Дайджест міжнародної політики: що відбулося у світі за останні 14 днів?

Кожні два тижні журналіст Свідомих Олександр Ігнатенко аналізує міжнародні події та викладає їх в короткій формі — дайджест. Цього разу говоримо про те, що відбувається з позицією КНР, за що голосувала Генасамблея ООН та чому проросійська демонстрація у Берліні не складає загрози. 

Увесь текст можете прочитати за підписку на наш Patreon.

24 лютого КНР опублікувала свою заяву до річниці повномасштабного вторгнення, просуваючи її під ярликом «мирного плану». Як відзначив Зеленський, ця заява не містить плану. 

Натомість Китай підкреслив загальні принципи своєї зовнішньої політики. Китай не цікавить вирішення конфлікту, мета полягає у тому, аби подолати негативні (для Китаю) наслідки. 

Але є один пункт, на який варто звернути увагу. 

«Безпека однієї країни не може існувати завдяки безпеці іншої. Регіональна безпека не може бути прогарантована шляхом посилення чи розширення військових блоків. Легітимні безпекові інтереси та занепокоєння усіх країн мусять розглядатися серйозно, на них потрібно давати відповідні реакції», — пишуть комуністи. 

Вочевидь, КНР натякає на російські заяви про НАТО, яке нібито планує оточити РФ. Крім того, якщо КНР дійсно хоче уникнути «розширення та затягування» війни, то постає питання, на що Китай готовий піти заради цього? 

23 лютого відбулося засідання Генеральної асамблеї ООН, у ході якого країни-члени ухвалили декларацію, присвячену російському вторгненню в Україну. 

Протягом 2022 року суттєво посилилась присутність РФ в Малі, країни на півночі Африки. Влада у ній належить автократу Ассімі Гоїті. У жовтні 2022 року Гоїті навіть провів телефонний дзвінок з Путіним. 

У Нікарагуа, в Центральній Америці, відбувалися подібні процеси. Місцевий авторитарний правитель Даніель Ортега все своє життя співпрацював з СРСР та Росією. Тож ізоляція РФ минулого року лише стала спусковим гачком, який активізував відносини між двома диктатурами. У червні 2022 року Ортега дозволив військам низки країн, зокрема і російським, прибувати в країну з «гуманітарною» метою.

Звичайно, голосувати за декларації в ГА ООН — це не танки надавати. Але за кожним голосом — колосальна кількість дипломатичної роботи з переконання партнерів, особливо коли йдеться про країни Глобального Півдня. Кожна країна може обміняти свій голос за українську резолюцію на дармові російські ресурси, але у багатьох випадках цього не стається. 

Членкиня парламенту від партії Лівих Сара Вагенкнехт та правозахисниця Аліс Шварцер організували демонстрацію «за мир». До них доєдналися ультраправі, заперечувальники пандемії коронавірусу та інші фанати всього російського. Сумарно: близько 13 тисяч людей. 

У лютому 2023 року двоє організаторок демонстрації опублікували «Маніфест заради миру». У ньому все традиційно: ядерна війна, Україна ніколи не переможе, потрібні перемовини, а не зброя. 

Вагенкнехт могла мобілізувати лише незначну кількість людей, з Шварцер ситуація інша. Їй виповнилося 80 років, за її плечима — кар’єра чи не найважливішої німецької феміністки ХХ сторіччя. 

То чи мають проросійські демонстрації якийсь ефект?

Увесь текст читайте на нашому Patreon.