Місто, омите морем й оспіване віршами. Як Одеса позбувається російського спадку і набуває українського

​​Одеса позбувається імперського спадку та зміцнює українську ідентичність. Вулиці міста поступово очищують від символів російської імперії, а пам’ятники, які нагадують про колоніальне минуле, поступаються місцем українським символам. Водночас одесити дедалі активніше переходять на українську мову.

Літературні читання Meridian Odesa стали важливою частиною цього процесу. Місцеві й запрошені автори виступали перед публікою, об’єднуючи людей навколо української літератури, яка сьогодні стає голосом нової Одеси. Книги українських видавництв витісняють російські переклади, а поети й поетки, які «у цій країні чують війну першими», рефлексують і показують, як мистецтво може звучати рідною мовою.

На тлі цих культурних змін місто продовжує боротися за деколонізацію простору. Демонтаж імперських пам’ятників і перейменування вулиць стають маркерами руху Одеси. Свідомі розповідають, як Одеса позбувається російського спадку і набуває українського.

Послухати матеріал:

Неподалік від культурного центру Union розташований книжковий ринок, вивіску якого незадовго до приїзду фестивалю — у вересні 2024 року — дерусифікували. Однак на прилавках у вимушеному сусідстві досі лишаються Шевченко і Набоков. Поруч з книжками українською мовою лежать російські переклади. На запитання «Чому досі продаєте книги російських видавництв?» продавці або зневажливо хмикають, або відповідають: «Розпродаю залишки».

Люди навколо спілкуються переважно російською. До однієї з продавчинь звертається дівчина: «А “Четвертое крыло” на русском есть?». Російський переклад фентезійного роману Ребекки Яррос виринає з-під прилавка, як і фраза продавчині: «А у меня и на украинском есть. Хотите посмотреть?». Дівчина нічого не відповідає, пару хвилин роздивляється російський переклад, але зрештою дякує і йде далі без книг.

Натомість у книгарні-кав’ярні Старого Лева неподалік немає книг російською мовою. Підліток у продавчинь замовляє капучино й уточнює, на якій полиці може знайти «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла. Біля вікна, з якого відкривається вид на місце демонтованого пам’ятника Катерині II, військовий п’є каву й гортає «Бахмут» Мирослава Лаюка. 

На місці скульптури російській імператриці височіє український стяг і напис «Free Azovstal Defenders». Окрім того, 23 вересня на сайті Одеської міської ради з’явився проєкт рішення виконавчого комітету щодо демонтажу або перенесення пам’ятників, які символізують російську імперську політику.

До проєкту додали список із 19 пам’ятників, призначених для демонтажу. Серед них — пам’ятник Максиму Горькому в парку Марка Твена, який демонтували ще 13 вересня, макети ордена Леніна на площі, а також пам’ятник російському поету Олександру Пушкіну, розташований навпроти міської ради.

Міжнародний літературний фестиваль Meridian Czernowitz, відбувши вересневі дні у Чернівцях, вже вдруге вирушив у тур до Одеси. У листопаді українські культурні діячі й діячки наповнювали місто літературою про війну, кохання, жіноцтво, пам’ять, море й Одесу. У місті пройшли 14 літературно-дискусійних заходів за участі Ірини Цілик, Юрія Іздрика, Ігоря Померанцева, Богдана Логвиненка, Андрія Любки, Ярини Чорногуз, Олександра Михеда, Дмитра Лазуткіна, Мирослава Лаюка, Мар'яни Савки та Олександра Бойченка.

Окрім того, цьогорічний Meridian Odesa відкрили місцеві поети й поетки. 

Зі сцени президент Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев проголошує офіційні цілі проведення поетичних читань: задоволення сучасних культурних потреб та амбіцій одеситів і одеситок, сприяння міському інтелектуальному туризму, розвиток української літератури.

— Але я маю й власні міркування, — додає Святослав Померанцев: Чому людину з гір, з Буковини, тягне на море в Одесу? Гори — це обмеженість горизонту, тому що ти бачиш лише сусідню гору. Гори — це тиша, тому що можуть почути звірі. Це холод, запах грибів, самотність, горілочка для зігріву, проза, яку читаєш вдома. Море — це обрій, в якій можна кричати донесхочу, тепло, запах сонця, компанія, вино для пригощання, поезія, що лунає зі сцени.

