Історії депортованих дітей, яких повертає Save Ukraine

11 травня мережа порятунку «Save Ukraine» провела пресконференцію, де показала докази злочинів Росії щодо українських дітей. У заході взяли участь Аліна Ковальова — 15-тирічна дівчина з Херсонщини, яку вдалося повернути з російської депортації, та її мама. 

Юристка Save Ukraine показала російські документи, які зробили Аліні. Дівчині видали свідоцтво про народження російського зразка і взяли відбитки пальців — це свідчення того, що Аліна була на шляху до отримання громадянства РФ.  

Аліну депортували восени 2022 року — за кілька днів до того, як її рідне село деокупували українські військові. Зараз на тлі чуток про ймовірний український контрнаступ росіяни масово вивозять українських громадян із Запорізької області.

У матеріалі розповідаємо історію Аліни, інших дітей, а також про способи, через які Росія викрадає і депортує українських дітей.

Аліна Ковальова — 15-річна дівчина з Херсонщини, яку вдалося повернути з російської депортації. У своєму селі Аліна проводила час з дітьми місцевої жительки Євгенії Кучеренко. У Кучеренко пʼятеро дітей, ще одною жінка вагітна. За словами матері Аліни, Євгенія спілкувалась із російськими військовими, готувала їм їсти і прала одяг. 

Кучеренко залякала Аліну розповідями, що «прийдуть українці і будуть вбивати всіх, хто спілкувався з росіянами та брав гуманітарну допомогу». У жовтні 2022 року Аліна вкрала вдома копію свого свідоцтва про народження і разом з Кучеренко та її родиною виїхала до Росії.

«Ввечері мій старший син побачив, як Євгенія сідала в машину, і як російські солдати її вивозили. Він прийшов додому і запитав, де Аліна. Виявилось, що вона теж поїхала», — розповідає мама Аліни Світлана.

Російські військові перевезли їх до Краснодара, звідти — потягом та автобусами до Мордовії. 

Євгенія Кучеренко встановила над Аліною тимчасову опіку і віддала дитину в російську школу. У листопаді Аліну включили в систему індивідуального обліку — реєстру Російської Федерації щодо соціальних послуг, пенсій та страхових внесків. У грудні у дитини взяли відбитки пальців — це свідчення того, що Аліна була на шляху до отримання громадянства Росії.  

Незадовго після того, як Аліну вивезли, населений пункт, в якому вони проживали, деокупували українські військові. Мати Аліни, Світлана, пів року не знала, де перебуває донька. Знайти вдалось, коли натрапили на профіль Євгенії Кучеренко в Facebook.

Жінка пішла на контакт і дала номер Аліни. Світлана почала спілкуватись із донькою. Тоді ж звʼязалась із Save Ukraine, які у квітні 2023 року допомогли поїхати до Росії та забрати дитину. 

Аліна мала доглядати дітей Євгенії, і у розмовах з мамою казала про те, що шкодує, що поїхала. Згодом Кучеренко почала перешкоджати їхньому спілкуванню, розбила телефон Аліни, а коли дізналась, що Світлана їде до Росії, віддала дитину в центр реабілітації, щоб не пересікатися зі Світланою. 

«Зацікавленість Жені була в тому, що їй виплачували гроші за дітей. За опіку над Аліною вона також отримувала кошти», — каже Світлана.

Виконавчий директор Save Ukraine, Уповноважений Президента України з прав дитини (2014 -2021) Микола Кулеба розповів історію Влади Павлюк. 7 жовтня дитину депортували до тимчасово окупованого Криму. Сім місяців вона провела в таборі «Лучістий». 

«Бабуся-опікун у складі п'ятої групи рятувальній місії Save Ukraine прямувала за онукою. Після 14 годин допиту ФСБ, вона вийшла з автобусу і на зупинці померла. Кремували бабусю в Росії, а прах повернули в Україну. 

Дівчинка була на зв'язку, чекала бабусю і хотіла повернутися в Україну. Владу не змогли забрати, оскільки не було її законного представника. Після смерті бабусі спілкування представників фонду показувало, що дівчинка все менше хоче повертатися в Україну», — розповідає Кулеба. 

Керівник табору — колишній беркутівець на прізвище Астахов, який після 2014 року перейшов на бік росіян. Астахов почав возити дівчинку на прогулянки, купував їй одяг, обіцяв, що її всиновлять і розказував, що в Україні на неї чекають злидні. 

Вдома у Влади є тітка, брат і сестра. Під час шостої місії на одного із членів родини оформили законне представництво з відповідними документами. 

