Друзі всіх терористів. Як Росія підтримує радикальні й екстремістські організації на Близькому Сході

Владімір Путін приходив до влади у 1999 році на хвилі боротьби з ісламістським екстремістським тероризмом. В Іраку правив диктатор Саддам Хусейн, Аль-Каїда набиралась сил для протистояння зі Сполученими Штатами Америки, в Африці вже відбулись терористичні напади на посольства тих же США. Росія своєю чергою розпочала Другу Чеченську війну, або, як говорив сам Путін, «контртерористичну операцію». Одна з причин — боротьба з «озброєними терористами».

Навіть зараз у Росії переслідують мусульман. Першочергово кримських татар у тимчасово окупованому Криму. Росія також визнає деякі іноземні ісламістські угруповування, як Талібан, «терористичними організаціями». І «воює» проти ІДІЛ у Сирії. Але Кремль прямо співпрацює з представниками Талібану, рятує режим Башара аль-Асада у Сирії та має прямі зв’язки з «ХАМАС» у Палестині.    

Свідомі розповідають, як Росія підтримує терористичні режими та організації на Близькому Сході, щоб дестабілізувати регіон і геополітичну ситуацію у світі.

Цей матеріал опублікований у рамках спецпроєкту «Як Росія підриває міжнародний порядок».

Послухати матеріал:

2021 рік. США остаточно покидають Афганістан, виводячи звідти свої війська та свою присутність. Влітку владу в країні захоплює «Талібан» — рух радикальних ісламістів, який утворився в Афганістані ще у 90-х роках XX століття. Низка країн визнає «Талібан» терористичною організацією, в тому числі й Росія. США визнають терористичною організацією тільки відокремлену гілку «Талібану», яка діє у Пакистані. 

Головну афганську гілку США навіть використовує у власних цілях — у боротьбі проти «Аль-Каїди», яка, навіть після вбивства Осами бін Ладена, основоположника терористичного руху, присутня у війні в Сирії та у Пакистані.

Після захоплення влади, «Талібан» почав впроваджувати радикальну політику в країні. Вони закрили міністерство у справах жінок, також заборонили жінкам здобувати вищу освіту та впровадили смертну кару, хоч і намагаються приховати це. «Humans right watch» повідомляли, що  таліби вбили або насильно викрали понад 100 колишніх членів афганських сил безпеки протягом трьох місяців після захоплення влади. 

Попри це, Росія розпочала будувати відносини з Талібаном майже одразу після їхнього захоплення влади в Афганістані. У серпні 2021 року, через два дні після захоплення президентського палацу у Кабулі силами «Талібану», російський посол в Афганістані Дмітрій Жирнов зустрівся з представниками угрупування.

А вже у вересні 2021 року речниця російського МЗС Марія Захарова опублікувала пост, у якому хвалила «Талібан» за «перемогу над силами коаліції НАТО». Саме НАТО Росія публічно називає своїм основним ворогом. Російський уряд також закликав інші держави розморозити зовнішні резерви Афганістану, щоб новий уряд «Талібану» «зміг відбудувати країну» на ці кошти. Тоді до Росії не дослухались.

У 2022 році представники вже новосформованого уряду «Талібану» в Афганістані відвідали економічний форум у Санкт-Петербурзі. Це був їхній перший візит до Росії. Візити повторяться, адже у березні 2022 року афганський уряд «Талібану» та Росія встановили дипломатичні відносини. 

Після терористичної атаки на «Крокус-сіті Голл» у Москві у березні 2024 року, Росія тільки поглибила свої відносини з «Талібаном», з наміром використати рух у новому витку боротьби проти терористичної організації Ісламська Держава (ІДІЛ). Саме ІДІЛ взяла на себе відповідальність за цю терористичну атаку у Москві. 

Представники «Талібану» знову відвідали форум у Санкт-Петербурзі у 2024 році, Росія також підтримує «Талібан» в Афганістані фінансово, хоч і довести це досить складно.

Та юридично Росія досі вважає «Талібан» терористичною організацією. Тому до Росії приїздять не офіційні представники уряду «Талібану», а менш важливі посадові особи, повідомляє DW. Адже керівників радикального руху Росія має заарештувати у своїй країні за «тероризм».

