Підозрілі узбецькі інвестиції. Як Росія використовує Центральну Азію у війні проти України

Узбекистан та Казахстан впродовж 2023-2024 років широко наростили експорт бавовни та її похідних до РФ. Ця рослина використовується у виробництві пороху, з якого створюють набої, снаряди та ракети для війни Росії в Україні.

Росія користується різного роду підтримкою у війні проти України. Широковідомими є співпраці з Білоруссю, Іраном, Північною Кореєю, Китаєм. Втім, існує регіон, який практично не потрапляє в поле зору великих медіа чи аналітичних центрів.

Свідомі діляться тим, як РФ знаходить шляхи обходу санкцій, живить свою військову машину та підтримує власні компанії, використовуючи пострадянські держави Центральної Азії.

Цей матеріал опублікований в рамках спецпроєкту «Як Росія підриває міжнародний порядок». 

Центральна Азія, в сучасному розумінні цього терміну, охоплює Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан, — які у минулому були радянськими республіками. Впродовж всіх років своєї незалежности ці країни зберігали досить близькі відносини з Росією та продовжують це робити й надалі. Усі вони входять до СНД, а Казахстан, Киргизстан і Таджикистан — до ОДКБ, російської копії НАТО. 

Ці країни показово займають досить нейтральну позицію у війні Росії з Україною: висловлюються за негайне припинення воєнних дій в Україні, втім не уточнюють того, що російські війська повинні бути виведені з української території, про що повідомляє Центр міжнародної безпеки. Крім цього, жодна з країн Центральної Азії не підтримала жодну з шести резолюцій Генеральної Асамблеї ООН із закликом до Росії вивести свої війська з території України. 

Президент Казахстану Токаєв у 2022 році заявляв:

Країни Центральної Азії також напряму співпрацюють із російським ВПК. Казахська національна компанія «Тинис», узбецька «Promcomplektlogistic» та киргизька «Дастан», за повідомлення Державного департаменту США, поставляють деталі РФ для виробництва літаків, гелікоптерів та іншого авіаційного обладнання. Однак це лише невелика частина компаній та інших установ в країнах Центральної Азії. 

Водночас Казахстан та Узбекистан постачали гуманітарну допомогу Україні у 2022 році, а Казахстан, Узбекистан та Киргизстан забороняють своїм громадянам брати участь в теперішній війні та попереджають про кримінальне покарання з позбавленням майна за подібні дії, про що повідомляє турецьке медіа «Anadolu». На офіційному сайті Олій Мажліса — парламенту Узбекистану — повідомляється, що уряд країни також вирішив приєднатись до санкцій проти РФ, щоб уникнути можливості останньою послабити їхній ефект через вторинний експорт. 

Крім того, самі відносини країн Центральної Азії з Росією дещо погіршуються. Як повідомляє медіа «The Conversation», після теракту у «Крокус-Сіті», який вчинили громадяни Таджикистану, російська поліція почала депортувати робітників, що походять з усього регіону. Це не сприяло добросусідським відносинам з країнами Азії. Крім цього, ці держави, за винятком Туркменістану, приймали та продовжують приймати російських громадян, що ухиляються від мобілізації в лави ЗС РФ. За соціологічними даними The Diplomat, 49% киргизів та 43% казахів звинувачують Росію та її напад на Україну в економічних проблемах їхніх країн. 

Чітко сказати, що держави Центральної Азії є повноцінними союзниками Росії неможливо. Відносини країн з Росією є досить натягнутими та нагадують флюгер. Втім, варто памʼятати, що вони дійсно допомагають Росії, і остання використовує держави цього регіону наступними шляхами:

Бавовна є одним з основних компонентів для виготовлення нітроцелюлози — основи пороху. Звісно, сама сполука використовується і в десятках інших сфер: медицині, будівництві, виготовлення фарби тощо. Саме цей факт допомагає Росії безперешкодно закупляти бавовну та її похідну нітроцелюлозу в країн Центральної Азії. 

