги з колишнім, з яким «усе закінчилося скандалом», розчаровані сповіді.

Назва альбому зі словом «помста», як говорить артистка, — не про страшну помсту, «це скоріше дитяча пакость — людина мене ображала, а я записала про це альбом». Тетяна каже, що, дописавши останню пісню, одразу відчула полегшення через минулий болючий досвід.

Дует Даші й Дениса з Черкас нарешті випустив повноформатну електронну роботу, наповнену синтвейвом, EBM і бажанням витанцювати всі проблеми й розставання. Самі вони пишуть: «Нарешті нас нічого не стримує, щоб писати нові пісні та релізити їх. Це був складний період, та ми це відпускаємо разом із цим альбомом». Відпускаємо все й усі разом.

«Не відчуваю палітру», — співає Яна, проте в її чотирьох емоційних інді-треках направду дуже багато кольорів, емоцій та відтінків. Слухається на одному диханні: сторітелінг затягує, а фінальний трек дає надію, бо й правда «лишається тільки жити».

Тернопільські артистичні пацюки об’єднались із одеським металістом Євгеном Тимчиком (The Nietzsche, Nekura), щоб розгребти звалище страхів і жахів, що стають частиною нашого побуту. Головне це сміття згодом викинути. 

Усе по класиці жанру: суміш інді-року, шуґейзу, панку, хіп-хопу, але сам колектив називає свій стиль реткором. Усім слухати пацюккор і чекати повноформатний дебютник The Artistic Rats, що вийде зовсім скоро.

Після закриття проєкту та музичної паузи в дев’ять місяців Ліза Углач повертається з новим матеріалом. Пісня зустрічає нас впізнаваним і притаманним для виконавиці темним звучанням та рефлексією почуттів. 

Мелодія вдало поєднала елементи техно, вічхаузу, даркстепу, а в кінці виливається у квінтесенцію жанрів, підсилюючи пережитий слухацький досвід.

Машина часу Артема Шойжолова відправляє нас у психоделічний синтпоп 2000-х. Ліричного героя зруйнували події в житті, й він зараз на самоті. Чудовий саундтрек для Раяна Гослінга. Ну, крім I'm Just Ken, звісно.

Кліп, який знімали під час виступу проєкту «Втома» — бешкетного альтер-еґо O.Torvald. Попри панкову атмосферу пісні та кліпу, «Я хворий» — про бажання вилікуватись. Якщо ви відчуваєте роздратованість, злість, сум, втому та інші виснажливі емоції, то зверніться по допомогу. Психотерапія — це не соромно.

Кожен постпанкер, що себе поважає, повинен мати красиву ліричну сторону й рідко її показувати. Нарешті фронтмен Small Depo Максим Іщенко у спільній пісні з Інгрет Костенко нам її показав. Адаптований трек із проєкту «ДЭПО» розповідає про двох, які знаходять себе в кінці шляху й рушають у новий невідомий світ, де всі ми невідворотно опинимось. Кліп на пісню знімали на берлінському кладовищі. Дайте серветки, ніхто не плаче, це просто сльози…