Демократія — це процес: як у Сакартвело змінили напрямок розвитку країни
Ще у 2014 році в медіа можна було почути тезу «Сакартвело має бути прикладом для пострадянських країн» через їхню боротьбу за прозорість у правоохоронних органах, стабільність інституцій влади та проєвропейський курс.
Після повномасштабного вторгнення Росії до України картвельська влада відмовляється ввести санкції проти РФ і пускає до себе російські літаки та туристів, хоча самі картвели підтримують Україну.
У матеріалі розповідаємо, про те, чому реформи в Сакартвело загальмували, про поворот держави до Росії й те, які помилки не має повторити Україна.
Послухати матеріал:
Коли в Сакартвело загальмували реформи?
У жовтні 2012 року до влади в Сакартвело прийшла партія «ქართული ოცნება» — «Картвельська мрія». Заснував її картвельський бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. Його вважають найбагатшою людиною у Сакартвело: у 2023 році його статки склали 4.9 мільярда доларів.
Партія позиціонує себе як проєвропейська, виступає за територіальну цілісність Сакартвело та інтеграцію з НАТО. Подібні пункти були й у програмі «Єдиного національного руху» колишнього Президента Сакартвело Міхеїла Саакашвілі. Але «Картвельска мрія» також обіцяла вести прагматичну політику з Росією у сфері торгівлі та туризму між країнами — саме це стало вирішальним фактором для картвелів у 2012 році. «Єдиний національний рух» перейшов в опозицію, а Саакашвілі на певний час покинув Сакартвело та став українським політиком.
Аналітикиня Ніно Самхрадзе з Картвельського інституту політики характеризує «Картвельську мрію» як праву, популістично-консервативну партію. За її словами, партія «фокусується на утриманні влади, навіть ризикуючи легітимацією демократичного процесу». Партія посилює консервативні, емоційні або конспірологічні наративи для мобілізації та зміцнення громадської підтримки.
«Єдиний національний рух» дотримується політики лібералізації економіки, розширення програм соціальної підтримки для вразливих верств суспільства та переходу на контрактну військову службу.
Бідзіна Іванішвілі — досить важлива особистість для «Картвельської мрії». Ще у 80-х роках минулого століття він поїхав до Москви, де швидко зробив собі кар’єру в банківській сфері. У 1996 році Іванішвілі спонсорував виборчу кампанію російського генерала Алєксандра Лєбєдя, щоб відібрати голоси у російської комуністичної партії та допомогти Борісу Єльцину виграти президентські вибори — це вперше, коли Бідзіна Іванішвілі намагався вплинути на політику.
У Сакартвело його розкритикували за це рішення. Лєбєдь був одним із генералів, який керував придушенням протестів за незалежність Сакартвело у квітні 1989 року в Тбілісі. Тоді від дій радянських військових офіційно загинули 19 демонстрантів.
Сам Іванішвілі пояснював своє рішення так: «Під час виборів Єльцина для комуністів була чудова можливість повернутися. Лебідь міг найкраще врівноважити комуністів. Зрештою, саме моя позиція привела до перемоги Бориса Єльцина і тим самим дала можливість Сакартвело не повертатися назад».
У 2003 році Іванішвілі повертається з Росії до Сакартвело і знову намагається вплинути на політичну ситуацію — фінансово підтримав «Революцію троянд» — масові протести проти президента Едуарда Шеварднадзе. Результатом стала відставка влади та обрання президентом Міхеїла Саакашвілі. Через 9 років Бідзіна Іванішвілі поведе опозиційну до Саакашвілі партію на парламентські вибори.
Після виборів у 2012 році Іванішвілі обійняв посаду прем’єр-міністра країни, але вже через рік покинув пост і повідомив, що «відходить від політики». Це рішення пов’язують з обранням кандидата від «Картвельської мрії» Георгія Маргвелашвілі президентом країни у 2013 році — партія змогла зайняти основні керівні інституції в країні. За один рік Іванішвілі встиг лібералізувати пенітенціарну систему (система виконання кримінальних покарань — ред.) і провести закон про амністію, що скоротило кількість ув’язнених вдвічі. Також провів медичну реформу, розширивши послуги медичної допомоги в рамках державного фінансування.
Сакартвело продовжувало зближення з ЄС. Уряд і Єврокомісія почали переговори про візовий режим і торгові відносини.
Потеплішали відносини й із Росією. У грудні 2012 року представники урядів обох країн вперше зустрілися в столиці Чехії, Празі — тоді Сакартвело в односторонньому порядку скасувало візовий режим для громадян Росії. Зустрічного кроку довелося чекати 11 років.
