Парламент ухвалив законопроєкт про лобіювання у першому читанні. У громадськості є питання. Чому?
Що сталося?
Верховна Рада України схвалила Закон № 10337 «Про доброчесне лобіювання» у першому читанні
Про це повідомляє народний депутат Ярослав Железняк.
Серед іншого законопроєкт визначає:
- терміни у сфері, методи впливу та правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання;
- створення Реєстру прозорості, який буде адмініструвати Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК);
- відкритий і безплатний доступ до Реєстру прозорості;
- звітність суб’єкта лобіювання вноситься до Реєстру прозорості.
За законопроєкт проголосували 309 народних депутатів, 15 — утрималися. Голосів «проти» не було.
Нагадаємо, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики рекомендував парламенту прийняти за основу урядовий проєкт Закону про доброчесне лобіювання.
«Законодавча ініціатива спрямована на реалізацію рекомендацій Європейської комісії, які зафіксовано у пакеті розширення, та є частиною урядового антиолігархічного плану дій», — зазначив Мельничук.
Про що йдеться у законопроєкті?
Лобіювання — цілеспрямований вплив на органи державної влади та місцевого самоврядування й ухвалення ними політичних, регуляторних або адміністративних рішень.
Ухвалення закону є складовою антикорупційної стратегії України.
Закон має врегулювати лобіювання в Україні відповідно до міжнародних стандартів, взаємодію представників влади, зацікавлених сторін та субʼєктів лобіювання, а також забезпечити прозорий контроль лобістів та посадових осіб.
Ухвалення закону, відповідно до пояснювальної записки, знизить ризик корупції під час розробки та ухвалення норм, підсилить комунікацію між громадянами, урядом та бізнесом і дозволить враховувати інтереси всіх сторін при ухваленні правил.
Дія закону, серед іншого, не стосується зовнішньополітичного представництва України, народних ініціатив на всеукраїнських та місцевих референдумах, діяльності політичних партій, кандидатів під час виборів на вищі посади.
Законопроєкт відділяє лобіювання від адвокації. Про це раніше наголошувала віцепремʼєрка з євроінтеграції України Ольга Стефанішина.
«Очевидно, що він [закон] має бути націленим передусім саме на зменшення впливу олігархів на державне управління і економіку, а не на обмеження можливостей громадського сектору просувати суспільно значущі зміни. У законопроєкті чітко зафіксовано, що таке адвокація, і що вона не є лобіюванням»,
— підкреслила віцепремʼєрка.
Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков у коментарі Укрінформу пояснював, що «лобіювання здійснюється в приватних інтересах певних замовників, адвокація — в інтересах суспільних».
Чому громадськість вимагає доопрацювати закон?
Центр протидії корупції вважає, що новий законопроєкт не розв'язує питання недоброчесного впливу на політику.
«Проте сам факт розгляду цього законопроєкту відкриває можливості внесення поправок, які обмежать роботу громадських організацій», — зазначає голова правління ЦПК Віталій Шабунін.
Водночас ЦПК наголошує: законопроєкт не містить норм, які виведуть з тіні олігархів, що фінансують представників влади.
«[Законопроєкт] не зменшує ризики із впливом лобістів на працівників Офісу Президента, радників та позаштатних радників ОП. Останні сьогодні мають більший вплив у державі, аніж міністри чи інші високопосадовці, проте фактично не обмежені жодними звітами перед суспільством», — йдеться у заяві Центру протидії корупції.
Серед рекомендації ЦПК називає розширення кодексу етики для посадових осіб, публічне висвітлення їхніх зустрічей, а також прозорість діяльності та фінансування їхніх штатних і позаштатних радників.
Проблеми у законопроєкті прокоментувала членкиня правління Центру політико-правових реформ та співголова Ради Коаліції Громадської спілки «Коаліція Реанімаційний пакет реформ» Юлія Кириченко.
Визначення лобізму у законопроєкті, за словами Кириченко, не розкриває привʼязки комерційного інтересу до лобіювання.
«Необхідно створити сприятливі умови для подальшої реєстрації лобістів і мінімізувати можливі лазівки для тіньового лобіювання», — додає експертка Центру політико-правових реформ Ольга Піскунова.
Народний депутат України Ярослав Железняк зауважив, що не голосував за законопроєкт у першому читанні, але долучиться до внесення правок до другого читання.
«…щоб трошки врегулювати політичний вплив різних представників і радників Офісу Президента. [Вимога] була у звіті Єврокомісії щодо початку перемовин. Хоча такого закону немає в країнах ЄС»,
— додав Железняк.
Як ухвалення законопроєкту стало вимогою Євросоюзу?
Єврокомісія у своєму звіті 8 листопада 2023 року зазначила, що Україна має ухвалити закон про лобіювання відповідно до європейських стандартів. Закон має стати частиною «антиолігархічного плану».
«Антикорупційна стратегія та державна антикорупційна програма вимагають розробити та затвердити положення про лобіювання до квітня 2024 року», — йдеться у документі.
Очільниця представництва Євросоюзу в Україні Катаріна Матернова повідомляла, що ухвалення законопроєкту був одним з додаткових кроків Єврокомісії для визнання готовності України до початку переговорів з ЄС.
Це не стосується впровадження в Україні EU acquis (правової системи ЄС — ред.), адже право Євросоюзу не має спільних формалізованих правил у цій сфері.
«ЄС був об’єднанням шести розвинених держав, і вже потім до нього долучалися інші. Тому у нас є фундаментальні питання, які не врегульовані спільним правом ЄС, але вони все одно важливі для членства в Євросоюзі», — коментувала Матернова.
На пресконференції після рекомендації Єврокомісії 8 листопада 2023 року про початок переговорів про вступ України в ЄС, Катаріна Матернова зауважила, що ЄС зважено оцінюватиме зміст законопроєкту.
«Ми точно не хочемо розвалити громадянське суспільство», — відповіла пані-посол ЄС в Україні на запитання журналістів «Європейської правди».
14 грудня 2023 року Європейська Рада розпочала переговори щодо членства України в ЄС. Детальніше про це — читайте у розборі Свідомих.
