Пропаганда як інструмент війни: чи можливо притягнути до відповідальності російських пропагандистів?

Російські пропагандисти закликають до вбивства українців та до використання ядерної зброї. Робота російських пропагандистів — це один із доказів російських злочинів. Зокрема, матеріал «Що Росії робити з Україною», який опублікували в російському пропагандистському медіа «РІА Новасті», показав наміри Росії знищити українців як національну групу. Такі матеріали є закликом до геноциду,  але чи можна притягнути журналістів до відповідальності в міжнародному суді? Під час цьогорічного Book Forum у Львові юристи, журналісти та дослідники поширення дезінформації намагалися з'ясувати це.  

Росія використовує пропаганду як інструмент війни не тільки в Україні. У 2015 році Росія приєдналася до війни в Сирії, після чого в англомовному медіапросторі почалася кампанія проти неурядової організації «Білі шоломи», яка надавала першу допомогу пораненим та фільмували злочини режиму Асада. Основним майданчиком для «критики» став телеканал «Russia Today». 

Емма Вінберг, що досліджувала питання поширення дезінформації проти «Білих шоломів», каже, що під час інформаційної кампанії Росія використовувала окремих західних «експертів» для формування в суспільствах західних країн думки, що в Сирії нібито немає «хороших людей». Росіяни також акцентували на негативному досвіді інтервенції США в Ірак і намагалися «тримати Захід якомога далі» від подій у Сирії. Як російська пропаганда називає українців «нацистами», представників «Білих шоломів» називали «прибічниками Аль-Каїди». Це посіяло сумніви в британських та американських урядовців щодо роботи організації. Вінберг пояснює,  що дезінформаційні кампанії підривають національні та суспільні інституції, а в умовах війни стають особливо небезпечними, адже можуть призвести до загибелі людей. 

Інформаційне алібі — один з елементів інформаційного тероризму, пояснює представник Центру протидії поширення дезінформації при РНБО Андрій Шаповал. Напередодні бомбардування пологового будинку в Маріуполі,  ракетного удару по вокзалу в Краматорську та теракту в Оленівці фахівці Центру зафіксували, як росіяни готували інформаційне підґрунтя. Це були публікації про те,  що в цих місцях нібито «будуть українські нацисти». Усі ці матеріали були штучними.

Зараз представники Центру проводять консультації з експертами з права та  юристами щодо доцільності використання цього терміну, щоб згодом включити його в українське право, а після, можливо, й у міжнародне.

Для використання даних про синтетичність інформації у суді необхідно напрацювати механізм цифрових експертиз, які б доводили чи спростовували штучність інформації. Такі експертизи може робити як штучний інтелект,  так і машинне навчання. 

Правник і професор права в Університетському коледжі Лондона Філіп Сендс пояснює, що міжнародне право дозволяє притягнути особу до відповідальності за її висловлювання. Наприклад, під час Нюрнберзького процесу німецького пропагандиста Юліуса Штрайхера визнали винним у злочинах проти людства, перш за все, за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, антисемітську пропаганду і заклики до геноциду, що вилилися в переслідування євреїв. Штрайхер видавав матеріали із закликами до геноциду та безпосередньо брав участь в цьому. 

Сендс пояснює, що аби притягнути пропагандиста до відповідальності,  прокурору потрібно довести, що людина не просто поширювала інформацію,  а точно знала, що це призведе до трагедії. 

У випадку з пологовим будинком у Маріуполі прокурору потрібно буде довести, що умовний Кісєльов чи Сімоньян володіли інформацією про те, що їхні висловлювання призведуть до авіаудару по закладу. Цей процес не є простим, тому Україні варто зібрати максимальну кількість доказів, що висловлювання пропагандистів та дії російських військ були скоординовані.  

Андрій Шаповал говорить, що наразі міжнародне право не класифікує пропаганду як злочин. Відповідно пропагандистів неможливо притягнути до відповідальності. На його думку, люди в інтернеті, які закликають до насильства, такі самі бойові одиниці, як і російські військові.

Керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська вважає, що сьогодні варто говорити про необхідність змін у правовій системі, аби можна було покарати російських пропагандистів