Директорка Meridian Czernowitz Євгенія Лопата зазначає, що організатори в Одесі обирають «літературні читання» замість слова «фестиваль», адже друге має святкову конотацію. Вона не завжди здається доречною.

— Упродовж наступних двох днів ми поговоримо про те, чим живе українська література сьогодні та представимо книжкові новинки. Ті люди, яких ви бачите в програмі, — не просто українські поети й поетки. Це люди, які формують сучасну українську культуру, є рушіями змін та лідерами думок, — говорить зі сцени Євгенія Лопата.

Після офіційного відкриття Святослава Померанцева і Євгенію Лопату на сцені змінюють член українського ПЕН Андрій Хаєцький, актор та заслужений артист України Ігор Геращенко, поетка Жанна Шапарова, поет Гліб Кучма, засновниця часопису про поезію українського Півдня «Камертон» Марина Забуранна. Разом з ними виходить модераторка дискусії Світлана Бондар.

В Одесі організовують читання, презентації збірок поетів, батли, але Світлана відзначає, що місцеві не знають людей, які творять в їхньому місті.

— 30-річні поети вже не знають 17-річних поетів. Ба більше, на превеликий жаль, усе рідше можна почути поетів старшого покоління, тому сьогодні відбудеться перша спроба зібрати на цій сцені представників різних поетичних «бульбашок», — говорить Світлана Бондар.

Саме пані Світлана відбирала поетів і поеток для першої дискусії, оскільки працює в одеських літературних колах десятки років. Як розповість пізніше Євгенія Лопата, літераторів мало б бути шестеро, але одному не вдалося приїхати на відкриття. Організатори обирали між десятками поетів і поеток. Це, на їхню думку, позитивна динаміка. Наступного року вони прагнуть відкрити більше облич.

Світлана Бондар ставить перше запитання про роль поета в сучасному світі Ігорю Геращенку. Він встає, випростується й підходить ближче до глядачів.

— Світ — це комунікація і кооперація. Ми належимо до людей і маємо велику комунікативну місію. На початку було слово, і слово було Бог. Тому Слава Богу, що ми пойняті… — Ігор Геращенко захоплює увагу зали активною жестикуляцією, якою звик полонити аудиторію в театральних виставах. 

Відповівши він читає власний вірш. Так багато глядачів і глядачок уперше дізнаються, що Геращенко не лише актор, а ще й поет. Пізніше вони відкривають поезію Жанни Шапарової, яка пише українською від початку вторгнення, і Гліба Кучми — 13 філолога в сім’ї. Книги вже знаного в Одесі Андрія Хаєцького розбирають одразу після дискусії, адже наклади його збірок у книгарнях швидко закінчуються. Дехто вже планує візит на презентацію другого випуску часопису «Камертон» Марини Забуранної.

Після дискусії глядачі, які зайняли мало не кожне місце в залі, або виходять у коридор купляти книги, або спілкуються з поетами й поетками. Вони діляться враженнями й дякують за виступи. Поети й поетки натомість дякують їм за увагу й кажуть, що цінують теплі відгуки.

Другий день фестивалю починається презентацією поетичної збірки одеської активістки Зої Казанжи «Марта й інші жінки». Авторка й модераторка Світлана Бондар сідають на край сцени, щоб бути ближчими до глядачів і глядачок. 

Зоя Казанжи зібрала у своїй книзі історії українських жінок. Тих, хто везе повну автівку спальників, вивозить дітей, щоб урятувати, підбиває танк, хоча раніше уміла тільки танцювати. Цими історіями вона ділиться з жінками, яких в залі на презентації більше, аніж чоловіків. Серед них і Мар’яна Савка, письменниця та співзасновниця «Видавництва Старого Лева», яка прийшла послухати поезію подруги.

Пізніше Савка презентуватиме свою поетичну збірку «Навіки ніжні» за модерації Євгенії Лопати та розповідатиме про поїздку до Парижа, де перетнулася з Зоєю Казанжи. Коли вірші про ніжність, любов і віру переплітатимуться зі співом та спогадами про столицю Франції, поетка перерветься словами:— А зараз почитаю вам про Одесу.— Навіщо Париж, коли є Одеса, — каже із зали Зоя Казанжи.

Декілька книг вперше презентували на читаннях в Одесі, але деякі випустили давно, як-от «Живі» й «Позивний для Йова», «Бахмут» Мирослава Лаюка, «Деокупацію» Богдана Логвиненка або «Війну з тильного боку» Андрія Любки.

