Чи справді військові після війни стають жорстокими?
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато українців приєдналися до війська. Дехто це зробив добровільно, когось мобілізували. Однак усе те, що військовослужбовці змушені проживати на війні, негативно впливає не тільки на фізичне, а й ментальне здоров'я.
У підрозділах ЗСУ передбачена посада психолога, який має надавати допомогу тим військовослужбовцям\вицям, які цього потребують. Також в Україні діють ініціативи, де військовослужбовці\виці та ветерани\ки можуть отримати психологічну допомогу.
Однак в Україні немає комплексної державної програми, за якою військовослужбовці\виці могли б отримати допомогу. Тому деякі українці вважають, що після війни без належної та комплексної допомоги окремі ветерани\ки не впораються з психологічними наслідками війни та стануть «жорстокими».
Чи справді це так — пояснюють Свідомі.
Зі мною не зайшли у ліфт
Те, що деякі українці бояться військовослужбовців\виць, відчула на собі прессекретарка ЗСУ Маргарита Рівчаченко з позивним Афіна, з якою відмовилися їхати в одному ліфті.
Я чекала ліфт у приватній клініці, була одягнена у військову форму. Коли приїхав ліфт, дві жінки не зайшли зі мною, сказавши, що почекають іншого,
— розповідає вона.
Військовослужбовиця говорить, що помічає, як люди бояться стояти поруч з жінкою, яка одягнена у військову форму.
«Мені як дівчині-військовослужбовиці і дівчині чинного військового, з яким ми часто ходимо вдвох, і він може бути одягнений у форму, досить неприємно, коли до нас ставляться як до загрози», — говорить військова.
Маргариті Рівчаченко прикро, що зараз у суспільстві є острах військових.
Військовий не застосує, наприклад, зброю щодо цивільного, який не становить загрози. Або цей військовий перебуває у стані афекту, або наркотичного чи алкогольного сп'яніння. Але вважати всіх [військових] “вбивцями” чи “неадекватами” — образливо,
— пояснює вона.
Агресивно себе поводив
Водночас пересічні українці справді зустрічаються з агресивною поведінкою окремих військовослужбовців\виць. Мешканка Трускавця Тетяна Маняк у коментарі Свідомим поділилася історією, коли йшла вулицею зі своїм хлопцем і зіткнулися з двома військовими, які «гучно розмовляли». Причини, чому військові так розмовляли, Тетяні невідомі.
Вирішили зійти з тротуару і йти паркінгом. Це роздратувало одного з чоловіків, тому він почав провокувати мого хлопця на бійку, вживав нецензурну лайку. Якби не інший військовий, який його тримав і заспокоював, не знаю, як би вийшли з цієї ситуації,
— ділиться Тетяна.
Тетяна Маняк та її хлопець не знали, як реагувати на таку поведінку. Вони мовчали і намагалися відійти. На думку дівчини, зараз в Україні не вистачає матеріалів, які б пояснювали, як поводити себе у такій ситуації.
«Натрапляла на дописи, як спілкуватися з військовими, коли ви, наприклад, разом в потязі (не ставити багато запитань, не докучати). А от що робити, коли є агресія, ніхто не пише», — говорить дівчина.
У суспільстві виникає напруга між військовими та цивільними
Військовослужбовець одного з добровольчих підрозділів з позивним Янкі пояснює, що українське військо не є однорідною структурою: є військові, які добровільно прийшли до армії, є ті, хто примусово.
Якщо у перші кілька місяців військові поділяли думку, що кожен має бути на своєму місці і виконувати свою роботу, то за рік вони виснажені морально і фізично, а також емоційно вигорають. Цим людям потрібна заміна, а держава поки не підготувала достатнього резерву для ротації,
— каже Янкі.
На його думку, коли військові бачать, що є частина суспільства, якій байдуже на те, що відбувається, виникає думка «а за що я проливаю кров і віддаю свої найкращі роки, якщо решті байдуже».
«Це негативно впливає на емоційний стан», — каже військовий.
У Янкі є побоювання, що після війни будуть військові, стан яких буде загострюватися через алкогольне сп'яніння, а цивільні казатимуть їм «я тебе туди не посилав/посилала».
З мого оточення тільки я та брат долучилися до війська, інші знайомі як жили своє життя, так і живуть. І в мене виникає питання, якщо ми живемо в одній державі, отримуємо однаково від неї, то чого одним людям байдуже [до війни], а іншим — ні,
— ділиться думками військовий.
Через це у суспільстві виникає напруга між військовими та цивільними, яка може перерости в агресію. Тому, на думку Янкі, військовим необхідна ротація, щоб можна було кілька місяців відпочити. У майбутньому потрібна достатня кількість кваліфікованих психологів, які працюватимуть з ветеранами.
Підвищена агресія
Кейс-менеджер Veteran Hub Ілля Шленьов пояснює, що підвищена агресія у військових може бути пов'язана з переходом з «військового режиму у цивільний», при чому зберігається певний патер поведінки (ті самі способи робити щось за звичкою і шаблоном, без постійного пошуку інших варіантів діяльності — прим. ред.), який характерний для зони бойових дій.
Також причиною [підвищеної агресії] може бути травматичний досвід. Не тільки як постраждалого, але й у ролі того, хто завдає шкоди. Вбивство людини може травмувати, так само як насилля чи полон,
— каже він.
Ще один фактор — девіантна поведінка (сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам — прим. ред.), яка розвивається під час активних бойових дій. Це і мародерство, насилля, знущання з полонених, різні форми садизму. Відбувається це через деформацію особистості, яка виникає в умовах війни.
«Є, звісно, люди, які заради цього [вчинкам, які притаманні девіантній поведінці] йдуть на війну. Як би неприємно це було визнавати. Війна може погіршувати ці тенденції, тому виникають випадки агресії», — пояснює кейс-менеджер.
Шленьов каже, що у цих випадках механізм впливу на цю поведінку є незмінним: суспільство має сприяти переадаптації ветеранів, надавати необхідну соціальну і психологічну допомогу, сприяти працевлаштуванню і розвитку бізнесу ветеранів, визнавати їх статус та подвиг.
Навіть якщо йдеться про певні правопорушення з боку людей з підвищеною агресією, то не потрібно їх ізолювати та уникати цієї резистентності. Якщо ізолювати, то тенденція [правопорушень з боку людей з підвищеною агресією] може поширюватися на інших,
— додає він.
