Між правами та потребою: як законопроєкт 8271 розсварив військових

Уже близько тижня триває обговорення законопроєкту №8271, який посилює відповідальність військовослужбовців за низку військових злочинів: невиконання наказу, самовільне залишення місця служби чи порушення правил несення бойового чергування. Також законопроєкт містить новелу — у Кримінальному Кодексі України може з’явитися стаття, яка дозволить Військовій службі правопорядку оглядати військовослужбовців на сп’яніння.

Військовослужбовці, учасники бойових дій та правозахисники критикували це рішення. Петиція проти 8271 за добу зібрала 25 тисяч підписів. Водночас були й ті, хто стали на захист документа. «Свідомі» аналізують обидві позиції. Але для початку — розглянемо його історію. 

Керівник фракції «Слуга народу» Давід Арахамія стверджує, що саме ситуація на Бахмутському напрямку підштовхнула до створення законопроєкту. Наприкінці листопада та на початку грудня росіянам вдалося захопити декілька селищ північніше міста. За словами Арахамії, Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний висунув прохання про посилення відповідальності за військові злочини. 

8 грудня монобільшість внесла відповідний законопроєкт у Верховну Раду. Проте хто готував текст законопроєкту? Управління зв'язків з громадськістю Збройних Сил України у коментарі Свідомим повідомило, що юристи Генерального Штабу не працювали над текстом. Натомість нам порадили звернутися до Міністерства оборони. На момент публікації відповіді від міністерства не надійшло. 

Спікер ВР Руслан Стефанчук визначив головним Комітет з питань правоохоронної діяльності. Уже 9 грудня цей комітет зібрався на засідання. На ньому були присутні представники Міністерства оборони  України та Генштабу, які підтримали законопроєкт. Покликаючись на їхню позицію, комітет підтримав ініціативу.

Натомість Головне науково-експертне управління ВРУ висловило низку застережень щодо тексту документа, який може розбалансувати правоохоронну систему. 

Наприклад, законопроєкт вносить зміни у статтю 75 ККУ. Раніше ця стаття забороняла звільняти від покарання корупціонерів або осіб, які п’яними керували автівкою. Натомість у запропонованій редакції до переліку додаються також і статті, присвячені військовим злочинам. Тобто, такий законопроєкт прирівнює військового, який не виконав наказ, до людини, яка обікрала державу або свідомо наразила інших на небезпеку через бажання випити. 

Натомість до статті 79 законопроєкт змін не вносить. Ця стаття дозволяє звільняти від позбавлення волі на строк до 5 років жінку, якщо вона вагітна чи має малолітню дитину. Тож, якщо закон почне діяти, то військовий та військова, вчинивши однакові дії, можуть отримати різні покарання. 

Окрім того, законопроєкт пом’якшує відповідальність щодо військових службових осіб, які використовували своїх підлеглих для виконання не пов’язаних зі службою завдань. Неочевидно, як саме це має сприяти оборонним операціям.

Головний комітет врахував лише декілька технічних зауважень, але проігнорував світоглядні питання. Тож 13 грудня нардепи внесли його в порядок денний і підтримали, проголосувавши за скороченою процедурою. Арахамія стверджує, що нардепи-автори законопроєкту хотіли розглянути його лише в першому читанні, аби доопрацювати текст. Проте, зі слів депутата, військові наполягали на терміновості. 

Начальник Генерального штабу генерал-лейтенант Сергій Шаптала був присутній під час голосування. Він наголосив, що повністю підтримує винесений законопроєкт.

Того ж дня парламент направив 8271 на підпис Володимиру Зеленському. Президент має право протягом 15 діб — до 28 грудня — накласти вето та повернути його у ВРУ зі своїми пропозиціями. Саме до цього закликають підписанти петиції.

Серед тих, хто критикує законопроєкт, юрист та учасник бойових дій Масі Найєм.  Він вважає, що законопроєкт не здатний досягти своєї мети. На думку Найєма, 8271 не посилить дисциплінованість військовослужбовців, а лише порушить їхні права.

Громадський активіст та військовий Євген Дикий теж поділяє думку про неефективність закону з погляду підвищення мотивації. «Справжній бойовий командир не потребує такого закону — він мотивує бійців інакше, зокрема своїм прикладом. І така мотивація працює зазвичай значно краще», — пише він. 

Також проти 8271 висловився керівник військового напряму Фонду Сергія Притули Роман Сініцин. Він заявив, що законопроєкт у поточному його вигляді «мрія для совково-паркетного командира-самодура».

«Законопроєкт 8271 взагалі прибирає можливість умовного покарання чи дострокового звільнення військового за такі злочини, як непокора, невиконання наказу і погроза щодо начальника. Тобто, якщо досвідчений військовий у небойових умовах не виконає наказ командира (а, повірте, ми постійно бачимо як першокласних, ефективних командирів, так і часто не дуже, м’яко кажучи), у нього не буде можливості на справедливий суд — його обов'язково посадять без права на пом'якшення вироку», — написав Сініцин на своїй сторінці у Facebook. 

Майор Дмитро Іванов, який бере участь у російсько-українській війні з 2014 року, а зараз служить у морській піхоті, визнає: в армії є проблеми, пов’язані з самовільним залишенням місць служби або вживанням алкоголю. Іванов не знає, як їх можна вирішити, не збільшуючи покарання. Водночас він закликає запровадити жорсткішу відповідальність й за інші злочини, які шкодять державі під час війни: колабораціонізм, державна зрада, розкрадання гуманітарної допомоги. 

За законопроєкт голосувала не лише фракція «Слуги народу». Свої голоси за нього віддали й більшість депутатів «Європейської солідарності». Володимир В’ятрович пояснив свій голос «за» тим, що довіряє голові Генштабу і всьому військовому командуванню. 

Зрештою, і Головком Валерій Залужний висловився на підтримку законопроєкту та закликав президента не ветувати його. Він сказав, що дискусія — це норма у демократичній державі, проте вона не має шкодити обороноздатності. 

Керівниця Медійної ініціатива за права людини Ольга Решетилова вважає, що якщо президент на прохання Головнокомандувача підпише закон, то це призведе до низки гучних судових справ. Підозрювані у дезертирстві або самовільному залишенні місця служби солдати будуть захищати свою честь та відкрито говорити про проблеми, із якими зіткнулися під час служби. Така публічна дискусія не посилить армію у стані війни та вдарить по репутації командування.