Криміналізація обходу санкцій на рівні ЄС: вигоди та завдання для України

Станом на березень 2024 року Росія залишається рекордсменом за кількістю накладених санкцій. З моменту лютневого вторгнення їх кількість зросла більш ніж у шість разів.

Безпосередньо ЄС ухвалив понад 40 режимів санкцій проти третіх сторін у рамках своєї Спільної зовнішньої та безпекової політики, включно з 13 санкційними пакетами проти Росії. Станом на сьогодні ЄС дійшов думки, що непослідовне застосування санкцій Союзу підірвало їх ефективність. Віцепрезидент Єврокомісії підтвердив, що новий пакет санкцій проти Росії буде із сильним акцентом на боротьбу з ухиленням від них.

Як працює санкційна політика в ЄС, які документи її регулюють та на що може розраховувати Україна — читайте в матеріалі.

Ще однією тріщиною у санкційній політиці ЄС є той факт, що хоча санкції ухвалюють на рівні ЄС, їх застосування покладається безпосередньо на держав-членів, серед яких визначення обходу санкцій та відповідні покарання різняться. Наразі навіть не в усіх країнах-членах ЄС ці діяння є злочином. Ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році, депутати Європарламенту вказували, що ухилення від санкцій стало системною проблемою, а після 2022 року ціна цієї «проблеми» зросла ще більше.

За умови залишення цієї ситуації незмінною ЄС ризикував би втратити первинні цілі запровадження санкцій, як-от, наприклад, де-юре запобігання конфліктам і зміцненню міжнародної безпеки та де-факто покарання порушників міжнародного правопорядку. Тому в ЄС дійшли висновку про необхідність уніфікації підходів щодо кримінального переслідування обходу санкцій, ухвалених на рівні ЄС. 

Після майже двох років кропіткої роботи 12 березня Європарламент 543 голосами ухвалив довгоочікувану Директиву, яка криміналізує ухилення від санкцій. А вже 12 квітня її текст затвердила Рада ЄС. Директива набере чинності через 20 днів після публікації в Офіційному журналі Євросоюзу, і з того моменту в країн-членів буде 12 місяців на те, щоб імплементувати її положення у національне законодавство.

З детальним оглядом положень Директиви та рекомендаціями для України від аналітичного центру Інституту законодавчих ідей можна ознайомитись за покликанням.

Головна ціль цієї Директиви — встановити єдині для всіх країн формулювання порушень (що в нас зветься складом кримінального правопорушення) та уніфіковані кримінальні покарання за них.

Порушення санкційних обмежень щодо замороження коштів та економічних ресурсів, заборони на надання коштів й економічних ресурсів і заборони на в’їзд на територію держави-члена або транзит через неї, а також порушення секторальних економічних та фінансових заходів і ембарго на постачання зброї згодом буде криміналізовано на загальноєвропейському рівні. 

Для фізичних осіб передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі, штрафів, відкликання дозволів чи ліцензій на заняття певним видом діяльності, тимчасове позбавлення права обіймати керівні посади чи балотуватися на державні посади.

Для юридичних осіб також можуть застосовуватися штрафи, позбавлення права на отримання державних пільг або допомоги, на доступ до державного фінансування (в т.ч. — тендерні процедури, гранти та концесії), позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, скасування дозволів, взяття під судовий нагляд, ліквідація в судовому порядку.

Важливо зазначити, що Директива встановлює мінімальну рамку покарань. Тобто під час імплементації її положень держави-члени можуть лише посилити відповідальність, але в жодному випадку не послабити її. 

Також особливістю цієї Директиви є те, що вона не встановлює жодних мінімальних розмірів штрафів. У тексті зазначається, що суди повинні в будь-якому випадку накладати відповідні покарання, беручи до уваги індивідуальні, фінансові та інші обставини відповідної фізичної чи юридичної особи, а також тяжкість вчиненого діяння. 

Отже, затвердження цієї Директиви є важливим кроком у санкційній політиці ЄС. Це вказує на кінець «тихих гаваней», де мінімальні наслідки за ухилення від санкцій були нормою. 

Оскільки причиною запровадження санкцій проти Росії фактично є війна проти України, то логічним є спрямовувати злочинні доходи чи активи, вилучені в процесі розслідування, саме в Україну — як постраждалій стороні. 

Цю ідею також почули європейські партнери після двох років адвокації. 13 березня Європарламент ухвалив Резолюцію щодо Директиви про виявлення та конфіскацію активів кримінального походження. 12 квітня Рада ЄС підтримала й ці зміни.

Ця Резолюція пропонує, зокрема, такі зміни. Якщо певні активи будуть конфісковані у зв’язку з російською агресивною війною проти України або пов’язаними з цим злочинами (наприклад, торгівля людьми, наркотиками, зброєю, обхід санкцій у тому числі), то ці активи або чисті доходи, отримані в результаті їх ліквідації, можуть бути спрямовані на відбудову України. 

Вищезгадана Директива, яка криміналізує обхід санкцій ЄС, також передбачає зміни до Директиви про виявлення та конфіскацію активів кримінального походження. А саме: розширення переліку злочинів, де активи будуть вважатися такими, що мають кримінальне походження. Це означає, що численні статки (як-от яхти, нерухомість, коштовності тощо), які є предметами обходу санкцій, вважатимуться такими, що мають кримінальне походження. Їх та потенційні мільйони євро, отримані як штрафи, зможуть передавати в Україну.

Наприклад, у Німеччині можуть вперше конфіскувати 720 мільйонів євро заморожених російських активів Московської біржі за обхід санкцій. Нові норми запровадять можливість стягнення цих коштів не в бюджет Німеччини, а на відбудову України.

Естонія здійснила значний внесок у розслідування, під час якого в США було викрито мережу нелегальних закупівель із метою імпорту до Росії товарів оборонно-промислового комплексу. У результаті конфісковано $500 тисяч, які мають бути спрямовані на допомогу Україні.

Литва ж не чекала на загальне рішення ЄС. У листопаді 2023 року на національному рівні країна ухвалила норми, які встановили обов’язок перераховувати кошти, отримані від штрафів і конфіскованого майна, у разі недотримання міжнародних або національних санкцій, до Фонду розвитку співробітництва з метою їх спрямування на відновлення України. Тому, з великою ймовірністю, Україна незабаром отримає такі активи. Приклад Литви може бути наслідуваний іншими країнами ЄС.

Як би це абсурдно не звучало, на десятому році війни обхід санкцій в Україні досі не криміналізовано. На практиці правоохоронні органи вимушені кваліфікувати такі діяння за іншими статтями Кримінального кодексу, що негативно впливає на боротьбу з цим явищем. Тому криміналізація обходу санкцій є чи не найважливішим завданням для санкційної політики держави на цьому етапі. А у зв'язку з ухваленням Директиви ЄС, Україна тепер зобов'язана гармонізувати з нею своє законодавство.

Для цього не лише потрібно доповнити Кримінальний кодекс новою статтею, а й внести комплексні зміни до профільного законодавства, аби чітко врегулювати права та обов'язки суб'єктів реалізації санкцій. Україна не має права більше зволікати з розв'язанням цього питання, ми повинні показати всім партнерам чи не найбільшу зацікавленість в ефективності санкційної політики.