Їх вбила Росія: енергетики, які загинули внаслідок атак на енергооб’єкти

Агенція медійного розвитку «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам'яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок війни Росії проти України. 

«Свідомі» у співпраці з «Меморіалом: вбиті росією» розповідають про енергетиків, які загинули внаслідок російських атак на енергооб’єкти.

64-річний Микола Сахно загинув 18 жовтня 2022 року внаслідок атаки російських військ на об’єкт енергозабезпечення в Києві. 

Колеги загиблого розповіли, що він працював електромонтером шостого розряду з ремонту апаратури релейного захисту та автоматики. Віддав енергетиці 35 років життя. 

В юності Микола був компанійським, а після одруження весь час став приділяти дому, дружині та сину Роману. «Ми з Миколою прожили у шлюбі 38 років, а знали один одного з дитинства. Це був мій сусід, однокласник і друг. Навіть прізвище у нас однакове, як це часто буває у селах», – розповідає Надія Сахно. 

Із Борисом Богдановим Микола товаришував 27 років. «Це мій перший наставник. Золотий спеціаліст. Завжди виконував свою роботу якісно й відповідально. Таких, як він, більше нема, адже Микола умів робити все руками», – розповів Борис.

52-річний Олексій Черников загинув 18 жовтня 2022 року внаслідок ракетної атаки російських військових на об’єкт енергозабезпечення у Києві.

Олексій був співробітником комунального підприємства «Київтеплоенерго». В енергетичній галузі працював близько чотирьох років, був інженером-електроніком І категорії. 

«Він розірвав мої шаблони. Я завжди думала, що хлопці, які добре вчаться, не вміють нічого робити руками. А він міг і шпалери поклеїти, і тумбочку поремонтувати, і щось змайструвати», — розповіла дружина Уляна Черникова. Умів Олексій також шити та в’язати. 

У 2000 році Олексій з сім'єю переїхав у Київ. Піти на роботу в «Київтеплоенерго» запропонував друг. Спершу Олексій не хотів, думав, що не впорається. Але швидко опанував нову для нього сферу. 

«Він був інтелектуалом, розбирався у схемах. Якщо чогось не знав, то на наступний день знаходив відповідь. Не ухилявся від роботи. На нього покладали великі надії. Не був кар'єристом, не рвався на керівні посади. Допомагав кожному, хто звертався», — пригадує друг і колега Володимир Бугера. 

34-річний Ярослав Однороб загинув 3 березня в місті Охтирка на Сумщині. Він був співробітником Охтирської ТЕЦ, на яку російські військові скинули вакуумну бомбу. 

«Бомба впала на котлотурбінний цех. Там разом з моїм чоловіком перебували п’ятеро працівників станції. Знайшли там не тіло, а залишки тіла», — розповіла дружина загиблого Наталія.

Ярослав Однороб мав економічну освіту, але знайшов себе в енергетиці. Пропрацював дев’ять років на Охтирський ТЕЦ: спочатку слюсарем, потім — машиністом котлів третьої групи.  

Захоплювався настільним тенісом. На підприємстві, де працював, проводили змагання з цієї гри. Ярослав неодноразово брав участь та перемагав.

«Вважаю, що мій чоловік теж є героєм, про якого повинні знати люди. Він не тримав зброї в руках, але не злякався, не сховався, не відмовився виконувати свої службові обов'язки. Ухвалив рішення вийти на роботу, щоб у місті було  світло та тепло. І за це він віддав своє життя», — сказала дружина загиблого.

56-річний Роман Лавриненко загинув внаслідок авіаудару російської армії по Охтирській ТЕЦ 3 березня 2022 року. 

Через те, що чимало працівників виїхало з міста після початку широкомасштабної війни, працювати доводилося цілодобово. Дружина згадує — відмовляла чоловіка йти на роботу, однак він був принциповим.

«3 березня вранці я провела його на роботу. Об 11:00 ми розмовляли по телефону. Він розповідав, що знайшли чотири мітки на даху. Після цього ми вже не спілкувалися», — каже Валентина, дружина Романа.

Близько 16:00 на Охтирській ТЕЦ пролунав вибух — російська армія скинула вакуумну бомбу. На підприємстві мало що вціліло. Роман був у тій частині ТЕЦ, яка опинилася в епіцентрі вибуху.

Роман Лавриненко працював старшим машиністом турбінного цеху на Охтирській ТЕЦ. На дозвіллі любив читати, цікавився мистецтвом та музикою.

«Роман — моя споріднена душа. Відірвали наче шматочок мене. Він був унікальним. Мріяв прожити до 94 років. Завжди був на позитиві. Без нього у мене зник інтерес до всього. Дуже його не вистачає» — сказала Валентина.

Третього березня на ТЕЦ в Охтирці російський літак скинув вакуумну бомбу. 58-річний Сергій Єлістратов працював там старшим начальником зміни й опинився в епіцентрі вибуху. «Від нього нічого не залишилося», — сказала донька загиблого Людмила. 

«Всі його знають, як добру людину, яка завжди допоможе. Дуже людяний, з великим серцем. Завжди знайде правильне слово, яке лікує душу. Любив проводити час з сім'єю на природі, автопрогулянки. Для мене батько був дуже близькою людиною, в нас був особливий зв'язок», — розповіла донька загиблого. 

Людмила каже, що її тато – справжній герой, адже виконував свою роботу в умовах підвищених ризиків. 

«Я питала батька, чи можливо не ходити на роботу в такий важкий час. Він відповідав: «А хто працювати буде, як люди будуть без тепла чи світла?». І йшов виконувати свій обов'язок», — розповіла Людмила.