Презентацію Андрія Любки модеруватиме його друг і редактор Олександр Бойченко. На початку розмови вони обмінюються саркастичними жартами про життя в одній квартирі у Польщі, натомість обговорення «Війни з тильного боку» змінює атмосферу на сцені.

— Ця книжка — це не література. Чи радив би я її комусь прочитати? Мабуть, не радив би. Це ділення болем, який ми маємо. Це каруселі доброго настрою. З одного боку, ми зустрічаємось, щось обговорюємо, підтримуємо, з іншого — звіряння такі дружні, що все летить у якусь прірву, — говорить зі сцени Андрій Любка.

У першому ряді на презентації книги [dasein: оборона присутності] Ярини Чорногуз сидітимуть Ірина Цілик та Дмитро Лазуткін. Усі присутні мовчатимуть, коли поетка читатиме, що «поети у цій країні чують війни першими», і закінчуватиме словами:— Бути поетом в Україні — вічно плакати у віршах на ще зовсім свіжих могилах.

У 2016 році в Одесі організатори Meridian Czernowitz формували літературну програму українською мовою для книжкового ярмарку «Зелений театр». Це була їхня перша спроба створювати заходи в Одесі. 

Партнери, з якими вони працювали, просили зробити афіші російською мовою, інакше заходи відвідували б лише ті, хто цікавився українською літературою і говорив українською мовою. Таких людей в Одесі була меншість.

— В Одесі проводився також інший літературний фестиваль, який, як ми вважали, абсолютно не маркував Одесу в літературному сенсі цього слова, — говорить Євгенія Лопата.

Вона зазначає, що організатори хотіли створити масштабну подію, бо книжковий ярмарок «Зелена хвиля» припинився й після повномасштабного вторгнення в Одесі практично не відбувалося культурних заходів. Навіть Одеський кінофестиваль переїхав спершу в Чернівці, а потім у Київ. 

На півдні, особливо в Одесі, додає Євгенія, багато людей намагається переходити на українську мову та цікавляться українськомовним контентом. Тож організатори читань хотіли підтримувати тяглість до сучасної української культури.

— Зокрема йдеться про підтримку активістів, тому що люди, які ходять на такі заходи, — це проукраїнське населення. Нам не хочеться, щоб вони почувалися забутими, адже наша задача як культурних діячів — сприяти розвитку їхнього інтересу, — зазначає Євгенія Лопата.

Відвідувачів на цих літературних читаннях більше, ніж торік. Реєстрацію пройшли 380 людей та вхід на територію весь час подій був вільним.

За 20 хвилин до читань Юрія Іздрика в коридорі майже не лишається вільного місця через велику кількість глядачів. Уже під вечір вони забирають останні примірники книг, яких у перший день були десятки. 

Чоловік в черзі гнівно нарікає на себе, що не встиг взяти «Будемо жити вічно» Дмитра Лазуткіна. Натомість продавець відказує: «Зачекайте, зараз принесу ще пару примірників». принесе ще декілька примірників. Люди починають стікатися до зали.

На першому ряді перемовляється компанія студентів і студенток. Серед них Карина, яка вдруге відвідує Meridian Odesa. Дівчина вивчає в університеті українську філологію. Вона часто ходить на поетичні читання сучасних письменників і письменниць, як-от Валерія Пузіка або Сергія Жадана. Іноді Карина організовує літературні заходи. На запитання, як в Одесі розвивається українськомовна культурна спільнота, дівчина відповідає:

— Я членкиня громадської організації «Робимо вам нерви». Ми відповідаємо за мовне законодавство в Україні, тому зараз намагаємось контролювати цей процес в Одесі. Я також до повномасштабного вторгнення спілкувалась російською, але зараз перейшла, тому намагаюся допомогти іншим в цьому питанні.

Неділями одесити й одеситки виходять на акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Після акції на літературні читання приходить Вероніка. Жінка розповідає, що десятки учасників і учасниць вийшли в центр міста з плакатами, українськими стягами та фотографіями військовополонених.

— Насправді це не єдині акції, які відбуваються в Одесі, — посміхається жінка. — Місяць тому чоловік виходив до ОВА проти знесення пам’ятників росіянам. Але це я коментувати не хочу. Його хвилює ця проблема, а я тут не для того, щоб когось засуджувати.

