День волонтера. Як українська молодь допомагає країні з-за кордону?
Ще від початку російсько-української війни у 2014 році в Україні запустився потужний волонтерський рух, зосереджений на допомозі армії й постраждалим внаслідок бойових дій. З початком повномасштабного вторгнення до волонтерства долучились всі, хто мав час, змогу і ресурси.
5 грудня світ відзначає Міжнародний день волонтерів. Спільно з проєктом «Ми — волонтери», розповідаємо історії української молоді, яка допомагає своїй країні з-за кордону.
Основними напрямами волонтерської діяльності українців за кордоном є:
- збір та сортування речей першої потреби для українців, які постраждали від війни, а також для військових;
- збір коштів на підтримку армії та мирного населення;
- супровід і поселення українських біженців;
- створення спільнот у месенджерах для підтримки переселенців;
- надання допомоги у центрах для біженців, допомога з перекладом;
- уроки для дітей, допомога дітям у соціалізації й інтеграції до нових умов життя;
- участь у громадянських акціях та заходах на підтримку України.
(Дослідження ГО «Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» спільно з експерткою Наталією Тілікіною)
Аналіз соціальних мереж українських біженців, проведений Інститутом молоді, виявив, що серед основних напрямів їхньої діяльності онлайн:
- інформування про події в Україні та про розвиток воєнних дій;
- надання розголосу злочинам російських військових;
- збір коштів на допомогу українській армії;
- поширення інформації про проведення громадянських акцій та мирних мітингів на підтримку України;
- створення українських товариств і спільнот для спілкування та взаємодопомоги;
- підписання петицій щодо заборони російських мітингів або інших заходів;
- виготовлення і продаж товарів з українською символікою.
Також багато українців, які перебувають за кордоном, працюють із перевезенням гуманітарної допомоги та засобів для захисту військових і біженців.
Щоденні донати і табір для дівчат
Ілона Вороніна до 24 лютого жила на Подолі, вчилась у Могилянці, працювала над піаром, маркетингом, комунікаціями та вела ТікТок зумерської агенції. Початок повномасштабної війни застав дівчину в подружки у Львові. Вороніна пригадує, що спочатку думок про виїзд за кордон не було, але через кілька тижнів прийшло розуміння, що війна не закінчиться так швидко, а проєкти, якими вона працювала, призупинили діяльність. Тоді знайомі, що живуть у Берліні, запросили її з подругою до себе.
«Мені здалось, що це гарна можливість шукати ресурси в плані саморозвитку, і бути корисною та мати змогу допомагати фінансово. Перший час після переїзду бентежив “синдром вцілілого”. Мені було “не окей” бачити мирне життя навколо, бо усвідомлювала, що я ніби втекла, а мої близькі залишились вдома. Через ці думки була потреба щось робити», — пригадує Вороніна.
На початку повномасштабної війни дівчина знімала ТікТок-відео з порадами: де сховатись, куди дзвонити тощо. Однак вона відчула, що цього недостатньо:
«Я побачила проблему, яку можна спробувати вирішити: у соцмережах було багато благодійних зборів — усі поширювали сторіз знайомих, і їх було настільки багато, що було складно зрозуміти, які справжні, а які — ні. Крім того, було банально незручно виписувати номер банківської картки зі сторіз — його спершу треба було переписати на листок, тоді вручну вводити у банківському додатку, і це було перепоною, щоб надіслати гроші».
Так прийшла ідея челенджу #ua_daily_donate. Ілона Вороніна пообіцяла авдиторії, що буде перевіряти, чи збори справжні, дивитись на документи і публікуватиме тільки те, чому можна довіряти. Коли люди готові задонатити, реагують на сторіз, а вона скидає в директ номер картки, який легко скопіювати. З однієї сторіз у середньому вдавалось зібрати 40-60 тисяч гривень, рекорд — понад сто тисяч. На початку намагались вести також англомовну версію челенджу, але від іноземців був значно менший відсоток пожертв. Ілона вважає, що вони хотіли донатити на гуманітарні потреби, а у #ua_daily_donate основним запитом було обладнання для військових.