За кілька годин до прибуття законного представника дівчинку вивезли у невідомому напрямку і не дали можливості поспілкуватися з нею. Від 22 квітня фонд не має жодної інформації про Владу Павлюк. Дитину, за словами Кулеби, піддавали психологічній обробці ще від початку перебування в таборі. 

«Мені пригадався випадок 12-річного хлопця, якого ми повернули в Україну з табору, де він перебував пів року. Я його запитав, чи не боявся він, що назавжди залишиться в Росії. Хлопець говорить: “Ні, я цього не боявся”. Я кажу: “А ти вірив, що за тобою приїдуть?” — “Ні. Я знав, що втечу.  Я планував втечу, і у мене був чіткий план. Єдине, що заважало, — у мене не було чіткого плану, як переходити мінні поля на лінії зіткнення”. Цей хлопець зараз перебуває в одному з наших центрів і проходить реабілітацію», — розповів Кулеба.  

Благодійна організація «Save Ukraine» здійснила шість місій порятунку українських дітей з Росії і повернула 96 дітей з російського полону. 

Микола Кулеба розповів про способи, якими послуговується Росія, щоб викрадати українських дітей.

Аліні Ковальовій та багатьом іншим дітям розповідають, що тимчасово окуповані території не повернуться в склад України, або навпаки — сюди приїдуть українські, американські або європейські війська, які будуть вбивати і ґвалтувати.

Росіяни та колаборанти вивозять дітей в Росію, тимчасово окупований Крим чи Білорусь під приводом «відпочинку» чи «оздоровлення». У дитячих таборах в Росії і в Криму дітей примусово навчають російської історії, мови та літератури. 

За інформацією Save Ukraine, першими в табори вивозили дітей колаборантів. Таким чином, на думку організації, росіяни перевіряли колаборантів на готовність співпрацювати. Після того, як діти повернулися з таборів, їх приклад використовували для залучення та вивозу інших дітей. 

Основна мета таборів — формування у дітей прихильності до Росії як країни, яка нібито готова про них піклуватися краще, ніж Україна, що показує стратегію Росії щодо асиміляції та русифікації дітей.

«Як приклад, дітям з Харківської області, яких вивозили в Анапу, видавали нові телефони, російські мобільні картки, купляли одяг, возили на екскурсії і розважали. Показували, що росіяни готові нормально ставитися до дітей. Після того, як території деокупували, діти стали заручниками на території ворога, який вирішив не повертати цих дітей до батьків. Ми не знайшли жодного випадку, коли хтось з російського боку намагався розшукати батьків або родичів», — сказав директор Save Ukraine.

У місцях, куди вивозять дітей, вони залишаються без супроводу та опіки. Згідно з російським законодавством, працівники органів опіки можуть на власний розсуд вирішувати, чи достатньо часу дитина перебувала без батьків, щоб надати їй статус сироти, що подальшому дозволяє влаштовувати дітей в сім'ї російських громадян.

Для цього свідомо створюють нелюдські умови на тимчасово окупованих територіях. Там відбуваються залякування, арешти, відсутні гуманітарна та медична допомоги, є відключення світла, відсутність води, опалення та можливості виїхати на підконтрольній Україні території. Єдиним способом порятунку є виїзд до РФ чи на інші тимчасово окуповані території. 

Прикладом є те, що відбувається у останній тиждень на тимчасово окупованих територіях Запоріжжя. 5 травня росіяни оголосили про «евакуацію» цивільного населення із 18 тимчасово окупованих населених пунктів Запорізької області. 11 травня Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що протягом трьох днів росіяни «евакуювали» до Бердянська близько 300 жителів тимчасово окупованих територій Запорізької області

Це діти батьків, яких ув'язнили, перебували в фільтраційних таборах, потрапили в лікарню, померли або зникли безвісти. Цим дітям надають статус «дітей, які прибули на територію Росії без законного представника». Далі їх направляють в сиротинці або російські сім'ї. 

Тимчасова окупаційна «влада» призначає своїх директорів у заклади, які ухвалюють незаконні рішення щодо «лікування» та переміщення дітей без згоди родичів, батьків чи інших законних представників. Також «директори» дозволяють дітям набути російське громадянство і подають відповідні заяви від їх імені. 

«Одна дитина з сиротинця, яку ми повернули, мала біологічну маму і майже пів року була заручником. Дитина має серйозні захворювання і в результаті дій росіян серйозно постраждала та після повернення проходила лікування у психіатричній лікарні», — розповів Микола Кулеба. 

Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) наголосила, що треба ідентифікувати всіх дітей і паралельно запустити єдиний юридичний механізм повернення їх додому.