Хто і як має впроваджувати сексуальну освіту: школа чи батьки?

Сексуальна освіта — це комплексні знання про дорослішання, тіло, сексуальну поведінку та її безпечні прояви. Це про гендерну ідентичність, профілактику захворювання, що передається статевим шляхом, та небажану вагітність.

«Сексосвіта — це не уроки про те, як займатися сексом, а комплекс знань та навичок про аспекти дорослішання, гігієни, особистих кордонів, контрацепції, профілактики ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом — ред.), безпеки тощо», — пояснює психологиня та засновниця блогу про сексуальну освіту «У трусах» Анастасія Забела. 

Про значення впровадження сексосвіти в школах, з чого починати статеве виховання та яка роль батьків і вчителів у сексуальній освіті — читайте в матеріалі Свідомих та студії онлайн-освіти EdEra, яка займається дослідженням та лобіюванням цієї теми.

Послухати матеріал:

Дисципліни «статеве виховання» чи «сексуальна освіта» в українських школах немає. Проте у навчальних предметах — біологія та основи здоров’я — є теми, які стосуються репродуктивного здоров’я, сексу та стосунків. 

«Впровадження реформи сексосвіти в Україні вимагає більше, ніж просто переймання закордонного досвіду або сподівання на те, що вчителі зможуть самотужки забезпечити необхідну освіту. Ключ до успіху — глибока і комплексна взаємодія з усіма зацікавленими сторонами: вчителями, батьками та дітьми. Необхідно розробити спеціалізовані проєкти для кожної групи, які відповідали б їх конкретним потребам», — наголошує СЕО EdEra Ілля Філіпов.

Наразі на уроках з основ здоров’я у 6-7 класах розповідають про розвиток підлітків, ознаки, строки та темпи статевого дозрівання, культуру вияву почуттів, як розпізнавати маніпуляції та протидіяти тиску.

У підручнику для 8 класу тему сексу або статевих стосунків з дітьми подають поверхнево, акцентуючи здебільшого на репродуктивних функціях жінки та чоловіка. 

«Інтимні статеві стосунки — частина повноцінного життя більшості дорослих людей. Вони дають змогу виконати найвище призначення людини — стати батьком або матір’ю, подарувати життя іншій людині», — йдеться у підручнику.

У 9 класі викладають про родинні цінності, готовність до сімейного життя, чинники впливу на репродуктивне здоров’я, небезпеку ранніх статевих стосунків, школу майбутніх батьків, ВІЛ/СНІД: виклик людині та людству.

Елементи сексуального виховання включені до змісту нової програми з біології для 10 класу. У темі «Репродукція та розвиток» розглядаються такі питання: суть та біологічне значення запліднення, причини порушення процесів запліднення у людини, репродуктивне здоров’я, відповідальне ставлення до планування родини. 

«Заняття з сексосвіти мають стати для школярів джерелом перевіреної інформації щодо тілесності, дорослішання, сексу тощо. Сексосвіта нормалізує природні фізіологічні процеси, такі як менструація чи ерекції. Школа має стати більш безпечним і толерантним середовищем, де немає місця сексуальним домаганням, «жартам» в стилі підіймання спідниці чи стягування штанів і цькуванню за зовнішній вигляд, сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність тощо», — наголошує психологиня. 

Свідомі звернулися до Міністерства освіти та науки щодо впровадження сексосвіти. Станом на момент публікації відповідь не отримали. 

Фахівці студії онлайн-освіти EdEra дослідили найуспішніші практики впровадження сексуальної освіти за кордоном. У багатьох країнах світу сексуальна освіта передбачена шкільною програмою. 

Наприклад, у Швеції це обов’язковий предмет з 1950-х років. З 7-10 років і аж до закінчення школи учням розповідають про здоровий спосіб життя, розважливий та обдуманий початок статевого життя. На уроках говорять про статеву зрілість, перший секс та засоби контрацепції. 

У Нідерландах держава запровадила статеву освіту, яка починається з 4-річного віку. Маленьким дітям говорять про стосунки та пояснюють, що таке кохання.

У Франції статеве виховання є обов’язковим предметом у початковій освіті та середній школі, а також у вищих і професійно-технічних закладах освіти з 1976 року.

У Норвегії статеву освіту започаткували в 1971 році, вона призначена для школярів віком від 7 до 16 років. 

