Інформаційно-психологічні операції, або немає сечі терпіти борошна росіян

Author:
Катерина Данилович, методистка студії онлайн-освіти EdEra
Інформаційно-психологічні операції, або немає сечі терпіти борошна росіян

Фейки, маніпуляції, пропаганда, ботоферми — все це складники інформаційно-психологічних операцій, які веде Росія проти українців.

Їхня мета — навіяти думку, що легше здатися, ніж воювати. За таких умов важливо розуміти, як створюють ІПСО, вчасно розпізнавати їх та протидіяти. Про те, як цього навчитися, поговоримо у спільному матеріалі. 

Уявіть, що ви підписалися на Telegram-канал з багатотисячною аудиторією. На початку повномасштабного вторгнення там з’являється такий «огляд» новин:

Які почуття викликали б у вас ці повідомлення? Страх, тривогу, зневіру? Подібні новини можуть пройти й повз вас, але коли ви раз за разом наштовхуєтесь на них в анонімних каналах у соцмережах чи у чатах з сусідами, тривога посилюється, а страх зростає. З’являються думки: «А може, це дійсно так?».

Якщо ви так подумали, ви постраждали від інформаційно-психологічної операції [ІПСО — прим. ред.]. 

На десятий місяць повномасштабної війни абревіатура ІПСО стала такою ж знаною, як і ЗСУ або ООН. ІПСО — це використання дезінформації, пропаганди, маніпуляцій, ботоферм та інших методів впливу для зміни думок, емоцій, поглядів та поведінки тих, на кого ця операція спрямована. В англійській мові частіше застосовують термін Psychological Operation, що означає саме військові інформаційні операції проти ворога. 

Психологічна війна базується на тому, що люди живуть емоціями та піддаються впливу одне одного в соціумі. На думку медіаексперта Дмитра Золотухіна, головний механізм, яким послуговується ІПСО, — це рефлексивний контроль

Рефлексивний контроль — це спосіб змусити вас добровільно ухвалювати рішення для того, хто здійснює контроль, за допомогою донесення спеціально підготовленої інформації. Тобто щоби ви поводилися так, як потрібно, я повинна переказати щось, що справить на вас емоційне враження, і це буде підштовхувати вас до якихось дій чи емоцій.

Прикладом ІПСО, яка підбурювала аудиторію на емоції, є фейк Росії щодо буцімто створення в Україні «брудної бомби». Міністр оборони Росії Сєргєй Шойгу провів телефонні перемовини з міністрами оборони Франції (Себастьєном Лекорню), Туреччини (Хулусі Акаром) і Великої Британії (Беном Воллесом), під час яких «висловив стурбованість у зв’язку з нібито можливим застосуванням Україною “брудної бомби”». Міністри закордонних справ США, Франції та Великої Британії виступили зі спільною заявою, засудивши спроби Росії звинуватити Україну в готовності застосувати «брудну бомбу».

Ця операція «грала» зі страхом щодо початку ядерної війни і була спрямована на іноземну аудиторію, стверджує представник пресслужби Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов. Так росіяни намагалися змусити світову спільноту навернути Україну до перемовин.

Чи ІПСО — сучасний винахід?

Ні. У книзі Федерального дослідницького відділу бібліотеки Конгресу США автори наводять приклади ранніх інформаційно-психологічних операцій. Наприклад, очільник монголів Чингісхана через спеціальних агентів поширював чутки про свою армію, ніби вона незліченна і непереможна.

Під час Американської революції (1765-1791) повстанці розповсюджували пропагандистські листівки, які заохочували гессенських найманців та британських солдатів дезертувати. Одна з таких листівок містила два короткі списки: недоліки служби в британській армії та переваги дезертирства та постійного проживання в Америці. 

Інформаційно-психологічні операції набули іншого прояву на початку 1900, адже вперше мішенню могли стати цілі народи завдяки пресі, радіо та кіно. Тоді країни почали створювати повноцінні підрозділи з ведення ІПСО. Сьогодні Росія теж володіє силами психологічних операцій (ПсО). Вони складаються з декількох компонентів, повідомляє «Мілітарний»:

  • сили та засоби ПсО військових формувань;
  • сили та засоби ПсО спецслужб;
  • цивільні державні структури, які залучені до проведення інформаційних операцій;
  • цивільні недержавні структури (підконтрольні уряду), які залучені до проведення інформаційних операцій;
  • релігійні організації, які залучені до проведення інформаційних операцій.

Як розрізнити ІПСО?

Готують операції за схожим «сценарієм», пише експерт Інститут стратегічних комунікацій Ярослав Деркаченко.

1. Етап планування. На цьому етапі відбувається планування: визначення доцільності, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії, прийомів і методів впливу. 

2. Інформаційний привід. На цьому етапі потрібно вибрати або створити подію, яку можна використати як привід для операції. 

Так, Росія використала блекаути як інфопривід для операції. Наприклад, 28 жовтня ДТЕК опублікували допис:

Спробуємо підсилити емоційність новини

«ДТЕК повідомляє: у киян не буде світла! За розпорядженням олігархічної компанії Укренерго, електроенергію жителям столиці подаватимуть не більше 2 годин на добу. Графіку подачі світла немає. Водночас ДТЕК закликає ще більше обмежити споживання електроенергії.»

У цій «новині» є й оцінювальні судження (олігархічна компанія), і перебільшення (у киян не буде світла), і спотворення інформації (графіку подачі світла немає).

3. «Розкрутка» інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною. Його суть полягає у використанні інформаційного приводу для досягнення цілей, тобто для посилення, формування чи руйнування певних структур суспільно-політичної комунікації або для досягнення першості.

Учені Массачусетського університету довели, що фейки — ба більше, емоційні фейки — поширюються швидше, ніж правда. Навіть якщо хтось і перевірить початкове повідомлення від ДТЕК, малоймовірно, що це зупинить снігову кулю емоцій, страху та тривожності. Головне — вчасно закинути меседж: «Влада нічого не робить, що підтримати містян».

4. Етап закріплення. На цьому етапі забезпечується плавне завершення операції після досягнення поставлених цілей або внаслідок форс-мажорних обставин, наприклад, якщо ІПСО викрили.

Як не постраждати від ІПСО?

Під час читання новин, коментарів, дописів у соцмережах звертайте увагу на:

  • Джерело інформації. Хто написав інформацію, чи анонімне першоджерело, яка потенційна вигода у джерела від поширення інформації. 
  • Емоційність викладу інформації. Що більше емоцій у тексті, то ймовірніше, що він маніпулятивний. Якщо новина у вас викликає надмірні емоції — зупиніться і подумайте, чи не потрапили ви на гачок.
  • Інформація чи меседж повторюється. На це звернув увагу медіаексперт Дмитро Золотухін: «Часто для спецоперацій використовуються одні і ті ж ресурси. Якщо ви звертаєте увагу на об’єкти зовнішнього світу, не намагаючись їх запам’ятати, і у вас з’являється відчуття повторюваності, що ви вже десь бачили цю машину чи людину, — варто задуматися. Якщо в медіа бачите повторюваність меседжу, яку не можна пояснити соціальною значущістю, це має спонукати думати, що в цьому може бути ресурс реалізації спецоперації».

Звертайте увагу на ці маркери, щоб з’ясувати, чи перед вами ворожі фейки та пропаганда. І головне: шукайте інформацію з перевірених джерел, офіційних заяв. А також проходьте курс з медіаграмотності від студії онлайн-освіти EdEra «VeryVerified».