З моменту перемоги на виборах у 2012 році «Картвельська мрія» намагалася частково перезавантажити відносини з Росією: Сакартвело прагнуло зближення в економічній і культурній сферах, зберігаючи статус-кво у військово-політичних відносинах. Результатом стало встановлення діалогу між країнами з економічних і культурних питань, а політичні та безпекові відносини залишилися такими ж, як і раніше,
— каже картвельський політичний аналітик і стипендіат фонду «ReThink.CEE Fellowship by German Marshall Fund of the United States» Іраклій Сирбіладзе в коментарі Свідомим.
Картвели та теперішня влада
Парламентські вибори 2020 року «Картвельська мрія» виграла втретє з результатом у понад 48%. Та, за заявами опозиції, явка на вибори була досить низькою.
«Є багато дільниць, де “Картвельська мрія” набирала понад 300 голосів, але явка становила 50, 60 або менше ніж 70 людей. Це все на папері», — заявляв у 2020 році лідер «Єдиного національного руху» Міхеїл Саакашвілі.
Серед причин перемог «Картвельської мрії» — утримання керівною партією так званого адміністративного ресурсу, надмірні фінансові ресурси, порівняно з іншими політичними партіями, та нездатність опозиції оновитися й представити себе як гідну довіри альтернативу керівній партії,
— говорить Іраклій Сирбіладзе.
Згідно з опитуванням Міжнародного республіканського інституту, у 2022 році понад 70% картвелів хоче бачити країну членом ЄС; 90% жителів країни розглядають Росію як загрозу.
«Картвельська мрія» надалі декларує курс на євроінтеграцію, та все менше громадян їй вірить. Керівну партію підтримує 30%, і ця підтримка падає.
Картвельські активісти навіть говорять, що в країні встановлюється «напівавторитарний режим». На це вказує зниження Сакартвело в рейтингу свободи преси — з 60 місця у 2021 році на 89 у 2022. Організація «Репортери без кордонів» заявила, що у країні «спецслужби прослуховують впливових громадських діячів, порушуючи конфіденційність журналістських джерел».
Суспільство Сакартвело поляризується. Згідно з опитуванням Національного демократичного інституту, картвели вважають, що їхню країну розділяють різні сили, зокрема політики — 87%, та інші лідери — 79%.
За даними Картвельського інституту політики, поляризацію в країні створюють найбільші політичні партії — керівна «Картвельська мрія» й опозиційна «Єдиний національний рух». Поляризація також не має ідеологічного підґрунтя: партії використовують радикальну риторику, чим впливають на картвельське суспільство.
У 2024 в Сакартвело відбудуться парламентські вибори. Згідно з опитуванням «Edison Research», 37% опитуваних готові проголосувати за «Картвельську мрію». Це на 11% менше, ніж на виборах 2020 року, але такий результат все ще принесе партії перемогу. «Єдиний національний рух» має підтримку 22% опитуваних.
«Опитування громадської думки показують, що, порівняно з іншими політичними партіями, “Картвельська мрія” все ще є переважаючим варіантом для картвелів. Однак у гібридних режимах (режими, які поєднують демократичні інститути, як виборче право, з авторитарними, як репресії проти політичних опонентів — ред.), як у Сакартвело, опитування громадської думки рідко є надійним показником результатів виборів», — говорить Іраклій Сирбіладзе.
Війна Росії проти України та розгляд заявки Сакартвело на членство в ЄС є новими факторами для «Картвельської мрії» на парламентських виборах 2024 року, каже Сирбіладзе. Керівна партія користується адміністративним ресурсом і має фінансові ресурси, порівняно з опозицією. Але, за словами експерта, опозиція здатна мобілізувати виборців, якщо сформує потрібний порядок денний.
Основний запит картвелів на виборах — це поліпшення економіки. Це основна причина прагнень членства у Євросоюзі. Картвели вважають, що інтеграція до ЄС стимулює економіку країни, а також дасть більше захисту громадянам від посилення авторитаризму влади.
Однак Меґі Карцівадзе, докторантка Оксфордського університету, налаштована скептично щодо можливості опозиції в Сакартвело розвернути політичну ситуацію на свою користь. Вона вважає, що опозиційні медіа контролюють люди, які зацікавлені у поляризації суспільства.
Це практично не залишає місця іншим, меншим партіям, або новим політичним обличчям для появи та утвердження себе як ключових гравців у поточній політичній ситуації,
— говорить Меґі Карцівадзе в коментарі Свідомим.
Сакартвело після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну
За даними Держдепартаменту США, станом на 2023 рік близько 20% території Сакартвело окуповані Росією — Абхазія та Південна Осетія. Росія активно інтегрує окуповані території у свою систему: поширює свою пропаганду, а також переносить лінію окупації вглиб підконтрольної Тбілісі території.
Попри це, Сакартвело активно торгує з Росією. Станом на 2019 рік частина картвельського експорту до Росії складає в середньому понад 13% від загального експорту країни. Російські туристи — майже 16% від усіх туристів країни.
