«Його і сусідку приковували до батареї»: під час окупації Київщини росіяни викрали цивільного, якого майже рік утримують в Росії

Authors:
Zmina
«Його і сусідку приковували до батареї»: під час окупації Київщини росіяни викрали цивільного, якого майже рік утримують в Росії

На початку березня 2022 року, коли російські війська захопили Ворзель, росіяни ув’язнили Володимира Бережнова у власному будинку разом із сусідкою. Згодом чоловіка відпустили, і він виїхав до Києва, але 19 березня повернувся, щоб забрати родину з-під Гостомеля. Після цього зв’язок із ним перервався. Приблизно через пів року рідні дізналися, що Бережнова викрали росіяни і вивезли на територію Росії.

«Свідомі» у співпраці із Центром прав людини ZMINA розповідають історію Володимира Бережнова. 

«Тато жив у Ворзелі, а я у Києві. 3 березня він вперше потрапив у полон, це було в його домі, він там опинився зі своєю сусідкою… Коли ми з ним зустрілись у Києві, я випадково подивилась на його руки і побачила, що руки були роздерті до м’яса. Він розповів, що його і сусідку приковували до батареї і вони там сиділи прив‘язані. Я так розумію, що деякі російські військові були лояльніші, бо йому дозволяли їсти. Тато розповів, що біля його дому стояли танки. Ми з ним не спілкувалися цілий тиждень, бо телефон був розряджений. Пізніше тато сказав, що вдалося зарядити телефон від танка. У мене був шок», — розповідає Олександра, донька Володимира Бережнова.

За її словами, 8 березня з Ворзеля почали виїжджати перші евакуаційні автобуси. Дівчина благала батька виїхати. Вона розповідає, що Володимиру це вдалося — 9 березня він встиг сісти в автобус «Життя», який прямував до Києва.

10 березня Володимир зустрівся з донькою, а наступного дня посадив її на потяг до Польщі. Дівчина пригадує, що останнього разу спілкувалася з татом у Viber 18 березня, після цього комунікація перервалася. 

«19 березня я підняла паніку, бо тато не відповідав. І я зрозуміла, що сталося: він поїхав рятувати дружину і дітей під Гостомель. Коли ми зустрічалися у Києві, я чула їхню розмову. Вона просила його приїхати і забрати їх», — пригадує Олександра.

Через декілька днів після зникнення, родина Бережнова отримала фотографію-сканер з камер дороги під Бучею, де видно, як Володимир їде по трасі в бік Гостомеля. 

«Потім почалося найжахливіше: ми не знали, де він, він не виходив на зв’язок, вже його дружина вийшла на зв’язок. Вона каже: він до нас не приїжджав, ми нічого не знаємо, у неї теж був шок», — додає Олександра.

Олександра почала одразу шукати Володимира: зверталася до Червоного Хреста, до Національного інформаційного бюро, до Координаційного штабу, до СБУ, писала волонтерам.

«В чатах у телеграмі, фейсбуці, де кидають фото, пишу ім‘я та прізвище і шукаю. Скрізь, де можна було, шукали, навіть не перерахую всього», — розповідає Олександра.

Дівчина зазначає, що про місце перебування свого тата дізналася, коли у серпні зателефонувала на гарячу лінію Національного інформаційного бюро з питань військовополонених. Там розповіли, що російська сторона підтверджує його як полоненого і зазначили, що Бережнов перебуває на території Росії. 

З російського полону чоловікові навіть вдалося написати листа і відправити до України. Відомо, що лист він писав своїй матері у квітні, але отримала вона його аж у вересні. За словами Олександри, це російська сторона так відправляє листи.

У листі, який отримала мати Володимира, лише кілька слів : «Живий, здоровий».

«Інформації, де він перебуває, ми не маємо. Нібито в РФ, а де точно, не знаємо. Червоний Хрест знає місцеперебування, я їм телефонувала, питала, вони сказали, що не можуть надати інформації про стан здоров‘я і місце перебування… Якщо раніше мені телефонували і казали, що він є в списках на обмін, то зараз говорять, що таких списків немає», — розповідає донька Володимира.

На початку лютого вона знайшла фотографії свого батька та ще кількох чоловіків, яких викрали військові РФ, у російському телеграм-каналі під назвою «Опознай хохла по чубу».

У дописі йдеться про те, що люди на фото — коригувальники, диверсанти і підривники, які добровільно здалися «союзним войскам», тобто росіянам.

Як зазначає Олександра, на фото видно, що у її батька зламаний ніс.

Дівчина розповідає, що разом з родичами інших цивільних, яких викрали росіяни, бере участь в акціях, щоб привернути увагу до проблеми визволення українських бранців. Але поки їхні дії не дали результатів.