30 вересня під Одеською обласною військовою адміністрацією журналіст Леонід Штекель провів одиночний пікет проти перейменування вулиць та демонтажу пам'ятників. На демонстрацію він приніс плакат: «Репресії проти Пушкіна, Бабеля, Паустовського, Ільфа, Петрова, Висоцького — це злочин перед історією Одеси».

Леоніда Штекеля супроводжувала дружина, яка наполягла, аби він загорнувся в український стяг. Метою свого пікету та прийнятною для себе реакцією журналіст вважав скасування перейменування одеських вулиць та знесення пам'ятників:

«Ми категорично проти зносу пам'ятників та перейменування вулиць. Я хочу сказати, що ми писали петицію: петицію Кіперу — відправили. Писали петицію Ющенку — відправили. Ми писали, не знаю закінчили чи ні, петицію в ЮНЕСКО про те, що це є порушенням пам'ятника історії Одеси», — зазначив чоловік в коментарі «Суспільне Одеса».

21 жовтня італійські видання Corriere della Sera та Il Foglio опублікували відкритого листа до керівників ЮНЕСКО, Одеської обласної державної адміністрації та мерії Одеси. У листі йдеться про те, що Одеса має особливий статус у контексті Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топоніміки», адже значна частина історичного центру міста, внесеного до списку ЮНЕСКО в січні 2023 року, була побудована за часів Російської імперії. 

Автори листа заявляють, що на підставі цього закону Одеська обласна адміністрація ухвалила рішення про демонтаж 19 пам’ятників, серед яких є невіддільні частини архітектурного ансамблю міста в межах охоронної зони ЮНЕСКО. При цьому, за їхніми словами, рішення було прийнято без залучення громадськості. На думку авторів листа, такі дії підривають космополітичні цінності ЮНЕСКО і знищують мультикультуральний дух Одеси.

Доки публіка обирає місця, на сходах сідає Юрій Іздрик. На сцену для завершального слова виходить Євгенія Лопата, дякує глядачам і глядачкам за увагу та вкотре нагадує, що в разі повітряної тривоги усім необхідно спуститися в укриття. Натомість укриття під час літературних читань жодного разу не знадобились.

Коли Євгенія Лопата запрошує на сцену Юрія Іздрика. Піднявшись, поет каже, що страшенно радий бути в Одесі, а потім іронічно додає: «Ті, кому подобається моя поезія, не мають смаку».

Залою розходиться смішок, а жінка зі збіркою Іздрика в руках тихо й так само іронічно каже подрузі: «Я давно про це здогадувалась». Упродовж вечора поет паралельно з віршами розповідає про свою боротьбу з алкоголізмом та нерозділене кохання. Проте закінчує виступ він словами: «У цьому всратому світі любов — єдине, чим варто займатись».

У місті продовжується процес деколонізації, активно запроваджений торік Одеською ОВА та місцевими активістами й активістками. 30 грудня управління капітального будівництва Одеської міськради уклало сім договорів з розробки проєктів демонтажу памʼятників з імперською символікою. Окрім того, згідно з розпорядженням місцевої влади демонтували пам’ятник Володимиру Висоцькому. Його передали на зберігання Одеській кіностудії. Однак 11 січня група людей вийшла на пікет в центрі міста, повідомило «Суспільне». Вони вимагали відновити памʼятник.

Акцію організував журналіст Леонід Штекель, який у вересні виходив на одиночний пікет проти перейменування вулиць та демонтажу пам'ятників в Одесі. Учасники акції тримали в руках плакати з написами «Відновіть памʼятник Висоцькому», «Ніхто не змусить одеситів забути славетну історію міста», «Ганьба» тощо.

Окрім того, невідомі залишили напис «Геть кацапа» на памʼятниках Пушкіну, Апельсину та Воронцову, повідомив 17 грудня громадський діяч Демʼян Ганул.

Деколонізація.Україна також повідомила, що одеські депутати вирішуватимуть долю малого пам’ятника російському поету Олександру Пушкіну, який розташований біля музею імені Пушкіна. Рекомендацію про його демонтаж ухвалила днями історико-топонімічна комісія. 

Зокрема в Одесі можуть прибрати орден Леніна з обеліска на площі 10 Квітня та пам’ятний знак «Тінь Пушкіна» — члени комісії одностайно проголосували за їх демонтаж. Ці питання розглянуть на найближчий сесії міської ради.