Мантас Кведаравічюс: історія литовського режисера, якого росіяни вбили в Маріуполі
17 листопада в кінотеатрах вийде документальний фільм литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Маріуполіс 2». Фільм створений з фрагментів, які режисер відзняв у березні 2022 року у Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення режисер повертається в Маріуполь, де шість років тому зняв фільм. Він хоче продовжити фіксувати життя міста під час війни: тривають бої на «Азовсталі», видніється Маріупольський драмтеатр, позначений як місце схованки дітей. Наприкінці березня росіяни взяли Кведаравічюса в полон, після чого вбили.
Розповідаємо про Мантаса Кведаравічюса та його останню роботу.
Хто такий Мантас Кведаравічюс?
Мантас Кведаравічюс режисер литовського походження. Він магістр культурної антропології Оксфордського університету, доктор філософії в галузі соціальної антропології Кембридзького університету. Працював над дисертацією із досліджень тем болю. Викладав в США релігію, право та політичну теорію.
Перший документальний фільм Кведаравічюса — «Барзах» — здобув кілька нагород, зокрема приз Міжнародної амністії та Приз екуменічного журі на Берлінале у 2011 році. Його наступні два фільми — «Маріуполь» (2016) та «Парфенон» (2019) — були відібрані до програми Берлінале та Венеціанського міжнародного тижня критики відповідно. Прем'єра фільму «Пролог» відбулася після загибелі режисера у Локарно.
Кінопродюсерка Уляна Кім, яка познайомилась з Кведаравічюсом 11 років тому, розповідає, що мислення режисера було нестандартним, він уникав розподіляти людей за категоріями, та й сам не міг бути розподіленим за жодною.
«У нього було велике серце і цікавість до життя. Як режисер, він був візіонером», — говорить Уляна Кім.
Робота над «Маріуполісом»
Перший документальний фільм Мантаса Кведаравічуса про український Маріуполь — «Маріуполіс» — вийшов у 2016 році. У центрі сюжету повсякденне життя мешканців оточеного міста. Чоловік лагодить рибальську сітку і виходить в море. Два трамваї стикаються один з одним — ніхто не постраждав, дроти лагодять в той же день. Для робітників на фабриці організовано невеликий концерт — щира гра скрипаля розчулює їх до сліз. У фільмі можна побачити, як бомби падають в море, як за межами міста чутно звуки пострілів, але люди вже звикли.
Уляна Кім розповідає, що у 2015 році Мантас Кведаравічюс поїхав на пошуки локацій для свого повнометражного проєкту «Парфенон» до Маріуполя і привіз потужний документальний матеріал. Тоді команда вирішила призупинити створення «Парфенону», і вже у 2016 режисер презентував фільм «Маріуполіс» на Берлінале. Кім додає:
Коли ми обговорювали назву, Мантас наполіг на тому, що фільм називатиметься не “Маріуполь”, а “Маріуполіс”, щоб показати грецьке походження назви міста. До речі, так само вона звучить і литовською мовою. Він чомусь відчував, що це місто важливе, передбачав трагічну долю
Під час прем'єри «Маріуполісу» на Міжнародному кінофестивалі у Берліні стрічку назвали «візуально потужною даниною місту в умовах кризи, присвячену його поетам та шевцям».
Мантас Кведаравічюс також знімав біженців з Судану в Греції, за кілька років до того, як Європа зіткнулася з проблемою мігрантів. Кульмінацією цього став документальний фільм «Пролог», прем'єра якого відбулася в Локарно цього літа. «Коли я познайомився з ним 11 років тому, і він представив мені проєкт "Парфенон", я навіть уявити не могла, що з одного проєкту ми зробимо три фільми. Мантас поспішав, ніби знав, що його життя буде коротким» — говорить продюсерка.
«Маріуполіс 2»
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну режисеру вдалося потрапити до Маріуполя. Він знімає часто з плеча, кадр не завжди стабільний, але це один із важливих моментів, що надає глядачам ефект присутності. «Маріуполіс 2» вже прозвали фільмом-атмосферою російсько-української війни. Попри жорстокість війни та постійні обстріли «Азовсталі», які глядачі бачать на задньому плані, герої фільму живуть повсякденним життям: прибирають подвір'я, готують їжу та діляться нею один з одним, піклуються про птахів та собаку. Вони радіють сонячній весні і вдячні за ще один день, подарований їм.
Фільм створений з фрагментів, які відзняв режисер до того, як його захопили в полон росіяни. Ці фрагменти знайшла партнерка режисера Ганна Білоброва та вивезла їх до Литви.
Уляна Кім говорить, що випустити «Маруполіс 2» було єдиною можливістю для команди змиритися із загибеллю режисера і вшанувати його пам’ять. Знімальна група працювала вдень і вночі, щоб закінчити фільм за чотири тижні до його світової прем'єри в Каннах 19 травня.
«Під час похорону Мантаса 9 квітня ми жартували, що, можливо, це божевільна ідея — зняти фільм за такий короткий час, але це в його стилі, і він із задоволенням запропонував би цей фільм Каннам», — розповідає продюсерка.
Кім додає, що під час монтажу та постпродакшену фільму нічого не змінювали для драматичного чи естетичного ефекту:
Глядачі побачать у ньому те, що бачив Мантас в останній тиждень свого життя
Як фільм сприйняли глядачі за кордоном?
Під час Каннського фестивалю фільм «Маріуполіс 2» здобув відзнаку «Золоте око». Журі фестивалю заявили, що фільм неможливо порівняти з жодним іншим, які були представлені. Продюсерка розповідає, що глядачі у Каннах плакали через трагічну долю Мантаса і Маріуполя, а також через абсурдність й жорстокість цієї війни.
Також Кім говорить, що після показу фільму на Балтійському кінофестивалі у Нью-Йорку одна українська студентка сказала, що пишається тим, як люди підтримують один одного, як вони організовані і миролюбні в таких трагічних обставинах. Те, як поводяться герої фільму стало для неї зображенням душі української нації:
Сподіваюся, що український глядач знайде в цьому фільмі джерело сили та надії
Українські глядачі зможуть переглянути «Маріуполіс 2» у кінотеатрах «Жовтень», «Ліра» та «Kino42» у Києві з 17 листопада.