Тому вирішили сконцентруватись на авдиторії, яка розуміє наші потреби і дійсно закриває їх — на українцях
23 листопада челендж перетнув позначку у два мільйони зібраних гривень.
Крім того, у Берліні дівчина працювала в організації «Ukrainians Family», що допомагала українцям адаптуватись. Там організовували сесії, де люди ділились своїми переживанням, практикували активності, що мали покращувати моральний стан, організовували івенти і плекали українські традиції, зокрема, у парку Берліна влаштували велике святкування Великодня з розмальовуванням писанок і биттям крашанок. Захід відвідали більше тисячі осіб.
«Одного дня до Ukrainians Family прийшов чоловік, що хотів допомогти українцям. Він мав свою локацію за Берліном, де організовував табори для дітей. Ми розговорились, і придумали концепцію дівчачого кемпу для відновлення та переосмислення того, що відбувається. Дірк [чоловік — прим. ред.] займався пошуком грантів та фінансуванням, надав локацію, а я відповідала за організацію», — так вдалось організувати retreat-табір «Outside inside camp» для українок, що переїхали через війну.
Інтеграція українців у Німеччині
Ангеліна Лешак була активною у соціальному проєктному менеджменті. Волонтерила у Мальтійській Службі Допомоги та перед повномасштабним вторгненням поїхала по обміну до німецького Тріру працювати у соціальній організації з дітьми, пенсіонерами, мігрантами та біженцями з різних країн. Пригадує, що 24 лютого було багато емоцій та переживань:
«Ця енергія стала каталізатором для діяльності. Я одразу написала допис та почала шукати людей, які будуть готові прийняти українців у Трірі. Зібрала велику базу і почала з розселення. Після цього допомагала з бюрократичною складовою: написанням заяв, звернень та комунікаціями з місцевою владою».
Також дівчина почала організовувати благодійні концерти й інтеграційні проєкти. Серед реалізованих: три благодійних концерти, понад 10 воркшопів, збір гуманітарної допомоги, консультації, координування у партнерстві проєкту з арттерапії, вертеп, мітинги. На організованих заходах вдалось охопити близько двох тисяч осіб, що перебувають в Німеччині.
«З одного боку, відчуваю велику вдячність від людей — це мотивує робити ще більше. З іншого — сумно від причини, через яку був заснований проєкт. Мотивацією є люди: кожне “дякую“, кожна посмішка та кожне питання “а коли буде наступний захід?“», — каже Лешак.
Розмови про Голодомор
Акція «Uncounted 1932.2022» — це вуличний ресторан зі «стравами» часів Голодомору 1932-33 років. У «меню»: хлібці з натертої трави, палянички з картопляних лушпайок, суп з бур’яну — їжа, якою харчувалися українці під час Голодомору. Випускники Української академії лідерства, що перебувають за кордоном, провели акції у Франції, Естонії, Люксембурзі, Німеччині, Фінляндії, Великій Британії, Чехії та Австрії.
«Російські солдати розстрілюють, катують, ґвалтують та морять голодом мирних мешканців у заблокованих містах. Їжа знову стала зброєю, якою тепер Росія шантажує весь світ, блокуючи порти і роблячи спроби виходити із зернових угод. За злочини Голодомору тоді ніхто не поніс покарання, тому історія повторюється», — розповідає ініціаторка проєкту «Uncounted 1932.2022» Іванна Живачук.
Кошти, зібрані під час акції, спрямують на їжу та найнеобхідніші речі для людей із постраждалих від війни регіонів.
«Ми — волонтери»
Це тільки деякі з ініціатив української молоді, що наближає нашу перемогу. Для тих, хто хоче долучитись до волонтерства, однак не знає, з чого почати, команда проєкту «Ми — волонтери» розробила «Путівник волонтера», де зібрала корисні ресурси й інструменти для ефективного волонтерства, юридичні аспекти, практичні поради, лайфгаки та досвід інших людей.
Матеріал створено у рамках інформаційної співпраці