Після повномасштабного вторгнення Росії до України Сакартвело стало одним з основних пунктів для російської еміграції. Станом на кінець 2022 року росіяни посіли перше місце серед іноземців, які іммігрували до країни за рік. Державна служба статистики подає цифру в понад 60 тисяч іммігрантів, але картвельські медіа вважають, що кількість росіян може бути більшою — через безвізовий режим і небажання легалізуватися.
Упродовж багатьох років «Картвельська мрія» виступала за те, що вона єдина керівна партія, яка уникала прямої війни з Росією. Вони виправдовують свій підхід до Росії наголосом на мирі та стабільності — те, що може бути привабливим для громадськості, яка раніше пережила жахи війни (у 2008 році російські війська атакували Сакартвело — ред.),
— пояснює аналітик Іраклій Сибірладзе.
Та найгірше ситуація виглядає з санкціями проти Росії та засудженням агресії проти України. 25 лютого 2022 року Прем’єр-міністр Сакартвело Іраклій Гарібашвілі повідомляв, що уряд не збирається вводити санкції проти Росії — це «нашкодить економіці Сакартвело».
Іраклій Сирбіладзе пояснює, що «Картвельська мрія» побоюється закриття російського ринку для картвельських продуктів, що призведе до економічних і електоральних наслідків для партії.
«Шукаючи економічних відносин із Росією, “Картвельська мрія” потрапила в пастку економічної залежності», — говорить він.
Національний банк Сакартвело оголошував, що виконуватиме санкції проти російського банку «ВТБ», який має філію в країні, і таким чином обмежуватиме перекази в доларах, євро та інших валютах. Водночас у банку додали, що «у разі потреби в додатковій ліквідності Національний банк Сакартвело готовий надати банку відповідні фінансові ресурси».
У 2023 році Міністерство закордонних справ Литви повідомляло, що Сакартвело допомагає Росії обходити санкції. Обсяг торгівлі Сакартвело з Росією зріс найбільше з усіх сусідніх країн через так званий паралельний імпорт — майже на 22%. Більшу частину становлять споживчі товари, але є й товари подвійного призначення, як мікрочіпи, які можуть використовувати у збройній промисловості.
Допомога Росії вже вдарила по відносинах Сакартвело з Євросоюзом. Єврокомісія бачить у країні потенційного члена ЄС, але у 2022 Рада Європейського Союзу відмовила Сакартвело у статусі кандидата (країна отримала статус кандидата тільки 14 грудня 2023 року — ред.).
Рада висунула 12 умов для отримання статусу кандидата у члени ЄС, але уряд Сакартвело повільно імплементує вимоги до свого законодавства. Станом на жовтень 2023 року країна виконала три умови: впровадила політику гендерної рівності, призначила незалежного омбудсмена з прав людини та виконує рішення Європейського суду з прав людини.
Ба більше, парламент Сакартвело намагається вводити закони, подібні до російських. Так, весною 20223 року до розгляду подали законопроєкт, який вимагав від організацій і медіа декларувати себе як «іноземних агентів», якщо понад 20% їхнього бюджету надходить з іншої країни. Картвели почали протести проти проєкту, і його відкликали. Зараз він має «підвішений» статус.
У 2024 році Іраклій Гарібашвілі пішов із посади Прем’єр-міністра Сакартвело та став головою керівної партії «Картвельска мрія». Новим прем’єром став Іраклій Кобахідзе — колишній Спікер парламенту Сакартвело. На посту спікера Кобахідзе співпрацював із проросійськими організаціями, наприклад з Міжпарламентською асамблеєю православ’я (у 2023 році Україна зверталась до організації з проханням засудити російське вторгнення в Україну; Росія досі є активною учасницею асамблеї — ред.).
Керівна партія стає дедалі авторитарнішою, вчиться на російській практиці примушень до замовкання опозиції, громадянського суспільства та медіа, які критикують уряд. У своїх наративах постійно наголошують на небезпеці втягнення Сакартвело у війну, апелюють до емоцій і показують себе охоронцями миру. «Картвельська мрія» намагається трактувати геополітичні події та війну Росії проти України так, щоб переконати, що голосування за них означає стабільність і відсутність війни, а голосування за опозицію — війну з Росією,
— пояснює аналітик Сибарлідзе.
Так вважає і Меґі Карцівадзе. Вона говорить, що «Картвельська мрія» навмисно поляризує картвельське суспільство. Водночас «Єдиний національний рух» протиставляє себе як єдину альтернативу «Картвельській мрії». Поляризоване середовище тримає картвельське суспільство «у своєрідній токсичній петлі», якою користується як провладна партія, так і опозиція.
Така поведінка чинного уряду доводить, що демократія — це процес, і досить легко можна повернутися до стартової точки, відкотивши всі реформи та прогрес.