Аналітикиня громадської організації «ОПОРА» Катерина Міхалевська говорить, що Кремль готовий скасовувати свої юридичні положення задля того, щоб отримати вигоду від співпраці з «Талібаном».

«В травні 2024 року влада РФ заявила про свій намір виключити “Талібан” зі списку терористичних організацій, щоб формально повноцінно налагодити з ними міждержавні стосунки. Оскільки зараз “Талібан” є єдиною реальною владою в Афганістані, Росія таким чином намагається мати стосунки з владою країни, попри ідеологію “Талібан”», — пояснює вона. І додає, що не тільки Росія готова визнати владу «Талібану».

«Ряд європейських держав (зокрема Італія) роздумують над визнанням влади “Талібану” в Афганістану, щоб мати можливість дипломатичних стосунків з Афганістаном»,  — говорить Катерина Міхалевська.

І це дійсно так. Європейський Союз ще з 2021 року розглядає можливість відновлення своєї дипломатичної місії в Афганістані, хоч досі не виражає планів визнати новий уряд Афганістану офіційним. Своєю чергою «Талібан» відмовляється визнавати попередні дипломатичні місії, утворені колишнім урядом Афганістану. Позиція талібів змушує певні країни узгоджувати дипломатичні місії до Афганістану з ними, і де-факто визнати їхній уряд. Що зробила Росія ще у 2021 році. Тепер Кремлю залишилось зробити це де-юре, і зняти з «Талібану» статус терористичної організації. Так Росія сподівається отримати союзника не тільки у “боротьбі” проти ІДІЛ, а і проти НАТО та країн ЄС та США.

30 вересня 2015 року Росія розпочала військову інтервенцію в Сирії на прохання «президента» Башара аль-Асада. Асад керує країною з 2000 року, він перейняв керування Сирією від свого батька  Хафіза аль-Асада.  Хафіз аль-Асад правив країною з 1971 року. Асади встановили в Сирії жорстку поліційну диктатуру, яка тільки частково опирається на радикальну течію шиїтського ісламу — алавізм. 

У 2011 році в Сирії розпочалась довга громадянська війна, яка триває досі. Протестувальники намагались позбутись режиму Башара аль-Асада, та він придушив протести. Ці події призвели до збройного повстання, а далі – до війни. Повстанці у Сирії називають себе «Армією звільнення Сирії», і воюють проти режиму Башара Асада. 

Росія втручалась у внутрішню політику Сирії ще до військової інтервенції. Росія регулярно накладала вето на рішення Ради безпеки ООН щодо Сирії з 2011 по 2012 роки. Таким чином Росія не давала ООН ввести санкції проти режиму Асада, або навіть миротворчу місію ООН. Росія підтримувала режим Асада зброєю. У 2012 році у Кіпрі затримали російське вантажне судно, завантажене контейнерами від головного експортера зброї країни. Виявилось, що зброя та боєприпаси направлялись до Сирії, для сирійських сил безпеки Асада. 

У війну в Сирії втрутилась ще одна радикальна ісламістська організація — ІДІЛ. ІДІЛ почали захоплювати території Сирії, воюючи проти режиму. Та організація хотіла захопити країну лиш для того, щоб встановити там свій терористичний режим. 

Оминаючи Раду безпеки ООН, США самостійно втрутились в громадянську війну в Сирії, та лише для того, щоб «перемогти ІДІЛ».  США, разом з коаліцією країн для протидії ІДІЛ (туди входили Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Канада, Туреччина та Данія — ред.) завдавали ударів по місцях дислокації ІДІЛ, та тренували повстанців «Армії звільнення Сирії». Проти режиму Асада США не воювали, та сподівались, що повстанці позбудуться і його.

Війна США проти ІДІЛ вкладається в концепцію війни США проти радикального тероризму у всьому світі. США активно вели операції проти «Аль-Каїди», «Талібану» в Афганістані, «Ісламською Державою» в Іраку, та навіть ісламських радикалів на Філіппінах тощо. Втручання у війну у Сирії для США виглядало як продовження власної «війни проти терору». І у 2015 році США майже змогли позбутись як і ІДІЛ у Сирії, так і режиму Асада.  