«Економічна правда» розкриває деталі того, як ця сполука потрапляє у РФ. Її  експортують через місцеві казахські та узбецькі компанії російським компаніям-посередницям, які нерідко не мали ніякого ділового минулого чи діяльність яких практично неможливо простежити. Три більші російські компанії —  «Бина групп», «Химтрейд» і «Ленахим» — імпортували та скупляли імпортовану бавовну та нітроцелюлозу, щоб пізніше перепродавати її російським військовим заводам. 

Основними експортерами до РФ серед цих країн є казахська компанія «Хлопкопром» та узбецькі «Raw Materials Cellulose» і Ферганський хімічний завод. Власниками останнього є напряму росіяни Міхаіл Глухов і Рустам Мумінов. 

У результаті, продукція постачальників опиняється на Казанському, Тамбовському та Пермському порохових заводах — стратегічних підприємствах Росії з виробництва боєприпасів для стрілецької зброї, бомб різних типажів, ракет ППО, ПТРК та систем «Град» і «Смерч», що активно використовуються для обстрілів українських прифронтових регіонів та самого фронту. 

У Росії існує два способи обходу санкції: легальний та напівлегальний. Легальний — купівля та розбір побутової техніки, в якій є потрібна електроніка. Її вже можна використовувати в простому озброєнні. The Washington Post повідомляв про подібні випадки, коли у російських танках знаходили деталі від холодильників та індустріальної машинерії. 

Напівлегальний спосіб — це купівля необхідного обладнання у нейтральних країн-посередниць, як було продемонстровано на прикладі з казахською та узбецькою бавовною. Втім, не бавовною одною.

Експорт напівпровідників, які широко використовуються у будь-якій техніці, в тому числі й військовій, зріс у десятки разів. Серед основних країн у такій схемі Казахстан та Киргизстан. Bloomberg повідомляє, що за даними Женевського моніторингу торговельних даних, ескорт устаткування з Казахстану, який не має виробничих потужностей для його виробництва, у 2022 році зріс з 12 000 доларів на рік до 3.7 мільйонів. Відбулось зростання на більш ніж 3 000%. Подібна тенденція прослідковується і в Киргизстані, а також у країнах за межами Центральної Азії — Туреччині, Вірменії, ОАЕ. 

Організація по боротьбі з фінансовими злочинами міністерства фінансів США ще у 2022 році внесла Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан у список країн, які допомагають РФ обходити санкції. Та це не заважає, до прикладу, «КазМунайГаз» — казахській державній компанії — співпрацювати з Росією у ремонті та забезпеченні КТК (Каспійський трубопровідний консорціум), який не є під західними санкціями, через лобіювання Chevron Corporation — другої найбільшої американської енергетичної компанії. Adastra Fellows стверджує, що саме ця компанія зацікавлена у тому, щоб КТК не потрапив у санкційні списки, адже використовує його для експорту казахської нафти на Захід. Центр транспортних стратегій наводить дані, згідно з якими американська компанія досі володіє 12,5% акцій КТК. 

Одним з основних партнерів Росії в обході санкції є Узбекистан, згідно з даними «Радіо Озодлик» — узбецького відділення «Радіо Свобода». Велика частка російських компаній відкривають свої представництва чи спільні російсько-узбецькі компанії для обходу санкцій саме в цій країні. До прикладу, російські АвтоЗАЗ та КАМАЗ завдяки співпраці з урядом Узбекистану та його державними компаніями доукомплектовує свої вироби західними компонентами. 

Така активна співпраця Росії з Узбекистаном насторожує найбільше у світлі наступного розділу 

Свідомі у співпраці з компанією YouControl проаналізували сотні українських компаній, в яких після 22 лютого 2022 року зʼявились узбецькі бенефіціари.

За даними аналітичної системи для перевірки контрагентів YouControl, у більш ніж 1 500 українських компаній зʼявились громадяни Узбекистану у їхній структурі власности. 

Цікавим є кейс Тешабоєва Баходіржона, який за документами є «засновником» 57 компаній в Україні. Однією з цих компаній є ТОВ «МВП Енергорішення», яке виграло тендер на понад 197 мільйонів гривень на будівництво захисних споруд ГЕС-2 Дніпровської ГЕС. Деталі цього контракту невідомі, сам договір було укладено без торгів, а обґрунтуванням тендеру є «Українська Визвольна Війна», про що повідомляє медіа «Наші Гроші». 

