Хвороба, що «молодшає»: причини, профілактика та симптоми інсульту
neurologist Anastasiia Honchar
За статистикою, приблизно 15 мільйонів людей у світі щороку страждають від інсульту. З них — пʼять мільйонів помирають та пʼять мільйонів назавжди втрачають працездатність. Цифри лякають масштабністю.
Не менш загрозливими виглядають і прогнози. За даними Всесвітньої організації з дослідження інсультів (World Stroke Organization), кожна четверта людина віком від 25 років протягом життя захворіє на інсульт. До того ж інсульт — це хвороба, яка «молодшає». Наприклад, станом на 2019 рік понад 62% випадків інсульту трапились з людьми віком до 70 років.
У цьому матеріалі спільно з неврологинею Анастасією Гончар з’ясовуватимемо, чому трапляється інсульт, чи завжди легко його ідентифікувати та що робити, щоб такого не сталось з вами та близькими.
Що ж таке інсульт?
Інсульт — це гострий невідкладний стан, коли порушується кровопостачання головного мозку. Це проявляється погіршенням неврологічного й загального стану пацієнта або пацієнтки. Інсульт завжди потребує негайної госпіталізації.
Про причини інсульту, або що й коли може піти не так?
Як і всім органам, головному мозку потрібен кисень для нормальної роботи. Орган отримує його з крові, що циркулює мозковими судинами. Інсульт виникає, коли подача крові та, відповідно, кисню обмежується чи повністю припиняється. Тоді частина мозку помирає.
У 85% випадків це стається внаслідок закупорки артерії (ішемічний інсульт). Менш імовірна причина (15% випадків) — розрив артерії та крововилив. Тоді йдеться про геморагічний інсульт.
Серед найбільш поширених причин ішемічного інсульту — захворювання судин (атеросклероз) і серця (фібриляція передсердь).
Рідше спостерігається вплив таких факторів:
- онкологічні захворювання;
- порушення згортання крові;
- інфекційні процеси (наприклад, COVID-19);
- генетичні хвороби та інші.
При геморагічному інсульті виділяють такі основні ризики:
- артеріальна гіпертензія — підвищений кров’яний тиск;
- приймання ліків, що розріджують кров (антикоагулянти);
- порушення згортання крові (коагулопатія);
- патологічні розширення судин (аневризми);
- травми судинної стінки та інші.
На ризики інсульту може впливати багато факторів. Їх поділяють на немодифіковані, тобто такі, на які вплинути немає можливості, та модифіковані. Останні можна і потрібно контролювати, щоб своєчасно помітити загрозливі симптоми й коригувати їх.
Немодифіковані фактори ризику інсульту:
Вік. Після 55 років шанси людини мати інсульт подвоюються з кожним десятиліттям. Водночас 1 з 7 інсультів стається в молодих дорослих людей віком від 15 до 49 років.
Стать. За статистикою, у жінок інсульти стаються частіше. При цьому жінки частіше помирають від інсульту.
Спадковість. Людина має вищі ризики інсульту, якщо така хвороба вже спостерігалась у сім’ї та/або людина вже мала раніше інсульт (або мікроінсульт).
Фактори ризику, на які можна вплинути:
- високий кров’яний тиск (>140/90 мм.рт.ст.);
- низька фізична активність (менше ніж 150 хв аеробних вправ на тиждень, відповідно до рекомендацій ВООЗ);
- надмірна маса тіла (нормальною вважається вага в межах індексу маси тіла 18,5-24,9 кг/м2);
- куріння;
- хвороби серця;
- цукровий діабет;
- нездорове харчування;
- надмірне споживання алкоголю;
- психологічні тригери (стрес, депресія та інші);
- порушення ліпідного обміну.
90% інсультам потенційно можна запобігти, якщо скоригувати деякі фактори ризику.
Що можна запровадити вже зараз для профілактики інсульту?
Передусім варто працювати з факторами ризику, на які ви можете вплинути. Особливо — за наявності випадків інсультів у сімейній історії.
Серед базових рекомендацій:
- регулярно вимірювати артеріальний тиск (це дасть змогу вчасно помітити загрозливі зміни);
- своєчасно та відповідно до призначень лікаря/ки лікувати гіпертензію, діабет, хвороби серця;
- перевіряти рівень ліпідів у сімейного лікаря або лікарки — здати ліпідограму (періодичність визначається індивідуально, залежно від факторів ризику);
- дотримуватися збалансованого харчування (наприклад, середземноморської дієти);
- бути фізично активними;
- відмовитися від куріння та споживання алкоголю;
- працювати зі стресом, депресією (зокрема, спільно з психологом/инею).
Як розпізнати інсульт?
Існує спеціальна шкала F.A.S.T, яку досить легко запам’ятати. Нею можна користуватися, щоби вчасно ідентифікувати інсульт:
- F (face) — асиметрія обличчя (попросіть людину посміхнутись — за наявності асиметрії, ви це одразу помітите)
- A (arm) — слабкість руки (попросіть людину підняти обидві руки)
- S (speech) — порушення мови (попросіть повторити просте речення)
- T (time) — за наявності однієї з ознак вище — час негайно телефонувати 103!
Український аналог такої шкали — МОЗОК:
- М (мова) — мова людини сплутана, незрозуміла або відсутня взагалі;
- О (очі) — людина втрачає чіткість зору або взагалі зір на одне чи обидва ока;
- З (запаморочення) — втрата рівноваги, нудота, блювання;
- О (обличчя) — поява раптової асиметрії (при посмішці, розмові тощо);
- К (кінцівки) — людина відчуває слабкість у руці чи нозі, хода утруднена, кінцівки німіють та/або людина відчуває як «бігають мурашки».
Якщо ви спостерігаєте принаймні одну з цих ознак у людини, негайно телефонуйте за номером «103».
Як діяти при інсульті?
- Негайно викличте швидку допомогу;
- Спробуйте заспокоїтись.
- Зафіксуйте час початку симптомів. У цьому випадку час врятує життя, бо тільки в перші 4,5 години існує можливість виконати пацієнту/ці тромболізис, тобто розчинити тромб.
- Переконайтеся, що зона навколо безпечна — відсутні гострі предмети, об’єкти, що рухаються чи можуть завдати шкоди людині.
- Людині з підозрою на інсульт не можна нічого давати через рот. Порушення ковтання, пиття води, вживання їжі чи приймання таблеток через рот може викликати загрозливе ускладнення — аспіраційну пневмонію.
- Покладіть людину на бік. Можна використати одяг чи подушку під голову таким чином, щоб уникнути аспірації (потрапляння сторонніх речовин у дихальні шляхи), якщо людина блюватиме.
Поки їде «швидка» ви можете:
- виміряти артеріальний тиск потерпілого/ї;
- записати ліки, які приймав/ла пацієнт чи пацієнтка;
- зателефонувати близьким пацієнта/ки або сімейному лікарю/ці для збору сімейного анамнезу.
Якщо людина втратила свідомість, у неї відсутні ознаки серцебиття та дихання, та ви вмієте надавати серцево-легеневу реанімацію — розпочинайте до приїзду «швидкої».