Весною 2015 року бойові дії у Сирії виглядали для режиму Асада досить трагічно. Повстанці та ІДІЛ займали нові міста та території окремо одні від одних, армія уряду Асада потерпала від поразок. У травні 2015 року ІДІЛ вже підступали до Пальміри — стародавнього міста в центрі країни. ІДІЛ контролював половину території країни, ще частину — повстанці «Армії звільнення Сирії». Асад запросив інтервенцію у Росії. 

Росія відповіла. Вони почали завдавати авіаційних ударів по сирійських містах, першочергово — по повстанцях «Армії звільнення Сирії». У 2016 році Росія у вересні та жовтні руйнувала Алеппо — місто, яке контролювали повстанці. Алеппо та інші сирійські міста російські війська руйнуватимуть неодноразово.

У 2017 році Росія розпочала створювати власні наземні бази у Сирії, посилюючи свою присутність і підтримку Башара аль-Асада. Під приводом російських військ, війська безпеки Асада заходили до знищених міст і творили там воєнні злочини — викрадали людей, влаштовували тортурні в’язниці, ґвалтували та вбивали людей. Також сили безпеки Асада застосовували хімічну зброю. 

Лише у 2023 році Нідерланди та Канада подали на режим Асада у Сирії позов до Міжнародного кримінального суду через звинувачення у застосуванні масових тортур. Франція видала ордер на арешт Башара аль-Асада, його брата Махера за застосування хімічної зброї, як зарин і хлор, масово проти жителів країни.

«Росія підтримує режим Асада в Сирії заради отримання впливу на Близькому Сході та Східному Середземномор’ї — говорить Катерина Міхалевська. — Також Росія використовує це для просування свого іміджу як однієї з ключових держав світу, здатних очолювати антизахідні блоки. Але одночасно з цим Росія та США координували свої дії у 2015 та 2017 рр. в боротьбі з ІДІЛ в регіоні. Росія також має військові бази в Латакії (регіон Сирії) — цей регіон розташований поруч із Туреччиною та Іраком, а ця база використовується для стратегічного стримання американських сил (та баз) в Іраку».

Попри ведення повномасштабної війни проти України з 2022 року, Росія досі утримує присутність у Сирії. Все тому, що Росія весь цей час використовувала Сирію як полігон для тренувань своїх солдатів, а також для випробування зброї. У 2017 році Кремль випробував понад 600 видів зброї у Сирії. Приватна військова компані «Вагнер», яка хоч і утримується на кошт держави, постійно присутня у Сирії, і вела там різні наземні операції.  

Росія намагається отримати економічні та політичні переваги у Сирії. Навіть та сама ПВК «Вагнер» отримує 25% від видобутку з газових і нафтових родовищ і фосфатних шахт у районах, які група звільняла або захищала. Прибуток, який залишився, ділять між собою уряд режиму Асада та російські компанії. Хоч це і невеликі гроші, адже режим Асада під санкціями США, та це плата за послуги Росії та утримання режиму кремлівською військовою силою.

Політично Росія так підриває так званий «однополярний світ», проти якого оголосила боротьбу, говорить аналітикиня Катерина Міхалевська.

«Росія шукає собі союзників в «антизахідну» коаліцію серед тих хто готовий бути частиною цієї коаліції – навіть якщо в самій Росії ця організація визнана терористичною. Окрім цього, підтримка окремих терористичних організацій дає Росії доволі ефективний інструмент дестабілізації західних країн», — пояснює вона.

Росія також використовує факт дестабілізації країн та регіонів у світі терористичними організаціями та диктаторськими режимами для формування власної інформаційної реальності.

