Вища освіта між правами й обов’язками: бажання навчатися чи уникнути мобілізації?

Вища освіта між правами й обов’язками: бажання навчатися чи уникнути мобілізації?

Здавалося б, що під час повномасштабної війни питання вищої освіти відходить на другий план. Проте в українському суспільстві ця тема зринає постійно і, як правило, призводить до скандалів. Чому? Бо після початку повномасштабного вторгнення кількість студентів-чоловіків суттєво зросла. А на початку вересня 2023 року парламентарі внесли законопроєкт, що скасовує відстрочку від мобілізації для студентів старших 30 років, а також людей, які повторно здобувають освіту того ж ступеню. 

Це бажання здобути освіту чи уникнути мобілізації? А з боку держави — це посягання на право на освіту чи необхідні міри щодо мобілізації? Розбираємося.

Згідно із чинним українським законодавством призову під час мобілізації не підлягають: 

  • здобувачі професійної, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти;
  • асистенти-стажисти (навчання для митців після магістратури — ред.), аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Це стосується лише тих чоловіків, які здобувають освіту за денною чи дуальною формою.

Профтех освіта

У 2017-2022 навчальних роках середня кількість людей, які вступали у заклади професійної чи професійно-технічної освіти складала 134 тисячі. Під час вступної кампанії 2022 року у ці заклади вступило 85 тисяч людей. Спад кількості вступників був обумовлений виїздом людей за кордон, тимчасовою окупацією, мобілізацією, а також схильністю людей не витрачати час на освіту через економічну скруту. 

У 2017-2022 середній індексу паритету жінок до чоловіків у закладах професійної освіти складав 0.91, тобто чоловіків навчалося дещо більше. А от паритет випускників є суттєво іншим — вдвічі більше чоловіків випустилося у 2022 році. Це значить, що жінки були більш схильні перервати навчання, зокрема через виїзд за кордон. 

У 2023 році 92% людей, які навчалися у закладах професійної та професійно-технічної освіти, були молодшими за 26 років. Чоловіки з цієї групи не підлягають призову під час мобілізації, тобто додаткової відстрочки завдяки навчанню не потребують. 

Отже, у професійні та професійно-технічні заклади здебільшого вступають не заради ухилення від мобілізації. Навіть якщо частка чоловіків зросте протягом наступних академічних років, це може свідчити про роботу ринкової економіки. Згідно з прогнозом Міністерства економіки упродовж наступних 10 років збільшуватиметься зайнятість у будівельній галузі. Будівельні професії можна здобути якраз-таки у закладах професійної та професійно-технічної освіти.

Бакалаврат

Наступним щаблем освіти є бакалавр. У 2023 році для вступу на бакалаврат необхідно було пройти національний мультипредметний тест або мати відповідний сертифікат за 2022 рік чи сертифікат з його попередника — зовнішнього незалежного оцінювання — за 2020-2021 роки. Якщо ЗНО складав у 2019, то для вступу у 2023 доводилося складати заново. 

Це не унікальна ситуація. І раніше ЗНО складали не лише випускники, а й ті люди, які вирішили після перерви повернутися до освіти. Тому можемо порівняти частку цієї групи у загальній кількості учасників тестування.

З 2018 року вона постійно зростає. У 2018 ця частка складала 9%, у 2023 році кожен п’ятий учасник тестування не був випускником того ж року. Проте це не означає, що приблизно 20% учасників НМТ — ухилянти. 

Після початку пандемії більше людей почали брати перерву між школою та вищою освітою, оскільки не хотіли навчатися онлайн. Цю тенденцію поглибило повномасштабне вторгнення та переміщення частини школярів. Тож варто подивитися на розподіл випускників минулих років за статтю. 

Частка чоловіків серед випускників попередніх років, які вирішили складати ЗНО/НМТ, стабільно зростала. З 2017 року до 2021 року вона зросла з 42% до 48%. Після початку повномасштабного вторгнення зростання продовжилося: до 55%. Тобто чоловіки дійсно більш активно проходили тестування, аби вступити на бакалаврат. 

Можемо також порівняти віковий розподіл людей, які складали НМТ цьогоріч, із попередніми показниками. У 2023 році частка чоловіків 1997 року народження і раніше у загальній кількості чоловіків-учасників складала 4%. У 2018 році — 1.6%. Ця практика дійсно стала популярною. Проте все одно йдеться про тисячі людей, а не десятки тисяч.

Магістратура

Після бакалаврату вища освіта продовжується на магістерському рівні. Для вступу на магістерську програму необхідно скласти єдиний вступний іспит. Жінки частіше складають цей іспит: у 2021 році їх було 53%. Завершують навчання вони також частіше: серед випускників 2022 року 57% становили жінки. Тому, коли у 2022 році чоловіки стали вдвічі частіше вступати на магістратуру за контрактною формою навчання, це було важко не помітити. 

