Кого чути у справі Бейліса: вистава, що поєднує минуле та сьогодення
«Кого чути у справі Бейліса» — документальна вистава, створена в рамках міжнародного проєкту «Face to Faith», що присвячений темі віри і її значення для суспільства.
Віра завжди була фактором, який об’єднує людей. Проте коли людям нав‘язують певні переконання, віра переростає у пропаганду. Цим користується Росія, поширюючи ідеї, що євреї начебто п’ють кров дітей, а українці їдять немовлят.
На прикладі історії Менделя Бейліса, українського єврея, якого звинуватили у ритуальному вбивстві хлопця у 1911 році, а пізніше виправдали, у виставі показують, як царська Росія визначила євреїв своїм ворогом, щоб розпалювати протистояння у політичних цілях. Ця історія перегукується з тим, що відбувається зараз: як РФ використовує ідентичні репресивні методи щодо українців та реалізує імперську політику.
Ідея вистави виникла з аудіотуру Подолом, який створили режисер вистави Дмитро Левицький та актор Пьотр Армяновський. Усі локації туру — місця, пов‘язані з історією Менделя Бейліса, а водночас і точки, які стали знаковими у Києві через акти несправедливості, як кінотеатр «Жовтень», який намагались перемістити через суд.
Місця сплітаються у павутиння з історії Бейліса та особистих історій акторів та акторок, які грають самих себе. Справа Бейліса стає радше документальним тлом, доказом, що історія циклічна.
Актор(к)и стають свідками у суді — свідчать проти російських військових, Російської Федерації та щодо воєнних злочинів армії РФ. Саме тому вистава ніби наскрізь прошита нитками власного досвіду акторів/ок. Їхні історії про проживання війни, спогади, розуміння впливу російської політики на життя складаються у пазл справжньої сутності РФ разом з історією київського єврея Бейліса.
Надія Калинюк, Оксана Леута, Анастасія Лісовська та Пьотр Армяновський, які виконували ролі, водночас відкривали власні історії війни:
- Для Калинюк це про стосунки та спілкування з батьком, який був учасником двох революцій, емігрантом-заробітчанином, а зараз — доброволець на війні.
- Армяновський став ініціатором Євромайдану в Донецьку, де досі залишаються його родичі. Для нього це історія про школярів, які у звільненому Слов‘янську в 2014 році розповідали, що готові вбивати росіян.
- Для Лісовської це історія двох тижнів життя в окупації у Гостомелі, з яких тиждень — без питної води. Вона — безпосередній свідок.
- Леута — волонтерка київського моргу зі зрізаним волоссям, яка згодом доставляла гуманітарні вантажі у гарячі точки. Дівчина бачила закатованих зв’язаних людей у підвалах Бучі та пережила обстріл колони з гуманітаркою на Луганщині.
Розуміти ставки у війні РФ проти України допомагає персоналізація постраждалих — як українців зараз, так і євреїв колись. Адже боротьба одна — щоб «піднесена зневага до правди» була неможлива.
Ключовим об’єктом у виставі є голос і звук, тому аудіоряд транслюється через навушники. Глядачі наче перебувають на великому міжнародному суді — трибуналі проти РФ. Аудіовізуальні компоненти діють, щоб посилити емоційний вплив на глядача та дозволити прожити те, що відбувається на сцені.
Актор(к)и підтримують постійний зоровий контакт з публікою. Це спонукає глядача завжди залишатися «на сторожі». Використовують дошки, на яких пишуть все нові і нові фрази та думки, передають ключові меседжі проєкту. #russiaisateroriststate — заявляє один із написів у виставі.
За допомогою білих дошок артист(к)и грають і самого Менделя Бейліса: відповідають на питання, що ставили йому на допиті. Після кожної фрази чи відповіді витирають дошку начисто, ніби хочуть довести, що Мендель — чистий і невинний, як і українці, зокрема цивільні, які щодня гинуть внаслідок повномасштабної війни.
Концепт віри залишається ключовим. Мендель невинний, і йому вдається переконати в цьому присяжних. Вони вірять. Як і Мендель вірив: його виправдають та доведуть, що він — чесна людина.
Так само вірять і звичайні українці. Вірять, що Росія обов’язково відповість за всі воєнні злочини.
Керівниками проєкту є Люба Ільницька та Богдан Грицюк. Режисер Дмитро Левицький та драматургиня Леся Берездецька створили унікальний мистецький проєкт, який демонструє насильницькі методи російської тиранії, а також показати рани від війни, які має кожен.
Вистава відбувається у Jam Factory Art Center — це інституція сучасного мистецтва, яка працює з візуальним мистецтвом, театром, музикою у поєднанні з освітньою діяльністю та залученням спільноти.