Сексуальна освіта в Німеччині почалася в 1950-х роках. Німецька молодь демонструє високий рівень обізнаності з фізіологією людини, відповідальний підхід до контрацепції та кращі комунікаційні навички в спілкуванні з партнерами й батьками про статеве життя.

60% батьків та вчителів повністю підтримують запровадження статевого виховання у школі. 19% батьків відповіли, що їм би було некомфортно обговорювати теми сексосвіти зі своїми дітьми. На думку деяких батьків, саме від вчителів діти засвоюють інформацію краще.

Про це свідчить опитування Аналітичного центру Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та за підтримки МОН.

«Сексосвіта дітей має починатися з освіти дорослих. З формування однакового вектора виховання, використання загальноприйнятих термінів, впровадження уніфікованих правил тощо. Щодо впровадження загальнообов'язкової сексосвіти в школах, то першим етапом має йти підготовка кваліфікованих фахівців, забезпечення їх методичними матеріалами та рекомендаціями», — пояснює Анастасія Забела.

Серед вчителів та батьків є психологічна неготовність до обговорення цих тем. Також 17% вчителів зазначили, що бар’єром є і спротив батьків. Деякі вчителі згадують, що на початку кар’єри говорити на теми сексуальної освіти було складніше, але стало простіше з набуттям досвіду. 

16% педагогів та 12% батьків за те, щоб впроваджувати сексуальне виховання з першого класу. 18% вчителів обрали п’ятий клас. 16% вчителів вважають, що починатися вона має з першого класу. Також 12% педагогів відповіли, що така освіта має починатися з сьомого класу. 

Під час дослідження педагоги зазначали, що їм не вистачає вказівок і затверджених методичних програм від МОН. 40% вчителів відповіли, що позитивно оцінюють свою готовність до реалізації сексуальної освіти. Проте деякі показники демонструють іншу ситуацію. 

Наприклад, 62% опитаних вчителів переконані, що дівчата, які носять короткий одяг та макіяж, цим спонукають хлопців до активних залицянь, що аборти мають бути заборонені в Україні — 33%, негетеросексуальна орієнтація потребує лікування — 36%, а діти з ВІЛ не мають вчитися разом з іншими дітьми —  19%. 

«Доки в школах сексосвіта не є запровадженою, фактично повна відповідальність щодо сексосвіти дітей лягає на батьків. В умовах, коли уроки сексосвіти в школі є і теми подаються на належному рівні, школа може перебирати на себе частину інформування та освіти, але не знімає відповідальності з батьків», — пояснює психологиня Анастасія Забела. 

За словами психологині, фундаментом сексуальної освіти в сім’ї слугують довірливі стосунки між батьками та дітьми, за яких дитина може прийти до батьків з будь-яким питанням чи проблемою. Тож важливо підтримувати взаємоповагу, здорову комунікацію та проявляти підтримку одне одному в родині. 

«Змінити лише освітній процес недостатньо. Потрібні глибші суспільні зміни аби нормалізувати сексосвіту й вкорінити думку, що це є неодмінним аспектом освіти дитини. Зокрема в пригоді можуть стати ЗМІ, фільми чи серіали, які могли б підіймати теми дотичні до сексосвіти», — зауважує Анастасія Забела. 

Окрім батьків та вчителів, сексуальну освіту як засіб проти ранньої вагітності, ВІЛ-інфекції та венеричних хвороб пропагує і колишня виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун. На її думку, секс-виховання допомагає зберегти репродуктивне здоров’я і виробити відповідальне ставлення до стосунків.

У своєму блозі Уляна Супрун зазначала, що сексуальна необізнаність становить серйозну загрозу здоров’ю. А агресивне пропагування культу сексу в медіа та кінематографі призводить до занадто ранніх сексуальних дебютів, великої кількості абортів, сексуального насильства та поширення захворювань.

«Впровадження сексуальної освіти в Україні не буде легким та безболісним. Проте, ми в EdEra чітко розуміємо мету і потребу цього, тому активно працюємо з усіма стейкхолдерами та намагаємося об'єднати всіх експертів та активістів, що працюють в цій сфері. Не менш важливе і просвітництво, потрібно багато і комплексно говорити про сексуальну освіту та статеве виховання на всіх можливих  майданчиках, щоб руйнувати міфи та стереотипи, які поширені в суспільстві», — наголошує СЕО EdEra Ілля Філіпов.