«Дивлячись на цю зброю, розумів, що скоро будемо в Херсоні»: історія піхотинця про гаубицю М777

Author:
Роман Стеблівський
«Дивлячись на цю зброю, розумів, що скоро будемо в Херсоні»: історія піхотинця про гаубицю М777

На Різдво ми зайшли до батьків Моні в гості. Моня на війні з лютого 2022 року, хоча не планував бути військовим. Вчився на публічному управлінні, писав вірші, тренував дітей бойовому мистецтву. Уже 25 лютого Моня написав повідомлення з військової частини 28 бригади імені Лицарів Зимового Походу. 

Цей рік ми провели разом, хоча бачились не так часто: Моня надіслав фото з весняних окопів на Миколаївщині — ми з його мамою та друзями, які згодом об’єднались у волонтерський фонд, надіслали допомогу; Моню контузило — знову надіслали спорядження вже на Херсонщину; святкували день народження, спільні поїздки на бусі його дідуся, і знову військо.

Вдома у батьків Моні за цей рік я був з пів десятка разів: мама Моні проживає цю війну разом з сином і вже понад рік катається по різних фронтах з волонтеркою для підрозділів. Тож і на Різдво ми вирішили навідатись — привітати його батьків і обговорити волонтерські справи. Купили з дівчиною штолен і захопили з собою комплект військової форми, який завалявся вдома. 

У приватному будинку біля моря у його родини є великий собака, семеро котів і папуга. Мама Моні заварила нам каву, ми їли штолен і обговорювали військові джипи. Тоді ж у Моні вдома я вперше потримав у руках пороховий тубус від снаряда британської артилерійської установки М777 або, як ще її називають військові, «три сокири». 

***

Через місяць ми зустрілись недалеко від залізничного вокзалу в Краматорську. Тоді я вперше побачив Моню у військовій формі — вдома він зазвичай ходив у «цивільному». Ми вперше приїхали у Донецькій області, тому погано орієнтувалися, де варто переживати за безпеку, а де можна трохи розслабитись. Тож тривожно було всюди, як це буває через невідомість. Але побачивши усміхненого Моню, я забув, де я і що відбувається. 

Я попросив Моню розповісти про тубус, який бачив у нього вдома, і «три сокири». Історія сталась у Херсонській області влітку під час контрнаступу у серпні 2022 року. 

— Щодня по наших позиціях працювали з усіх калібрів, цій композиції позаздрив би навіть Моцарт: «вихід — прихід, прихід — вихід». 

Пам’ятаю цей час. Тоді Моня виходив на зв’язок раз на добу лише із мамою буквально на декілька хвилин: прозвітувати, що живий.

— У моменти, коли стріляла наша артилерія, я не вірив своїм вухам, думав, що ми в оточенні, і це по нас. Але це була наша артилерія, вона просто не могла дозволити собі таку ж щільність вогню, бо не було снарядів, через це їхній залп лунав рідко і був як грім серед білого дня, хоч бажання артилеристів були грандіозні. 

Під час контрнаступу підрозділ Моні колоною вирушив до центру Чорнобаївського аеропорту. Моня відкрив додаток «Кропива» (програма з планування, розрахунків та орієнтування для військових) і почав шукати потрібні назви селищ, щоб показати декілька рядів дерев посеред суцільного поля. Сама лише думка про таку «прогулянку» по відкритій місцевості під час штурму лякає. 

— Пройшов час, напрямок був незмінним, треба ж повернути наш Херсон, але вже все було інакше, я чув, як летять над головою наші красені 155-го калібру. З цим звуком прийшло усвідомлення: цей звук вартий терпіння і витримки. 

Вперше, як працює 155, Моня почув, коли вони на БМП летіли херсонськими полями на штурм. Моня був на броні. Кавунів довкола не було. Зате було чутно виходи арти і подекуди видно дим. 

— Коли я потім їхав по евакуації, нас зупинили на заправці WOG, і це був перевалочний пункт хлопців, які працювали на М777. Вони виглядали як боги. Недарма кажуть, що артилерія — боги війни. Дивлячись на цю зброю, розумів, що скоро будемо у Херсоні, ще трошки. 

Моня носить на рукаві шеврон «нашої русофобії недостатньо». Моня і тисячі таких, як він, військовослужбовців Сил Оборони України своєю витримкою і за допомогою західної техніки звільнили Херсон восени 2022 року. 

Але це ще не кінець історії. 

За посиланням ви можете дізнатись деталі та взяти участь у розіграші тубуса  порохового заряду британської гаубиці М777, а також виграти друковану копію цієї історії з підписом Моні. 

Ініціатор розіграшів «Удар по ворогу вдруге» Роман Стеблівський вже втретє проводить такий розіграш на підтримку зборів одеського волонтерського центру «Другий фронт». До цього за кошти, зібрані під час розіграшів відстріляного гранатомету «Муха» та шведського гранатомету АТ4, було відремонтовано повнопривідний джип для аеророзвідників та закуплено колеса на джип розвідників 28-ї окремої механізованої бригада імені Лицарів Зимового Походу. Кошти з третього розіграшу будуть направлені на допомогу одному із підрозділів цієї бригади.