Підсумки: Збройні Сили України. Микола Бєлєсков

Четвертий рік поспіль онлайн-медіа «Свідомі» в кінці грудня проводять підсумкові етери, на яких говорять про те, що змінилося в Україні за рік у різних сферах: військо, культура, освіта, зовнішня та внутрішня політики. 

Про Збройні Сили України говоритимемо з Миколою Бєлесковим — старшим аналітиком фонду «Повернись живим», головним консультантом Національного інституту стратегічних досліджень. 

Найбільше досягнення — успіхи в морі. Результат перевершив всі сподівання. Після виходу Росії із зернової угоди росіяни вірили, що матимуть більший інструментарій тиску на українців. Проте Україна витіснила надводну компоненту Чорноморського флоту РФ із західної частини Чорного моря. Коридор, який існує з портів північно-західної частини Причорномор'я, контролюється повністю Силами оборони України.

Також позитивним є надходження низки систем озброєння, які були успішно інтегровані, опановані та ефективно використовувалися ЗСУ. Особливо, система ППО «Patriot», коли відбулося збиття ракети «Кинжалу» в травні 2023 і низка успішних засідок на території Росії за допомогою цієї установки. 

Ефективною була інтеграція системи ракетного озброєння «Storm Shadow». Їх вдалося інтегрувати в Су-24М і ефективно використовувати під час наступальних дій на півдні та ударів по воєнній інфраструктурі на території тимчасово окупованого Криму. 

Успішними були й низка операцій в Росії, коли знищили російський Ту-22М3. Операція з ліквідації командувача підводного човна, який відповідальний за удар по Вінниці у 2022 році. 

Роботинський виступ в кінці серпня з точки зору території — найбільший успіх в рамках спроб проводити наступальні дії. Сили оборони зробили максимум від себе. Росіяни були добре підготовлені — перегрупувалися, провели додаткову мобілізацію. 

Унаслідок підриву Каховської дамби у червні 2023 реалізувати задум із наступу на лівому березі Дніпра на Херсонщині одразу було важко. Україна не може просуватися далі, попри успіхи в повітрі та зменшення використання авіації у росіян через те, що перекинути більш серйозні засоби (понтонні мости, переправи, техніку, особовий склад) важко.

Наразі, окрім Кринок на Херсонщині, на всіх напрямках росіяни проводять наступальні дії. 

Захід давав озброєння саме на наступальні дії, тому в іноземних партнерів були певні очікування стосовно контрнаступу. На практиці це важко реалізувати. Україні важливо правильно комунікувати зміни тактики та події на фронті, аби не створювався вакуум стосовно переходу бойових дій. 

Рішення про передачу зброї на 2023 рік почали планувати восени 2022 року, а ухвалилити у січні 2023 року. У росіян був час, щоб також підготуватися. Основна проблема — це час, швидкість ухвалення та реалізації рішення від іноземних партнерів. Також західні країни не враховували всіх реалій, тому очікування стосовно контрнаступу були завищені. 

Основна проблема в тому, що резерв пулу людей, які готові добровільно доєднуватися до війська, закінчений. Система заохочення та тиску не працює. 

Мобілізацію проводити треба, бо не буде ким тримати фронт. Проте ризик померти переважає бажання воювати. Основні питання не в інституційній організації, а в усвідомленні у суспільства ризику померти. Сьогодні для багатьох більший пріоритет жити стабільно власне життя. 

Проте якщо рішення про мобілізацію не буде зараз, то далі краще не стане. 

Можливо, буде дефіцит у ресурсі навчання нових військових, але тоді можна залучати іноземних партнерів. Основне завдання — досягнути принципового консенсусу та соціального договору в суспільстві про те, що в нас екзистенційна війна, тому мобілізація повинна бути, бо в іншому випадку не буде країни. 

Зниження призовного віку до 25 років виправдане, тому що молода людина від 25 до 30 людей може ефективніше виконувати завдання через кращий фізичний стан. Є нюанс — якщо ми втрачаємо молодь, то ми втрачаємо майбутнє. 

З першого дня ми воюємо в умовах дефіциту. У березні 2023 року артилерія працювала на 20%, влітку — 40%. Зараз дефіцит зріс, бо вичерпався довоєнний західний запас. Питання лише у глибині цього дефіциту. Використання зброї більше ніж її виробництво.  Добова норма снарядів зменшилася. 

Через нестачу ресурсів ми не можемо вийти на самозабезпечення. Жодна країна НАТО, окрім США не зможе самостійно себе забезпечувати. Ми не зможемо виробляти все, оскільки це витрата ресурсу, що не завжди відповідатиме ефективністю. 

Скоріше за все, мова йшла не лише про ударні, але і розвідувальні та морські дрони. Безпілотники важливі, проте варто враховувати, що через пів року їх ефективність може впасти, як і будь-якої зброї. Краще мати більш скромні очікування та реалістично дивитися на ситуацію. Ми можемо інтегрувати багато ресурсів, але не отримуємо очікуваного результату. 

Основним успіхом буде утримання всіх територій, які контролюємо. Також це підготовка інженерних позицій для оборони та нанесення ураження по позиціях армії РФ. Забезпечити правильний баланс виснаження росіян на користь України. У планах створення умов для наступу у 2024 та 2025 роках.