Чому потрібна та як реалізовується українська культурна дипломатія

На початку повномасштабного вторгнення деяким українцям довелося ґуґлити, де ж знаходиться Еритрея – країна, яка підтримала військову агресію Росії. Тоді українці не надавали значення, що думають про війну країни Африки.  Нещодавно з Україною свої дипломатичні відносини розірвали дві країни з того ж Африканського континенту – Малі на Нігер.

Українці так само мало знають про країни Африки чи, до прикладу, Латинської Америки, як і ті про Україну. Для пересічного громадянина це може не нести жодної шкоди. Проте коли наша держава звертається до світової спільноти, то та не обмежується Європою. Еритрея, Малі та Нігер мають голоси в ООН, які вони можуть використати для підтримки України, що бажано під час російсько-української війни.

Та перед тим, як просити інші держави захистити свої цінності, про них необхідно розповісти. З цим завданням якнайкраще справляється культурна дипломатія – м’яка сила, яка забезпечує тверді рішення на політичній арені.

За останні дев’ять місяців Міністерство зовнішніх справ України відкрило сім посольств в країнах Африканського континенту. Тепер закордонні дипломатичні представництва України є вже у 17 країнах Африки. 

Попри те, що посольство України працює в ПАР з 1994 року, країна зберігає нейтралітет щодо питання російсько-української війни.  Дипломатичний зв'язок, як виявилось, зовсім не передбачає підтримку.

У подібних делікатних дипломатичних ситуаціях необхідно шукати точки перетину спільних цінностей. Український інститут обрав цією точкою тему дітей та свободи. 

Цієї весни в ПАР відбувся концерт Free the Children, який мав на меті привернути увагу до українських дітей, незаконно депортованих Росією. Захід, організований Українським інститутом спільно з південноафриканським приватним неприбутковим фондом NIROX, зібрав 1500 глядачів. 

В концерті взяли участь південноафриканський акапела гурт The Soil, Langa Mavuso, Tubatsi Moloi, AusTebza, Itai Hakim, Mpumi Mama Drum та Modise Sekgothe, від України – гурт YAGODY та Анастасія Войтюк.

Організатори розглядали концерт за нагоду налагодити зв’язки між державами у культурній сфері та громадському секторі. Захід став місцем творчого обміну між українськими митцями та митцями ПАР, як частина мистецько-творчої колаборації. 

«Як південноафриканські митці, ми усвідомлюємо свою відповідальність сприяти визволенню багатьох людей у світі, так само як і більша частина світу допомогла нам у боротьбі», — ділиться своїми переконаннями південноафриканський музикант Ітай Гакім.

За словами організаторів заходу найяскравішим моментом концерту стало спільне виконання українським гуртом YAGODY та південноафриканськими артистами «Шошолози» пісні шахтарів, яка є символом боротьби мільйонів південноафриканців за свої права. Її також вважають негласним гімном ПАР. Це ще раз доводить, що метою заходу було не тільки привернення уваги до депортованих українських дітей, але й побудова лояльного ставлення до України громадян ПАР.

Більш сміливою українська культурна дипломатія може бути в країнах Євросоюзу, де не потрібно «знайомитись». Прикладом одного з сотні проєктів є Carol for Charity. Він ґрунтується на переважній підтримці європейців та американців України та знанні «Щедрика». 

Ще у грудні 2022 року команда креативної агенції Saatchi & Saatchi Ukraine, МЗС України, громадської організації BRAND UKRAINE та Фонду Олени Зеленської представила нову версію щедрівки. На мелодію класичного «Щедрика» Миколи Леонтовича агенція наклала текст про реалії війни та почуття українців.

Адаптовану пісню англійською мовою заспівав Тарас Тополя разом з ансамблем ім. Григорія Верьовки та дитячим фольклорним ансамблем «Зернятко». Твір пролунав на 22 радіостанціях в 11 країнах. Суть проєкту полягала у тому, що почувши щедрівку, слухач увімкне Shazam та отримає можливість задонатити на підтримку українських дітей. 

Але культура та мистецька дипломатія не інструменти, якими користуються лише під час війни. Це постійна робота щодо презентації держави та підтримки іміджу. Так виставка «В епіцентрі бурі: український модернізм 1900-1930-х років» привертає увагу саме до мистецьких здобутків України. 