«Терористи» — це ті кого Росія назве терористами. «Нацисти» – це ті кого Росія назве нацистами. Оскільки громадяни РФ у РФ не беруть участь в прийнятті політичних рішень, то чинний режим не зацікавлений в тому, що його дії мають бути логічними чи обґрунтованими. «Президент» Росії Владімір Путін публічно заявляв що відповіддю на передачу західної зброї Україні буде те що Росія передасть зброю «ворогам Заходу» — це можуть бути й ті країни чи організації, які на Заході визнані терористичними» — підсумовує Катерина Міхалевська постійну участь Росії в майже усіх конфліктах на Близькому Сході. 

Ще у 2022 році Президент США Джо Байден відмовився надати Росії статус держави-спонсора тероризму. У Білому домі пояснювали, що визнання Росії «спонсором тероризму» вдарить по світовій продовольчій безпеці, адже тоді Росія активно завдавала ударів по українських морських портах Великої Одеси, через які вивозили зерно. Також цей статус «може серйозно вплинути на здатність надавати допомогу в регіонах України». 

«Це також підірве безпрецедентні багатосторонні умови, які настільки ефективно притягнули президента Росії Владіміра Путіна до відповідальності, а також може підірвати нашу здатність підтримувати Україну за столом переговорів», — говорила прессекретарка Білого дому Карін Жан-П’єр.

Аналітикиня Катерина Міхалевська вважає, що США не визнає Росію державою-спонсором тероризму через дві причини. По-перше, Америка втратить можливість нормалізації дипломатичних відносин.

«Американська адміністрація неодноразово наголошувала що не прагне ні розвалу РФ на окремі держави, ні повного розриву контактів. США намагаються «не штовхати Росію в китайські обійми», — існує консенсус що це може призвести до укріплення міжнародного антиамериканського блоку. Крім того, США все ще розцінює Росію як країну яка зробила позитивний внесок у світову боротьбу проти ісламського тероризму — конкретно ІДІЛ», — пояснює вона першу причину.

Другою причиною Катерина Міхалевська називає вторинні санкції, під які підпадуть американські та європейські компанії, які досі мають бізнес у РФ, навіть якщо цей бізнес не пов’язаний прямо з війною.

Та у грудні 2022 року Європейський парламент видав резолюцію з закликом визнати Росію державою-спонсором тероризму. Парламент закликав Євросоюз та його країни-члени запровадити належну правову базу та розглянути можливість додавання Росії до такого списку. 

«Парламент закликає Європейський Союз до подальшої міжнародної ізоляції Росії, включно з членством Росії в міжнародних організаціях і органах, таких як Рада безпеки ООН. Депутати Європарламенту також хочуть, щоб дипломатичні зв’язки з Росією були скорочені, контакти ЄС з офіційними представниками Росії зведені до абсолютного мінімуму, а російські державні установи в ЄС, які поширюють пропаганду по всьому світу, були закриті та заборонені», — йдеться в заяві Європейського парламенту.

Резолюції Європарламенту не обов’язкові до виконання, тому Європейський Союз ще не заснував список держав-спонсорів тероризму, і не включив Росію до такого списку. Поки що ЄС впроваджує санкції проти Росії, намагаючись підірвати економіку країни.

Катерина Міхалевська вважає, що Європейський Союз ще нескоро прийме рішення про створення списку держав-спонсорів тероризму, та не включить туди Росію, бо в союзі нема консенсусу з цього питання.

«Такі країни як Австрія та Угорщина не погоджуються що дії Росії відповідають необхідним критеріям. Наразі ЄС не має всіх необхідних механізмів, щоб повноцінно визнавати держави терористичними», — говорить вона. 

У 2024 році сенатори США закликали ухвалити законопроєкт про визнання Росії державою-спонсором тероризму, але після того, як Росія підписала угоду про співпрацю з Північною Кореєю. США визнали Північну Корею державою-спонсором тероризму у 2017 році. 

«Росія заслуговує на те, аби бути в цьому маленькому вибірковому клубі вбивць, що коять звірства», — заявив сенатор від Демократичної партії Річард Блюменталь. 

Але законопроєкт ще не розглядали у Конгресі США, хоч у Сенаті вважають, що «в Конгресі є двопартійна підтримка законопроєкту про визнання Росії державою-спонсором тероризму». Отже, Росія залишається непокараною за підтримку розпалювання радикальних та терористичних рухів на Близькому Сході.