«Поки окупанти відчувають спротив, вони знають, що ще не перемогли». Зла Мавка про боротьбу з росіянами в Мелітополі

26 лютого 2022 року російські окупаційні війська увійшли в Мелітополь. Повністю місто було окуповано 1 березня того ж року. Уже понад 1000 днів українське місто знаходиться в російській окупації. 

Українське місто залишається і буде залишатись українським до моменту, поки там триває супротив. Злі Мавки – жіночий рух опору, що діє в місті та на всьому півдні окупованої України. Друк газет, організація акцій, роздача листівок та інші акції не дають Мелітополю стати російським попри триколори на адмінбудівлях. 

Свідомі поспілкувались з однієї з організаторок Злих Мавок про те, чим займається рух опору, як він продовжує свою діяльність сьогодні та які настрої українців в окупації. 

Послухати матеріал:

На початку 2023 року в окупованому Мелітополі у трьох подруг виникла ідея створити жіночий рух спротиву російським окупаційним військам, ділиться одна із засновниць руху, з якою нам вдалось поспілкуватись. Заради її безпеки Свідомі не можуть ділитись імʼям героїні.

Звичайна розмова на кухні перетворилась в жіночий рух опору, що досі активно діє на півдні тимчасово окупованої України. Рух отримав назву Мавка на честь міфічної істоти. Тепер «мавки» об’єднуються з іншими рухами, виходять на мітинги та разом чинять опір російським окупантам.

«Ми зрозуміли, що було б круто дати саме «жіночу відповідь» окупантам. Українські жінки досить відрізняють від російських, тому їм тут так легко не буде. Ми хотіли спершу донести, так би мовити, цей посил до них. І після цих розмов так склалось, що вже зранку вийшли з рухом спротиву», — пригадує Зла Мавка

Українки створили декілька рухів опору росіянам на окупованих територіях. Зараз Злі Мавки працюють автономно від інших рухів спротиву з безпекових питань. Втім, всі вони досі тримають контакт.

На думку Мавки, не всі їхні акції можуть виглядати «потужно» для людей з регіонів України, які не знаходяться в окупації. Втім, кожна навіть мала акція непокори є важливою та небезпечною. 

На початку свого існування основою акцій руху були графіті. Сьогодні Мавки, в основному, займається культурно-інформаційним спротивом. Вони поширюють газети, листівки та стікери, друкують фейкові російські банкноти та ведуть «Щоденники Мавок» з історіями українських жінок в окупації. Однією з останніх акцій було підкладання гарбуза окупантам за українськими традиціями. Завжди необхідно змінювати акції, щоб росіяни не знали, на що очікувати.

«Особисто я полюбляю паління російських прапорів. Але це так, більше для душі. Для мене найцікавішою акцією спротиву були наші банкноти. Було складно навіть технічно створити ці дизайни, ви навіть не уявляєте. Проте реакція росіян на них показала, що це того вартувало», — розповідає Мавка. Вона згадує, що росіяни спершу наголошували, яка це дрібна та незначна акція, але з кожною їх новиною чи постом в соціальних мережах вони лише більше розкручували популярність купюр та власну злість. 

Існування газети Мавок необхідне для старшого покоління українців на окупованих територіях. Зі слів співрозмовниці, більшість людей на ТОТ також знають, як обходити заборони в Інтернеті. Втім, багато тих, хто залишився в окупації — люди похилого віку. Їм складно отримати будь-яку інформацію не із російського пропагандистського телебачення. «Прожити два тижні з цим російським телебаченням — і все, можна від’їхати», — каже Мавка. Жінки вирішили створити газету, щоб усі українці з ТОТ могли дізнатися правду. Щодо щоденників Мавок, то вони потрібні для того, щоб розказати іноземній публіці, а також самим українцям, як насправді живеться на окупованих Росією територіях.

Зі слів співрозмовниці, безпека Мавки залежить від міста, в якому вони діють, адже підходи окупантів відрізняються. Все може залежати навіть від настрою окупанта, на якого ти натрапиш. Тому діяти завжди небезпечно.

Російські покарання можуть варіюватись від відеозвернення з особистими вибаченнями до арешту за тероризм, депортації та зникнення безвісти в російських катівнях. «Варіантів дуже багато, але гарного підсумку в жодному нема, тому краще не попадатись», — говорить Зла Мавка

На щастя, ще жодну Злу Мавку росіянам не вдалось затримати, каже співрозмовниця. Жінки з руху опору інструктують кожну учасницю, щоб якомога краще убезпечити своїх учасниць. 