Експозиція була евакуйована з України через повномасштабну російську агресію. Твори виставляли в Національному музеї Тиссена-Борнеміси в Мадриді, у Музеї Людвіга в Кельні, у Королівському музеї образотворчого мистецтва Бельгії, в стінах Словацької національної галереї в Братиславі. Зараз колекція перебуває у королівській академії мистецтв у Лондоні.

Серед інших художників у виставці представлені роботи Олександри Екстер, Анатоля Петрицького та Казимира Малевича –  українських митців, імена яких роками привласнювала собі Росія.

В умовах війни з РФ Україні доводиться не лише працювати з деколонізацією власного іміджу, але й слідкувати, щоб росіяни не отримували можливість поширювати свої шкідливі наративи та нав’язувати велич своєї культури.

Вже вдруге українські чиновники та громадські активісти намагаються перешкодити виступам російської оперної співачки Анни Нетребко – у 2023 році в Берліні це не вдалося.

Нетребко є прихильницею президентства Владіміра Путіна. У 2014 році співачка фотографувалася з прапором «новоросії» та красувалася у футболці  «На Берлін». 

Цього року Міністерство культури та інформаційної політики України закликає вже Римський оперний театр скасувати виступи Анни Нетребко, яка не засудила напад Росії на Україну.

Неочікувано було почути про російську культуру не від самих росіян, а від Папи Римського. У 2022 році, перебуваючи на борту літака під час перельоту з Бахрейну до Італії, Папа Франциск спілкувався з журналістами. Під час відповіді щодо війни в Україні він назвав росіян великим народом, якому властивий гуманізм. Апелював Папа це твердження згадкою доробку російського письменника Достоєвського.

Тоді посолка України у США Оксана Маркарова прокоментувала заяву Папи Римського Франциска щодо гуманності творів російської класики, спростувавши це твердження. Позаяк цей випадок вкотре яскраво демонструє, що російська піар-кампанія пройшла успішно. Тепер їхню культуру захищають за кордоном автономно, без участі самих росіян.

Міністерства, інститути, митці свідомо чи побічно займаються культурною дипломатією, презентуючи Україну за кордоном. У кожного своє бачення, та загалом за час повномасштабного вторгнення викристалізувалося дві основні теми – деколонізація української культури та культурна спадщина, зруйнована в тому числі.

Спільної стратегії у вигляді поліса, документа з чітко визначеними пріоритетами та правилами щодо реалізації культурної дипломатії за кордоном не існує. За словами артменеджерки, засновниця Port.agency Каті Тейлор, вони неодноразово зверталися до Міністерства культури та інформаційної політики і Міністерства зовнішніх справ. Остання відповідь від міністерств ставила під сумнів необхідність політик, «які все одно будуть лежати в столі».

В Україні за культурну дипломатію відповідальні декілька інститутів влади. Міністерство культури та інформаційної політики – за внутрішні процеси, Міністерство закордонних справ разом з головним виконавчим органом Українським інститутом – за зовнішні. Таке розділення та різні правові поля також впливають на відсутність подібного припису.

Ще одним чинником, який не дозволяє чітко прописати правила втілення мистецьких проєктів, є контекст країн.

Для кожної країни підхід, слова, сенси будуть підбиратися індивідуально. За словами артменеджерки, важливо не нав’язувати свої ідеї за кордоном, а намагатися знайти порозуміння. І слова про демократію будуть відрізнятися залежно від того, перед митцями аудиторія з Німеччини чи з Кенії.

Своєрідним фільтром для поганих проєктів стає фінансування. Реалізувати проєкт за кордоном – справа затратна, а тому йде пошук спонсорства і, відповідно, здорова боротьба за нього. Такий «природний відбір» унеможливлює потрапляння чогось відверто  поганого в інформаційний простір, що могло б нашкодити іміджу України.

На думку Каті Тейлор, погані проєкти рідко отримують великий розголос та мають відгук в аудиторії. Якщо команди не спромоглися розробити гарну ідею, швидше за все мають і слабку комунікацію з малою результативністю. Тобто шкода від подібних проєктів можлива, але ризик мінімальний.