Сам Тешабоєв Баходіржон є новим «власником» у таких компаніях, як ТОВ «Айті Комп Прог» та «БР Трейд». Перша надає програмістські послуги, а друга займається гуртовою торгівлею залізних виробів. Обидві компанії, за даними YouControl, мали історичні звʼязки з особами, повʼязаними з РФ. 

Також Баходіржон є «власником» компаній, які займаються електромонтажними роботами, гуртовою торгівлею хімічними продуктами, торгівлею молочними продуктами, наданням рекламних послуг, виробництвом олії та тваринних жирів, введенням вебпорталів тощо. 

Подібних «різносторонніх» інвесторів з Узбекистану є багато: Юлдашев Бахтійор (73 компанії) та Юлдашев Отабек (31), Мадраймов Тожиддін (28), Мустафокулов Асроріддін (19), Оринбаєва Світлана (казашка, 44 компанії), Нурматов Нурматжон (39), Кенжаєв Мухаммад (35). Усі ці особи є новими «власниками», принаймні одна компанія яких історично мала звʼязки з особами, повʼязаними з Росією. 

Подібних прикладів є безліч, адже ці особи в сумі є «власниками» 326 компаній з понад 1 500 з узбецькими бенефіціарами. Сплеск «інвестицій» відбувся у 2014 році, коли в 43 українські компанії зайшли туркменські бенефіціари, а апогеєм став 2021 рік з 392 компаніями. Для порівняння, середня кількість компаній з новим казахським чи узбецьким бенефіціаром становила 24 на рік у період 2004-2013. У період 2014-2023 це число зросло до 176. 

Не можна стверджувати, що усі нові «власники» компаній однозначно є агентами Кремля чи підставними особами. Втім, спираючись на досвід співпраці РФ з країнами Центральної Азії, в особливості з Казахстаном та Узбекистаном, насторожує те, що в цих «інвестиціях» може бути присутній російський вплив, через який РФ надалі може вести комерційну діяльність в Україні.

Перш за все, варто розуміти, що подібна співпраця РФ з державами Центральної Азії підсилює її військову машину та дає ресурсів для продовження воєнних дій. 

Існує дві проблеми у випадку країн цього регіону: пасивність Заходу у накладанні санкцій для обмеження вторинного експорту та недостатність української зовнішньої політики.

Перша проблема уже давно відома та потребує активнішої залучености українських партнерів. Одними з основних перепон на цьому шляху, як не дивно, стають самі західні компанії, як уже було наведено на прикладі Chevron Corporation та КТК. 

Свідомі уже закликали західні уряди активізувати свою боротьбу з російськими впливами та посилити санкції на РФ у матеріалі «Мережа російського впливу у Європі та Північній Америці. Як Росія зрощує терористичні та політичні організації».

Другою проблемою є неактивність українського уряду. Російський вплив у країнах Центральної Азії є значним, але Україні необхідно переборювати його задля покращення ситуації у війні. Одним з показових прикладів російського впливу та української інертности у відповідь є непризначення Сергія Гайдая — колишнього голови Луганської ОВА — послом у Казахстані. У 2023 році, за повідомленням DeutcheWelle, казахський уряд відмовив Гайдаю у наданні агреману (попередньої згоди уряду однієї держави на прийняття певної особи як глави дипломатичного представництва іншої — ред.). На сьогодні в України досі немає посла в Казахстані, лише тимчасовий повірений Сергій Павленко, що ніяк не сприяє налагодженню міжурядових контактів. 

Гірша ситуація в стосунках України з іншими країнами у регіоні, адже з моменту повномасштабного вторгнення Президент України провів телефонні розмови лише з президентом Казахстану Токаєвим.

За відсутности української міжнародної активности в регіоні, а також більш активного залучення західних партнерів України, Росія і надалі буде використовувати дані держави як вікно можливостей, щоб обходити санкції чи пом'якшувати їхній ефект для своєї економіки, своїх промислового і військового секторів.