Підсумки: суди. Марина Хромих

Третій рік поспіль онлайн-медіа «Свідомі» в кінці грудня проводить підсумкові етери, на яких говорить про те, що змінилося в Україні за рік у різних сферах: військо, культура, медицина, освіта, судова та сфера політики. 

26 грудня разом з Мариною Хромих — виконавчою директоркою Фундації «DEJURE» — говоримо про суди та судову гілку в Україні, про реформу Конституційного Суду, Вищу Раду Правосуддя та Окружний адміністративний суд Києва.

Окружний адміністративний суд Києва був найшкідливішим судом України, а його судді — обличчя судової мафії. Його ліквідація є вагомим кроком для українського суспільства, зокрема в плані судової реформи. Це перемога громадських організацій, які роками доводили, що цей суд потрібно ліквідувати, а суддів — покарати. Це перемога також журналістів і активістів, перемога громадянського суспільства. Бо якби не суспільний резонанс, ОАСК би не ліквідували, а США не застосували б санкції проти судді Вовка.

Має бути створений новий суд, до якого перейдуть усі справи ОАСК. Проте зараз їх тимчасово передали до Київського окружного адміністративного суду, який виконує функції обласного. Судді ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва не мають бути обрані до жодного, навіть найменшого, суду в Україні.

Це один із ключових органів судової системи. Через те, що перед початком війни кілька членів подали у відставку, ВРП не працює. А саме Вища рада правосуддя займається звільненням суддів, зокрема суддів-колаборантів.

На початку січня буде з'їзд, де мають обрати та призначити вісьмох членів ВРП. Проте судова мафія заважає це зробити. Це можна зробити лише через тиск влади та суспільства, бо з початком повномасштабної війни кількість справ збільшилась, тож функціонування Ради важливе.

Серед усіх кандидатів до ВРП є достатньо тих, з кого можна обирати. До них нема питань у суспільства, вони мають належний професійний рівень. Головне — аби було бажання та політична воля. І знову ж таки — важлива увага суспільства.

З 1991 судовою системою ніхто не займався. Якщо політики принаймні переобираються кожні чотири-п’ять років, то тут формувалась суддівська мафія «кумів-сватів-братів». Також влада тією чи іншою мірою підзвітна суспільству, тоді як суди були закритою структурою без звітності. Але й не було суспільного інтересу. Лише після Революції Гідності з’явилась увага до суду з боку громадянського суспільства. 

Як і від ВРП, від ВККС залежить те, яким є весь судовий корпус в Україні. Через заблокованість роботи комісії, не можуть призначити ще близько 1.5-2 тисяч суддів, а також звільнити недоброчесних. Також ВККС зможе проводити кваліфікаційне оцінювання суддів.

Як громадяни України можуть здійснювати певний контроль над судовою системою? Можуть подавати дисциплінарні скарги до Вищої ради правосуддя. Зараз фундація «DEJURE» допомагає з цим: розробляє систему, яка допоможе людям створювати скарги та безперешкодно подавати їх до Ради.

Наразі ця справа не просувається. Львов займав одну з найвищих посад у судовій системі — заступник голови Верховного Суду. І те, що ця історія нічим не закінчилась, — погано. Була петиція про позбавлення Львова громадянства, яка набрала 25 тисяч голосів. Це свідчить, що суспільству ця тема важлива. Президент відповів на петицію, проте наразі жодного вирішення ситуації не було. Також численні запити про позбавлення Богдана Львова громадянства подавали правозахисники та громадські організації, зокрема фундація «DEJURE». Окрім того, після відрахування Львова зі штату суду він звернувся до ОАСК зі запитом на поновлення. І тільки через те, що ОАСК ліквідували, його не поновили. Також цілком ймовірно, що Львов не єдиний суддя-громадянин РФ.

20 грудня Президент підписав закон, який вносить зміни до порядку відбору суддів КСУ, попри рекомендації Венеціанської комісії. Зокрема Комісія зазначала, що в Дорадчу групу експертів, яка перевіряє кандидатів, потрібно включити ще одного незалежного міжнародного експерта. Це створить можливість мати право переважного голосу, не обирати недоброчесних та не блокувати рішення. Наразі закон передбачає шість членів: три незалежних та три від влади.Таким чином ВРУ може проголосувати за будь-яких кандидатів попри рекомендації групи. Це несе загрозу незалежності Конституційного Суду. Зараз уже 10 з 18 суддів вже контролюються ОП. Це ризиковано тим, що такий суд може визнати неконституційними важливі реформаторські закони, як це було у 2020. ЄС і Венеційська комісія постійно звертають увагу на цей закон та закликають внести зміни. Це не дасть можливості діяти судовій мафії та не дозволить домовлятись з монобільшістю у Верховній Раді. Отже, ми не лише виконаємо одну з умов вступу в ЄС, а й досягнемо того, що вперше з 1991 року в Україні з’явиться незалежний Конституційний суд.