Люди, що пережили Другу Світову, а померли від російської агресії

Агенція медійного росту «АБО» з початку повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена та обличчя цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з платформою пам’яті «Меморіал» розповідають про українців, які загинули через війну.

Вижити в нацистських таборах — Бухенвальд, Пенемюнде, Дора, Берген Бельзен — але не пережити російське вторгнення.

Це трагічна історія одного із в’язнів німецьких концтаборів — 96-річного Бориса Романченка, який загинув в результаті російського обстрілу Харкова. У багатоповерховий будинок, де він мешкав, влучила бомба. Ветеран згорів у своєму ліжку, його рештки вдалося забрати лише за кілька днів. 

Борис Романченко раніше працював із фондом Меморіалу пам’яті концентраційних таборів Бухенвальд та Дора-Міттельбау та був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Він виступав за те, щоб люди пам'ятали про нацистські злочини. 

Ванді Об’єдковій був 91 рік, коли вона загинула через блокаду Маріуполя. У 10 років жінка втратила маму через Холокост, але вижила.

«Мама любила Маріуполь. Вона ніколи не хотіла їхати звідси», — згадує донька Ванди Лариса. Помираючи в підвалі, в холоді і без води, Ванда Об’єдкова хотіла знати лише одне — чому це відбувається?

Ризикуючи життям, Ванду поховали в парку за кілометр від Азовського моря під звуки обстрілів.

На 96-му році життя у Маріуполі загинув Стельян Махсма. У березні під час запеклих боїв чоловік ховався у підвалі, де застудився, а пізніше потрапив з ускладненнями у лікарню.

Чоловік — учасник Другої світової війни, пережив голод 1932-1933 роках та репресії. Батька розстріляли, коли Стельяну було 11, бо той не хотів працювати на колгосп.

У 1943 році Махсму мобілізували до радянської армії та відправили на передову — він був одним із тих, хто визволив Мелітополь.

«Стельян Павлович проклинав Путіна. Кожен день молився, щоб бог забрав Путіна, але бог чомусь забрав його», — ділиться онука Діана.

Валентина Сливченко прожила 88 років і загинула на початку березня у блокадному Маріуполі — через брак їжі, холод та сильний стрес від бойових дій.

Під час Другої світової війни радянські війська, відступаючи з Харкова, підірвали будинок, де Валентина Сливченко жила разом з мамою.

Родичі Валентини кажуть, що вона була бережливою — боялась, що хтось може прийти і відібрати в неї все. А ще пенсіонерка по-особливому цінувала незалежність України.

«Мого батька бабуся виховувала в дусі свободи та любові до України. І нас з сестрою теж так навчала. А радянських комуністів називала злочинцями, ненавиділа більше, ніж “гітлерівців”», – розповіла онука.

На 85 році життя померла модельєрка, лауреатка премії Василя Стуса, шістдесятниця Любов Панченко. Під час російської окупації Бучі жінка залишилась у своєму будинку та голодувала протягом місяця. Згодом перестала самостійно пересуватися та потребувала допомоги — її відвезли до лікарні в Київ, де вона і померла.

«Наша громада нині зазнала великої втрати — Буча і вся Україна збідніли на ще один щедрий, неповторний талант», — написав Бучанський міський голова Анатолій Федорук.

За часів радянської цензури Любов Панченко розвивала українську культуру, а її творчість була наповнена українським колоритом.