«Звісно є параноя та відчуття постійного нагляду. Але знаєте, як-то кажуть «очі бояться, а руки роблять», — пояснює свої відчуття сама Зла Мавка.

Різні жінки приходять до руху опору з різних особистих мотивів. Відповідно допомагають їм триматись також дуже різні речі. Проте одна причина є спільною: поки окупанти відчувають спротив, то вони розуміють, що не перемогли війну, пояснює Зла Мавка. Нашу співрозмовницю підштовхнув доєднатися до руху приклад інших жінок.

«Мені найбільше запам’яталась дівчина ще на початку окупації, яка розповіла історію того, як її чоловіка заарештували через те, що він колишній військовий АТО. Його здали. Вона не могла понад пів року знайти його. Її також заарештували, але відпустили через декілька днів. Після цього жінка звернулась до Злих Мавкок зі словами, що треба діяти. В мене був шок. Вона достатньо пережила, я її питаю: «Можливо досить?». Вона відповіла тоді, що «саме після цього я тепер готова робити те, що треба». Також мене дуже зворушують історії молодих дівчат з Криму, яким на момент окупації було по 13-14 років. Зараз вони самостійно вивчають українську в Криму.», — пояснює Зла Мавка.

Інша причина для спротиву росіянам, на думку співрозмовниці, очевидна: «Ми різні». Існує глибинна різниця в українцях та росіянах.

«Я не знаю, як ми могли впродовж стількох років говорити про якесь "братерство". Ми не схожі. Ти йдеш вулицею й одразу можеш сказати, хто з Росії, а хто місцевий. Вони всі якісь озлоблені та нахабні. Не дарма їх орками прозвали. Якщо ти хоч трохи культурна, освічена, нормальна та вихована людина, то ти уже не можеш бути з тієї сторони. В нас є якась внутрішня культура, незалежно від професії чи знань. Вона дуже сильно відчувається. А ще в нас нема покірності. Українська жінка не буде "поклони бити" перед окупантами. Росіяни ж навпаки. В них є "хазяїн сказав" і це сильно відчувається», — ділиться Зла Мавка.

Крім цього, у співрозмовниці є відчуття власної відповідальності за тих людей, які уже є частиною руху опору. 

«Ти все це почав і зараз що? Сказати вибачте усім і па-па? Такого не можна зробити. З кожним місяцем ти розумієш, скільки проблем є особливо у жінок в окупації. Коли ти бачиш, що тим, що ти робиш, ти можеш хоч якось їм допомогти — це найкраща мотивація.   

Зла Мавка ділиться, що попри неприйняття росіян українцями, деякі люди починають втрачати надію та оптимізм. Все більше стає людей, які приймають рішення виїжджати з окупації через втрату віри в те, що ЗСУ, все таки, прийдуть на окуповані території.

«Це не означає, що вони якось змінюють свої погляди, але починають думати, що ці міста потрібно залишати остаточно. Але, все ж таки, лишаються і люди, які з багатьох причин не можуть виїхати. Дуже хочеться донести до українців, що це не значить, що їм добре жити з росіянами чи те, що вони «перевзулись». Ні. Просто є різні обставини. Багато хто каже, що виїхали б одразу, якби до них прийшли росіяни. Легко говорити, поки вони насправді не прийшли. Тут людей залишилось багато. Жаль, що вони це переживають, але добре те, що тут вони є. Завдяки ним це досі наші міста. Хтось повинен залишатись тут, інакше вони росіяни перемогли би», — пояснює Зла Мавка.

Дуже важливо підтримувати людей, що залишились на окупованих територіях. В тому ж числі й словами, не лише прямим волонтерством. Це дуже впливає на моральний стан. За словами Злої Мавки, для них є неприємною тільки жалість. Українці на окупованих територіях роблять диверсії, передають інформацію про війська ворога, та продовжують робити українські міста українськими. Це те, за що необхідно бути вдячними, а не жаліти.

Коли ж українські міста все-таки будуть вільними, деокуповані території потребуватимуть таких ініціатив, як Зла Мавка. Потрібно буде допомагати тим, хто вцілив. Як ментально, так і матеріально. Окрім цього, необхідно буде вказувати на тих, хто був колабораціоністом та співпрацював з росіянами у їхніх злочинах. «Хотілось би дуже відпочити після, але роботи буде багато, вона просто буде інша»

«Ніколи не забувайте, що нас дуже відрізняє від росіян наша гідність. Особливо жінок. Це те, що ми зрозуміли тут, в окупації. Гідність – це про багато речей. В тому ж числі про повагу одна до одної. Тримайтесь разом. Давайте просто допомагати одна одній. І ніколи не забувайте, хто ви є», — звертається Зла Мавка до українок.