Аспірантура

Після здобуття ступеня магістра людина може вести повноцінну наукову діяльність, навчаючись в аспірантурі для здобуття наукового ступеня. Станом на 1 січня 2022 року в аспірантурі навчалося 14 тисяч чоловіків або ж 53% від загальної кількості здобувачів. А от вже за рік це число збільшилось на 8 тисяч людей і склало 65%. Це і не дивно — у 2022 академічному році на аспірантуру зараховано 13 тисяч осіб, і лише 2 тисячі були жінками. 

Погляд зсередини системи 

Усі ці статистичні зміни легко відчути зсередини освітньої системи. Ксеня (ім’я змінено) працює на адміністративній посаді філологічного факультету одного з національних університетів. Після початку повномасштабного вторгнення все частіше почала стикатися з тридцятирічним вступниками-чоловіками. 

«Переважно вони обирають магістратуру», — каже Ксеня. — За вступ на бакалаврат доведеться ще позмагатися з цьогорічними випускниками шкіл, а от на магістратурі можуть навіть потрапити на бюджетну форму навчання. Є ще альтернативна лазівка, якою користувалася ця група чоловіків, — поновлення. Це працює, якщо були відраховані, і не завершили навчання». Статистично схему відслідкувати набагато складніше.

Окрім стандартних запитань щодо умов зарахування, ці вступники часто розпитують, чи можна скласти сесію за хабар або придбати дипломну роботу. Здебільшого такі вступники обирають спеціальності, навчатися за якими нескладно. Іноді вступають на програми, які стосуються їхньої професії. А якщо вступити на непопулярну програму, то можна отримати ще одну перевагу — ймовірність виключення за нескладену сесію спадає. 

«Завідувач кафедри чи гарант освітньої програми ходить і просить за них», — пояснює Ксеня. Бо якщо з групи виключать забагато людей, навчати не буде кого, і програму закриють. Університет у цьому не зацікавлений. 

Коли такі вступники стають студентами, навчаються, як правило, погано: набирають 51 бал, чого достатньо для зарахування. Але є й ситуації, коли не вдається скласти дисципліну, тож доводиться складати іспит чи залік повторно. У теорії за три нескладені курси студента мають відрахувати. На практиці цього намагаються уникнути. 

Ксеня каже, що пояснюють це зв’язком між кількістю студентів і ставками викладачів. Мовляв, якщо виключимо студентів — доведеться звільняти викладачів. Проте сумнівається, що це дійсно так. Скоріше йдеться про прагнення університету заробити.

Законопроєкт

Це означає, що поточна ситуація не лише дозволяє ухилятися, а й негативно впливає на саму систему освіту. З одного боку, студенти, які завершили бакалаврат і хочуть продовжувати навчання на магістерському рівні, вимушені ходити на семінари разом із немотивованими людьми. Це негативно впливає на рівень дискусії під час занять, а довгостроково — на якість освіти. 

З іншого боку, це посилює корупцію у закладах освіти, які й раніше були до неї схильні. У 2022 році у порівнянні до 2021 року зменшилась кількість заяв, поданих на магістратури престижних університетів (Києво-Могилянська академія, Київський національний університет, Український католицький університет). Натомість в Київському університеті культури та Київському національному університеті культури та мистецтв (заклади вищої освіти, підконтрольні Михайлу Поплавському) кількість заявок зросла у понад два рази.

Будь-яка освіта в Україні можлива лише завдяки тому, що сили безпеки та оборони стримують російський наступ. Не всі громадяни хочуть робити у це внесок. Проте різниця між чинними військовими та людьми, які намагаються ухилитися, у тому, що перші поставили суспільні потреби вище за індивідуальні.

Враховуючи стратегічний і довготривалий характер російсько-українського протистояння, перед політичним керівництвом країни стоїть завдання забезпечити сили та засоби для цього протистояння. А також — викорінити в українському суспільстві несправедливість, яка здатна радикалізувати ветеранів. 

Саме через це на початку вересня нардепи Федір Веніславський та Мар’яна Безугла внесли в парламент законопроєкт, який скасовує освітню відстрочку. Він має три ключові елементи:

  • відстрочка скасовується для чоловіків, які вступали у рік, коли їм виповнилося 30;
  • відстрочка скасовується, якщо людина навчається за рівнем, який нижчий або дорівнює вже здобутому раніше;
  • відстрочка повністю скасовується для всіх аспірантів. 

Тепер його має розглянути Комітет із питань національної безпеки, оборони та розвідки. Проте ця ініціатива вже отримала багато критики, а Комітет з інтеграції України до ЄС відзначив невідповідність його праву ЄС. Водночас Генеральний Штаб пропонує зменшити граничний вік із 30 років до 25. 

Цей законопроєкт не є ідеальним. Народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе висловила думку, що попри значущість проблеми її слід вирішувати іншими методами. Проте так чи інакше держава вимушена запроваджувати імперативне обмеження права на відстрочку, оскільки за півтора роки повномасштабного вторгнення суспільству не вдалося врегулювати це питання самостійно.